|
Читайте также: |
IV. Вечірнє спілкування
«Погляд Батька»
Ця правдива історія про хлопчика і його батька. Вони любили разом ходити на місцеві змагання з футболу. І хоч хлопчисько завжди сидів на лавці, його батько весь час стояв підбадьорюючи його. Пака хлопчик навчався в школі, батько ніколи не пропускав жодної гри.
Хлопчині дуже подобався футбол і він твердо вирішив про себе, що буде грати. Він старанно відвідував усі тренування, не пропускаючи жодної і завжди робив усе, що в його силах. Але, на жаль, його весь час тримали на лавці запасних. А батько завжди приходив на матчі і вболівав за нього, викрикуючи слова підтримки.
Так минуло кілька років. Хлопець поступив в інститут, але у футболі у нього не ладилося. Тренер зізнавався сам собі, що тримає його тільки через його старанності і самовіддачі, що допомагало зібратися іншим гравцям і вселяло в них надію.
Наполегливий хлопчина не пропустив жодного тренування під час навчання в інституті, але він ніколи не брав участі в грі. Вже закінчувався сезон футбольних зустрічей між командами інститутів, під час одного з тренувань хлопцю принесли телеграму. Він прочитав її і застиг. Проковтнувши клубок у горлі, він тихо сказав тренеру: «Мій батько помер цим ранком. Нічого, що я пропущу наступне тренування?» Тренер обійняв його дбайливо за плечі і сказав: «Звичайно, відпочивай синку! Останню гру в суботу ми зможемо зіграти без тебе.»
Настала субота. Остання гра складалася не на користь команди. Під час другої половини матчу, хлопець тихо прослизнув в роздягальню і одягнув свою футбольну форму. Потім він вибіг на поле до тренера. Його друзі по команді і тренер дуже здивувалися, коли побачили, що він повернувся так швидко. «Тренер, будь ласка, випустіть мене на поле! Я просто зобов'язаний зіграти сьогодні», – заблагав хлопчина. Тренер зробив вигляд, що не чує його – він не хотів випускати найгіршого гравця в останній вирішальній грі. Але молодий чоловік наполягав і нарешті тренер дозволив йому вийти на поле.
Через хвилину команда супротивника просто не могла зупинити його. Він бігав, пасував, перехоплював паси супротивника як професійний футболіст. Його команда почала брати верх. І ось вже на останніх секундах гри, хлопець перехопив пас і точним ударом забив вирішальний гол. Глядачі шаленіли. Гравці команди обіймали і плескали його по плечах. Це було щось!
Після того, як всі розійшлися, тренер з подивом помітив, що хлопець сидить самотньо в кутку роздягальні. Тренер підійшов і сказав: «Синку! Я не можу повірити в те, що я бачив. Ти був чудовий. Розкажи мені що сталося? Розкажи, як ти зробив це?»
Хлопець подивився на тренера зі сльозами на очах і сказав: «Ви знаєте адже, що мій батько помер. Але чи знаєте ви, що він був сліпим?».
Хлопець проковтнув клубок у горлі і через силу посміхнувся.
«Батько приходив на всі мої ігри, але сьогодні була перша гра, яку він зміг побачити. І я хотів показати йому, на що я здатний!»
«Твій батько пишається зараз тобою», – посміхнувся тренер і поплескав хлопця по плечу!
День 12
Любов дружелюбна
Мета:
1. Розповісти про те, Бог хоче, щоб ти мав справжніх друзів і сам був справжнім другом.
2. Пояснити, що Ісус любить кожного і називає нас друзями.
3. Спонукати вихованців бути дружелюбними і проявляти любов до тих, хто поруч.
Золотий вірш: «Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!»
(Від Івана 15:12)
Біблійний текст: Івана 11:1, 4-6, 17, 23, 32 -36, 39-40, 44-45.
Обладнання:
· Біблія або текст історії.
· Запитання до вікторини.
· Маркери, скотч.
· Ватман або аркуш паперу.
· Цукерки
Хід заняття
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 75 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |