Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Клас Голово хордові – Cephalochordata

Лекція №2.

Тема: Безчерепні

Основні питання:

1. Класифікація.

2. Загальна характеристика безчерепних (на прикладі ланцетника).

а) Систематичне положення представника.

б) Середовище існування.

в) Зовнішня будова.

г) Внутрішня будова.

3. Різноманітність та значення безчерепних.

4. Походження безчерепних.

Список літератури:

1. Класифікація.

Підтип Безчерепні – Acrania

Клас Голово хордові – Cephalochordata

Ряд: Ланцетникоподібні (Amphioxiformes).

Об’єднує 3 родини:

1. Branchiostomidaе (зябернороті) (20 видів, це типові ланцетники, 6-8 см довжиною).

2. Epigonichtidae (декілька видів дрібні, будова–асиметрична, довжина до 5см; примітивні за будовою).

3. Amphioxididae (декілька видів, глибоководні, відсутня атріальна порожнина, печінковий виріст, рот з лівого боку, зяброві отвори з черевного боку, довжина до 1,5 см; примітивні за будовою).

Клас Головохордові об’єднує близько 30 видів ланцетників.

Безчерепні – морські тварини, що зберігають основні ознаки типу протягом усього життя.

Загальна характеристика безчерепних

(на прикладі ланцетника).

Цікава історія дослідження цієї тварини.

Ланцетника вперше відкрив і описав у 1774 році російський академік Петро Симон Паллас (1744-1811), як новий вид молюска (слизень). Російський ембріолог О.О.Ковалевський (1840-1901) вивчаючи дорослу форму ланцетника та розвиток його зародка, переконався, що в цьому організмі поєднались ознаки як безхребетних (велика кількість статевих залоз, видільна система – нефридіального типу, метамерія м”язів, відсутність серця), так і хребетних тварин.

Ковалевський Олександр Онуфрійович (1840-1901) – видатний зоолог, ембріолог. Тривалий час його робота пов”язана з Україною. Він працював професором Київського університету Св.Володимира (нині Київський Національний університет ім.Т.Шевченка), Новоросійського університету (нині Одеський), очолював Севастопольську біологічну станцію (нині Інститут біологічних південних морів).

Ланцетник звичайний (Branchiostoma lanceolatum)

Середовище існування.

Поширені у помірних і теплих морях Тихого, Атлантичного, Індійського океанів. У нас зустрічається в Чорному морі. Потребують температуру води від 17-30⁰С і солоності 20-31‰. Плаває в товщі води зі швидкістю 35 см/сек. Боїться світла. Активний вночі.

У Чорному морі ланцетник живе на глибині від 2 до 25 м у крупнозернистому піску, куди заривається задньою частиною тіла, виставивши назовні передню. На мулистому ґрунті і глинистому лежить на поверхні. В крупнозернистому ґрунті, де вільно циркулює вода з розчиненим киснем, харчовими частинками, ланцетник заривається в пісок повністю.

Зовнішня будова.

Видовжене тіло, стиснуте з боків, загострене на обохкінцях (тому легко заривається у піщаний грунт). Тіло напівпрозоре, рожеве з металевим блиском). Довжина 5-8 см. Головний відділ не відокремлений. Парних кінцівок немає. Уздовж спини тягнеться низький спинний плавець (pinna dorsalis). Хвостовий відділ закінчується високим хвостовим плавцем (pinna caudalis), який нагадує ланцет. Знизу останній переходить в підхвостовий плавець (pinna abdominalis).

На передньому кінці тіла розташований передротовий отвір, оточений щупальцями (10-20 пар), біля основи підхвостового плавця – анальний (anus), по переду якого атріопор (отвір атріальної порожнини). Від передротового отвору до атріального отвору (атріопора) на нижньому боці тіла тягнуться дві метаплевральні складки.