Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Реалізація інтерфейсу

Мета роботи: отримання практичних навичок програмування задач з використанням інтерфейсів.

Завдання: Створити програму, яка має інтерфейс intTurn і два класи - FixedTurn і DynTurn. Хай інтерфейс intTurn задає дві операції для роботи з чергою цілих чисел – додавання елементу у чергу place() і виділення елементу з черги goOut.

Нехай клас FixedTurn реалізує чергу з фіксованим числом елементів, яке задається при створенні об’єкта класу. При переповнюванні черги видається відповідне повідомлення.

Клас DynTurn реалізує чергу, в якій переповнювання не відбувається за рахунок додаткового виділення пам’яті усякий раз, коли для чергового елементу, що додається, не вистачає місця.

1. Створити чергу з трьох елементів, використовуючи клас FixedTurn. Додати в неї цілі числа 5, 10, 15, 20.

2. Вилучити елементи з черги, відображаючи їх на екран монітора.

3. Створити чергу з одного елементу.

4. Створити чергу з одного елементу, використовуючи клас DynTurn. Додати в неї цілі числа 100, 200, 300, 400.

5. Вилучити елементи з черги, відображаючи їх на екран монітора.

Вигляд екрана працюючого додатку може бути такий:

Основні теоретичні положення:

Інтерфейси – один з найефективніших і цікавищих засобів мови програмування Java. Деякою мірою інтерфейси поєднують в собі властивості абстрактних класів, множинного спадкоємсива (якого не має в мові Java) і реалізують ідеї поліморфізма.

Суть інтерфейса полягає у тому, що є можливість створити конструкцію, подібну класу, але без реалізації методів. Методи передбачається реалізовувати надалі в класах, до яких підключатиметься даний інтерфейс.Кількість реалізацій одного інтерфейсу може бути будь-якою.

Синтаксис опису інтерфейса такий:

спеціфікатор_доступу interface ім’я _інтерфейсу

{

тип кінцева_змінна1=значення;

...............

тип кінцева_зміннаN=значення;

тип ім’я_методу1(список_параметрів);

................

тип ім’я_методуN(список_параметрів);

}

Тут як спеціфікатор доступу можна записати public, або нічого. За наявності спеціфікатора public всі методи інтерфейсу також неявно мають спкціфікатор доступу public. За відсутності спеціфікатора доступу інтерфейс можна використовувати тільки в межах того пакета, в якому він описаний.

Змінні, описані в інтерфейсі, завжди мають опис final і static. Усі значення, задані в опису інтерфейсу, не можуть бути змінені прийого реалізації.

Контрольні запитання і завдання:

1. Що таке інтерфейс? В чому полягає його суть?
2. Як оголошується інтерфейс?
3. Що означають спеціфікатори доступа при оголошенні інтерфейса?
4. В чому полягає реалізація інтерфейса?
5. Поясніть текст програми.