Читайте также:
|
Соціальна справедливість на сучасному етапі стає чи не найголовнішим критерієм прогресивності суспільного ладу, необхідним чинником забезпечення еконо-
Ж
мічного зростання держави. Соціальна справедливість (в економічній літературі часто застосовується термін "соціально-економічна справедливість", який конкретніше визначає економічний аспект створення умов рівності (або нерівності) життєдіяльності людей)1 віддзеркалює ступінь рівності (або нерівності) в соціально-економічному становищі людей, який об'єктивно зумовлюється панівним критерієм, що визначає відтворення умов життєдіяльності та залежні від нього рівні матеріального та духовного розвитку суспільства.
Досліджуючи проблеми соціально-економічної справедливості в країнах розвинутої ринкової економіки науковці визнають, що ринкова система — це абсолютно не емоційний механізм. Вона не має совісті, не пристосовується до моральни/ норм, які визначають, що є "справедливим розподілом доходів", а винятково "індивідуалістичний характер капіталістичної економіки природно допускає високий ступінь нерівності доходів"2.
Діалектично критерії соціально-економічної справедливості в умовах ринкової економіки формуються в процесі їх синтезу з визнаними загальнолюдськими нормами суспільного життя. Саме це робить сучасну ринкову економіку цивілізованою і соціально орієнтованою, а тому найбільш ефективною економічною системою у порівнянні як з адміністративно-командною, так і з класичною капіталістичною економікою. Соціальна справедливість в таких країнах забезпечується силою потужного впливу правової держави на суспільство, яка, передусім, сприяє гармонізації приватних інтересів та спонукає їх до необхідної відповідності інтересам суспільства в цілому.
Як вже зазначалось, ліквідація деструктивного інфляційного впливу на рівень життя населення — одна з найгостріших соціально-економічних проблем, що має вирішувати держава. Для пом'якшення руйнівного впливу інфляції на соціальну сферу у розподільчій політиці країн з соціально орієнтованою ринковою економікою за останні десятиріччя відпрацьовані і практично реалізовані відповідні економічні механізми. Найважливішим із цих механізмів є індексація — механізм автоматичної зміни номінальної величини певних економічних показників відповідно до зміни індексу цін за заздалегідь визначеною і юридично регламентованою процедурою. Механізм індексації, його коригування, заміна, а також повна відміна або введення залежать від низки чинників: рівень інфляції та тенденції її розвитку; інтереси поточної економічної політики, що реалізує державна влада; стан застосування у країні системи колективних угод; ставлення до індексації соціальних партнерів; конкретна практика, що склалася, тощо.
До вартісних величин, що можуть індексуватись у зазначеній сфері, належать: заробітна плата; соціальні виплати та компенсації; неоподатковуваний мінімум доходів громадян та шкала прибуткового податку. Під впливом різних обставин в Україні на цей час зазначені вартісні показники не індексуються. Так, Декретом Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 р. № 7-92 "Про тимчасове припинення індексації грошових доходів населення" з 1 січня 1993 р. була зупинена дія Закону Української РСР "Про індексацію грошових доходів населення".
Основною підставою для скасування дії Закону Української РСР "Про індексацію грошових доходів громадян" (тобто індексації заробітної плати, пенсії, стипендії,
1 Палкін Ю. Соціально-економічна справедливість в умовах ринку // Економіка України.- 1997-
№ 10,-С 22-29.
2 Махконепл Кемпбелл Р., Брю Стенли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т. -
М.: Республика, 1992. - Т. 2. - С. 279.
допомоги та ін.) була теза про те, що в умовах інфляції індексація, по-перше, не тільки не захищає доходи громадян, а сама перетворюється на один із чинників розкручування інфляційної спіралі; по-друге — вимагає від держави значних коштів, яких немає в бюджеті, і тому неминуче призводить до подальшого збільшення дефіциту державного бюджету.
Індексація неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та шкали прибуткового податку в Україні до цього часу взагалі не провадилася, тому стан справ у цій сфері зумовлює необхідність аналітичного осмислення накопичених негативних тенденцій та їх соціально-економічних наслідків.
Податок на доходи громадян відноситься до прямих податків, що справляються з населення, тому його платники (передусім наймані працівники) чутливо реагують на зміну рівня неоподатковуваного мінімуму доходів, шкали та ставок оподаткування цим податком, особливо на стадії їх запровадження та перегляду.
Світова практика свідчить, що в країнах розвинутої ринкової економіки за умов наявності інфляційних процесів працівники найманої праці (враховуючи вимоги з їх боку та при досягненні необхідного консенсусу в процесі соціального діалогу між ними і роботодавцями) можуть отримувати збільшену заробітну плату. Зазначена зміна рівня номінальної зарплати здатна лише поновити втрачену реальну купівельну спроможність трудового доходу працюючих. Тобто найманій праці таким чином компенсується інфляційне зростання величини вартості відтворення її робочої сили. Одночасно необхідно здійснити певне коригування механізму справляння прибуткового податку, тобто змінити рівень неоподатковуваного мінімуму доходів і, відповідно, податкову шкалу. Якщо цього не зробити, то отримувана працюючим інфляційно-компенсаційна надбавка до заробітної плати буде (частково або повністю) поглинатися податками. Це відбувається внаслідок як інфляційного зниження реальної величини неоподатковуваного мінімуму, так і переміщення платника податку на більш високий ступінь податкової шкали, що збільшує рівень податкової ставки і, відповідно, рівень фіскально-податкового тиску на працюючого.
Описана ситуація є економічно негативною, оскільки за умов відсутності механізму індексації починають порушуватися вартісні параметри фінансового забезпечення працюючого, що вкрай необхідні для простого відтворення робочої сили, яка в умовах зростаючого недоспоживання починає деградувати як професіонально, так і фізично та морально. Ця ситуація має також негативні соціальні наслідки, оскільки призводить до порушення принципу соціальної справедливості у податковій політиці держави. Особливо соціально небезпечною є ситуація, коли величина
1 Після відміни індексації інфляція споживчих цін зросла у 1993 р. у 102,6 раза, у 1994 — у 5,1, у 1995 — у 2,86, у 1996 р. — у 1,39 раза. Наведені цифри доводять, що скасування механізму індексації доходів громадян не стримало процес подальшого розкручування інфляційної спіралі.
Виконання зведеного бюджету України свідчить, що після скасування індексації грошових доходів населення бюджетний дефіцит продовжував залишатися на високому рівні. Так, у 1993 р. дефіцит консолідованого бюджету становив 5,1 % ВВП, у 1994 р. він зріс до 8,9 % ВВП, у 1995 р. бюджетний дефіцит становив 6,6 % ВВП; у 1996 р. — 4,9 % ВВП; у 1997 р. — 6,7 % ВВП (Див.: Бюлетень Національного банку України. - 1998. - № 1. - С 31).
3 У багатьох країнах розвинутої ринкової економіки методом індексації коригується неоподатковуваний мінімум та прогресивна шкала прибуткового податку з громадян. Так, у США, починаючи із 1985 p., здійснюється у відповідності з темпами інфляції щорічна індексація неоподатковуваного мінімуму, стандартної скидки, а також шкали, за якою поділяється весь особистий доход з метою оподаткування.
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян опускається нижче рівня, що визначає стан злиднів. Якщо це відбувається, то у податковому полі утворюється зона надвисокого фіскального тиску. Іншими словами, податковий тягар соціально невиправдано перекладається на найбільш малозабезпечені верстви населення, казна починає вилучати кошти, які для зазначеної категорії населення є життєво необхідними.
Одним із проявів деструктивного впливу інфляції на соціальну сферу є те, що спотворюючи параметри економіки, вона провокує виникнення у "казни" певної інфляційної заінтересованості. До таких проявів можна віднести можливість переорієнтації податкової політики на вирішення фіскальних проблем за рахунок безпосереднього використання інфляційного процесу. Це стає можливим за умов, коли спокуса поповнення доходів бюджету за рахунок інфляційних джерел реалізується на практиці. Так, за відсутності зазначеного механізму індексації, тобто без чіткої прив'язки неоподатковуваного мінімуму до величини вартості межі злиднів або до рівня середньої заробітної плати в народному господарстві країни (або до інших відносно стабільних економічних координат), вирішення проблеми поповнення казни починає автоматично задовольнятися за рахунок інфляційно-податкового вилучення у малозабезпечених верств працюючих всезростаючої частини найнеобхід-нішого для їх життя продукту. Саме цим пояснюється надзвичайно критичний стан справ у соціальній сфері, незважаючи на те, що, починаючи з 1990 p., нормативними актами1 такі зміни вносилися 14 разів, у тому числі 13 разів піднімалася планка неоподатковуваного мінімуму.
Аналіз свідчить, що процес вартісного коригування рівня нульової ставки податку на доходи громадян відбувається по суті довільно як за змістом економічної обгрунтованості вихідної бази рівня оподаткування, так і щодо існуючих рівнів диференціації реальних доходів платників податків, тобто без урахування їх реальних податкових можливостей. Якщо на перших етапах (1990-1992 pp.) зміни рівня неоподатковуваного мінімуму були спрямовані на його реальне підвищення (оскільки зазначене відбувалося під впливом ідеї посилення соціального захисту населення), то у подальшому на процес перегляду нульової ставки податку в Україні все відчутніше почало впливати протиріччя, що виникало між необхідністю підтримки достатнього рівня реальної величини вартості неоподатковуваного мінімуму доходів і фіскальною потребою збільшення податкових надходжень до держбюджету. Останнє в умовах інфляційного зростання номінальних і значного падіння реальних доходів громадян найбільш просто забезпечувалось за рахунок розширення та поглиблення того поля доходів громадян, що підлягають оподатковуванню прибутковим податком.
Дані, наведені в табл. 5.1 та рис. 5.1, красномовно свідчать про динаміку реального рівня неоподатковуваного мінімуму прибуткового податку з громадян України у 1991-1998 pp., про те, що протягом останніх семи років неоподатковуваний мі-
1 Процедура перегляду неоподатковуваного мінімуму протягом останніх семи років провадилась фактично безсистемно: на підставі Закону, прийнятого Верховною Радою України (1991 p.), Декрету Кабінету Міністрів України (1992 p.), указів Президента України (1993-1995 pp.). Починаючи з жовтня 1995 р. і до цього часу неоподатковуваний мінімум взагалі не переглядався, в той час як за період із 01.10.95 по 01.06.98 індекс інфляції споживчих цін зріс у 1,92 раза.
німум остаточно втратив ознаки як економічної категорії, так і соціального нормативу. Величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (навіть у ті місяці, коли його рівень переглядався) не досягали планки реальної величини вартості нульової ставки прибуткового податку, що діяла у податковій системі країни на початку 1990 р. Спостерігається стійка тенденція, коли під деструктивним впливом інфляції, який провокував казну вирішувати бюджетні проблеми некоректним шляхом, відбувалося поглиблення зони надвисокого податкового тиску. Так, за останні шість років зона податків постійно охоплює 60-90 % вартісного поля, що залишалося поза оподаткуванням у 1990 р.
Абсолютний рекорд посилення інфляційно-податкового тиску зареєстровано у вересні 1994 p., коли прибутковий податок з громадян України починав стягуватися з.доходів, які (якщо їх визначити у купівельній спроможності карбованця станом на 01.01.91) дорівнювали всього 5 крб. 10коп., тобто глибина податкового занурення у доходи малозабезпеченої частини працюючих збільшилася у порівнянні з 1990 р. у 13,7 раза. Абсолютно абсурдним виглядає неоподатковуваний мінімум, якщо визначити його у доларовому еквіваленті (США) за офіційним курсом НБУ. Так, у жовтні 1998 р. прибутковий податок справлявся з доходів, що перевищували 16 центів на день (табл. 5.1, рис. 5.2).
Таким чином, наведені дані доводять, що в період розкручування інфляційної спіралі в Україні відбулася переорієнтація податкової системи на вирішення фіскальних проблем шляхом соціально-деструктивного використання інфляції як специфічного та вагомого джерела наповнення державного бюджету.
Таблиця 5.1. Динаміка реального рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян України у 1990-1998 pp.
| Період | Номінальний неоподатковуваний мінімум, крб. | Реальний рівень неоподатковуваного мінімуму у порівнянній купівельній спромомності карбованця на 01.01.90 р.*, крб. | Офіційний обмінний курс НБУ, крб./$ | Неоподатковуваний мінімум, визначений у доларовому еквіваленті, $ |
| січень липень | 70 100 | 1990 р. 70,0 100,0 | - | - |
| січень квітень червень липень листопад грудень | 100 160 160 185 185 400 | 1991 р. 100,0 68,8 68,8 76,2 57,3 97,3 | - | - |
1992 р.
Закінчення табл. 5.1
d 8661- iHaeadsg
•d /661- ^Haoedaa z
|
|
січень
квітень
травень
жовтень
листопад
грудень
січень
травень
червень
серпень
вересень
листопад
грудень
січень
серпень
вересень
жовтень
листопад
грудень
січень
лютий
вересень
жовтень
листопад
грудень
січень
вересень*
грудень
січень грудень
січень
червень
листопад
| 24,9 18,1 35,7 17,3 35,8 26,6 |
| 400 400 900 900 2300 2300 |
| 4,0 9,6 2,6 4,4 3,6 |
100,00 9375 342,80 521,00 630,63
| 4600 4600 13800 13800 40000 40000 120000 |
1993 р.
| 25,7 | 727,76 | 6,3 |
| 10,3 | 3299,33 | 1,4 |
| 18,0 | 3658,00 | 3,8 |
| 10,8 | 5970,00 | 2,3 |
| 17,3 | 5970,00 | 6,7 |
| 7,2 | 6156,67 | 6,5 |
| 11,3 | 12607,50 | 9,5 |
1994 р.
| 9,5 6,0 4,9 6,2 8,8 7,2 |
| 9,2 5,7 5,3 8,6 16,2 12,6 |
| 120000 120000 120000 240000 780000 780000 |
12610,00 20113,00 24700,00 38728,00 88330,00 108855,00
| 7,2 11,6 8,5 9,7 9,6 9,5 |
| 108155,00 121157,00 165340,00 174403,00 177883,00 179497,00 |
1995 р.
| 10,4 | |
| 15,9 | |
| 9,8 | |
| 10,9 | |
| 10,2 | |
| 9,8 |
1996 р.
| 9,3 9,5 9.1 |
| 182800,00 1,79 1,87 |
| 7,3 7,0 |
| 9,0 9,0 |
| 1,87 1.90 |
1700000 17 17
| 17 17 | 1997 р. 6,9 6,4 |
1998 р.
| 1,91 2,06 3,25 |
| 17 17 17 |
| 8,2 4,9 |
6,3
6,2 5,5
с
с
ГС
р
| с | ^ | ||
| о | U! | ||
| 'dg66l- чнеіаож | о to | о | |
| о | о | ||
| s. | S | ||
| ю | ? | ||
| s | о | ||
| d S661. чнеыо | упр | стан | |
| d f 661- чнеіаож | г | анця | |
| X | т | ||
| о | |||
| С1 | и | ||
| £ | О. | 1? | |
| о со | |||
| х | Ь | ||
| 3> | С1 | ||
| т- | О | ||
| <ову | <А | і | |
| m | о | ||
| з> | S | ||
| ь | |||
| го | >* | ||
| ч | |||
| о | |||
| с о | ЬНІ | ||
| ш | С | ||
| X | п | ||
| к | f | ||
| d 2661- чнеіаож | X ш '5. | &!? | |
| 'd 2661- чнвиах | ьного | вставн | |
| го | R | ||
| ф а го | ^, | ||
| d 1.661 гЛзиоюии | амік | ||
| d 1.661. чнэиш | X s | ||
| 'd t66l-4H91!S>l | |||
| d riKKL 4Haadah | Рис. 5. |
* Розраховано за даними табл. ** 3 вересня 1996 р. величина дені у гривнях.
3.7, графа 3.
вартості неоподатковуваного мінімуму, МСБ та обмінний курс наве-
2. Основні прояви посилення фіскального тиску та його негативний вплив на динаміку реальних доходів населення
Виправлення накопичених соціальних суперечностей та економічних нашарувань, що існують сьогодні у податково-розподільчій політиці, потребує системного аналізу основних проявів порушення принципу соціальної справедливості, які мають місце у вітчизняній практиці і негативно впливають на динаміку реальних доходів працюючих, ускладнюють процес відтворення трудового потенціалу країни, обмежують фінансові ресурси підвищення рівня життя населення.
Певні позитивні зрушення у цьому напрямі пов'язані із тим, що Постановою Верховної Ради України від 13 грудня 1995 р. було схвалено у першому читанні "Основні положення податкової політики в Україні"1. Вони визначали найважливіші принципи.податкової політики, що мають впроваджуватися у процесі реформування відповідних механізмів цієї сфери: соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом встановлення економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування прогресивного оподаткування їх доходів; інфляційна нейтральність2 — забезпечення нейтралізації фіскальної заінтересованості та залежності формування доходів бюджету за рахунок інфляційних джерел надходжень.
Реалізація зазначених базових принципів податково-розподільчої політики найбільш повно характеризуватиме саме ту державу, яка по-справжньому, а не декларативно розбудовує соціально-орієнтовану ринкову економіку. Ці принципи мають повною мірою враховуватися в процесі прийняття або відхилення відповідних законодавчих актів, що регулюватимуть процес оподаткування доходів громадян в Україні.
Можна виділити чотири найбільш негативні тенденції, притаманні сучасному процесу оподаткування доходів громадян, які суттєво впливають на життєвий рівень населення країни.
По-перше, шкала прибуткового податку з громадян, що діє на сьогодні, справляє значно більший фіскальний тиск на доходи громадян, ніж це мало місце у минулому. Порівняння шкали справляння прибуткового податку, яка застосувалась у 1990 p., із відповідною шкалою податкових стягнень, що нині застосовується в Україні, свідчить про майже подвійне зростання абсолютного навантаження цього виду податку на легітимні доходи населення (табл. 5.2, рис. 5.3).
По-друге, на Тлі загальної тенденції зростання питомої ваги прибуткового податку у фонді оплати праці зазначений процес відчутно посилюється внаслідок збільшення обсягів сукупної річної заборгованості затриманої до виплати зарплати
1 Основні положення податкової політики в Україні розроблені робочою групою, створеною згідно з
Постановою Президії Верховної Ради України від 13 березня 1995 p., і доопрацьовані протягом 1995 р.
постійною Комісією Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності.
2 Кабінет Міністрів України у листі Верховній Раді України від 11 травня 1995 р. № 16-1320/4 до
проекту Основних положень податкової політики в Україні висловив заперечення щодо застосування
принципу "інфляційної нейтральності", оскільки пов'язати його з механізмом нарахування кожного виду
податків практично неможливо. Проте зазначене заперечення недостатньо обгрунтоване і реалізація
цього принципу практично стосується лише законів, що мають регламентувати оподаткування доходів та
майна громадян. Разом з тим впровадження зазначеного принципу ще не знайшло свого закріплення в
нормах чинного законодавства.
5* 131
| 100 g" 90-І I 8070 |
| ID |
| врівень прибуткового податку в червні 1998 р., у порівняльних цінах 1990 р. □ рівень прибуткового податку в 1990 р. |
(табл. 5.3). Так, порівняння питомої ваги прибуткового податку у нарахованому і фактично виплаченому фонді відтворення робочої сили показує, що у 1994 р. ця різниця становила всього 0,02, а у 1997 р. вона збільшилася до 2,6 процентних пунктів; питома вага прибуткового податку у виплаченому фонді оплати праці зросла із 10,3 %"до 14,7 %, тобто на 4,4 процентних пункти.
Таблиця 5.2. Рівні фіскального тиску прибуткового податку з громадян (червень 1998 р. до 1990 р.*)
| 1990 р. | 1998 р. | ||||
| Номінальна заробітна | Прибутковий податок, крб. | У номінальних цінах | У порівняльних цінах 1990 р. | ||
| заробітна | прибутковий | заробітна | прибутковий | ||
| плата, | плата, | податок, | плата, | податок, | |
| крб. | грн. | грн. | крб. | крб. | |
| 17,7 | 0,06 | 9,4 | 0,03 | ||
| .. | - | 22,8 | 0,7 | 0,3 | |
| - | - | 37,8 | 2,1 | 1,1 | |
| - | - | 56,7 | 3,9 | ЗО | 2,1 |
| - | - | 75,5 | 5,9 | 3,1 | |
| . | - | 94,3 | 8,2 | 4,4 | |
| - | - | 113,2 | 11,0 | 5,9 | |
| 0,25 | 133,6 | 14,1 | 7,5 | ||
| 4,8 | 158,1*** | 17,8 | 9,4 | ||
| 6,8 | 169,1 | 19,4 | 10,3 | ||
| 8,2 | 187,9 | 23,1 | 12,3 | ||
| 9,5 | 206,8 | 26,9 | 14,3 | ||
| 10,8 | 225,7 | 30,6 | 16,3 | ||
| 12,1 | 244,5 | 34,4 | 18,3 | ||
| 13,4 | 263,4 | 38,2 | 20,3 | ||
| 14,7 | 282,2 | 41,9 | 22,3 | ||
| 301,0 | 45,7 | 24,3 | |||
| 17,3 | 319,9 | 49,5 | 26,3 | ||
| 18,6 | 338,7 | 53,3 | 28,3 | ||
| 19,9 | 357,6 | 57,0 | 30,3 | ||
| 21,2 | 376,5 | 60,8 | 32,3 | ||
| 22,5 | 395,3 | 64,6 | 34,3 | ||
| 23,8 | 413,5 | 68,2 | 36,9 | ||
| 25,1 | 432,4 | 72,0 | 38,3 | ||
| 26,4 | 451,2 | 75,8 | 40,3 | ||
| 248" | 27,7 | 466,2 | 78,7 | 41,9 | |
| 29,0 | 488,9 | 83,3 | 44,3 | ||
| 30,3 | 507,8 | 87,1 | 46,3 | ||
| 31,6 | 526,6 | 90,8 | 48,3 | ||
| 32,9 | 545,5 | 94,6 | 50,3 | ||
| 34,2 | 564,3 | 98,4 | 52,3 |
* Застосовується індекс цін споживчого ринку наростаючим підсумком з січня 1991 р. по червень 1998 р. (розраховано за даними табл. 3.6, графа 7). ** Середньомісячна заробітна плата у 1990 р. *** Середньомісячна заробітна плата у червні 1998 р.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 83 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |