Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Крім перелічених, існують й інші класифікації контрольної діяльності.

Читайте также:
  1. Висвітліть основні підходи, які існують у сучасній історичній науці, щодо проблеми етнічного походження Київської Русі.
  2. Вихователь дошкільного закладу та вчитель початкової школи як суб’єкти педагогічної діяльності.
  3. Відділ кримінальної міліції у справах дітей: структура, функції та основні напрямки діяльності.
  4. Г) аналіз групової діяльності.
  5. Для проведення комплексної контрольної роботи
  6. Для проведення комплексної контрольної роботи
  7. для проведення комплексної контрольної роботи
  8. Економічні інтереси - усвідомлене прагнення суб'єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об'єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.
  9. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
  10. Завдання контрольної роботи

Законність і Право – найголовніші елементи державності. Саме вони є юридичним фундаментом органів державної влади, прокуратури, суду, адвокатури, нотаріату. Смислове значення цього твердження лежить у площині наукового визначення термінологічного поняття “юстиція”.

“Юстиція (лат. justitia – справедливість, правосуддя) – система судових та пов’язаних з їх діяльністю установ. Крім судів, до цієї системи включають прокуратуру, органи слідства, нотаріат тощо. Об’єднуючими засадами для них є їх покликання служити торжеству правосуддя, законності й справедливості, забезпеченню прав громадян. Органами управління у цій галузі є міністерства юстиції. У різних країнах вони мають свої особливості щодо структури та повноважень. Спільним для них є організація роботи відповідних установ у забезпеченні правосуддя і правопорядку в країні”.

У процесі формування правової держави в Україні одним із ключових питань є ефективність реалізації громадянами своїх прав та свобод, яка безпосередньо залежить від ступеня забезпечення їх надійної охорони та захисту, що здійснюється відповідними органами держави.

Особливе місце в системі цих органів посідає Міністерство юстиції України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14 листопада 2006 року № 1577, Міністерство юстиції – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики України.

Міністерству юстиції та його територіальним органам належить визначальна роль в реалізації права людини на об’єднання: відповідно до чинного законодавства вони є легалізуючим органом об’єднань громадян, благодійних організацій, творчих спілок, професійних спілок та інших громадських формувань (далі – громадські формування), забезпечують контроль за додержанням ними положень своїх статутів, а у випадках, передбачених законами України – також Конституції та законів України.

Загалом органами юстиції в Україні легалізовано/зареєстровано понад 48 тис. громадських формувань. З них 73 % становлять місцеві, всеукраїнські та міжнародні громадські організації, 0,4 % політичні партії, 24,6 % місцеві, всеукраїнські, та міжнародні благодійні організації.

Їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв’язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.

 

Діаграма 1.

Громадські організації є невід’ємним елементом будь-якого демократичного суспільства на сучасному етапі суспільно-політичного розвитку нашої держави, своєрідною сполучною ланкою між політичним і громадянським суспільством, між “низами” й “верхами”. Саме в цьому полягає їх стабілізуюча, інтегративна роль у суспільстві.

Ключовою проблемою сучасного державного управління в Україні є проблема вироблення та становлення сучасних принципів державного управління. Сьогодні проблема принципів часто ігнорується, багато перетворень та трансформацій у державному управлінні відбувається суб’єктивно. Відсутній цілісний, комплексний підхід до створення і зміни державних структур, у результаті суспільство майже не відчуває впливу апарату державного управління. Криза виробництва та кореспондуючий їй ріст злочинності також є наслідком ігнорування проблеми принципів державного управління, на підставі розв’язання якої можна дати державному управлінню необхідні системні характеристики, забезпечити його раціональність, дієвість і ефективність [4]


[1] Дорошенко Д. “Історія України”. - К., 1992. - т. І-ІІ. – с. 524.

 

[2] Конституція України. - К. 1996., - С. 25.

 

[3] Григонис Э.П., Григонис В.П. Конституционное прaво зaрубежных стрaн. – СПб., 2002. – С. 85.

[4] Нижник Р.Н. «Проблеми сьогодення державного управління в Україні» // Університетські наукові записки. 2007. №.3 (23). – с.14-19

 




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 22 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | <== 5 ==> | 6 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав