Читайте также:
|
Плакат - широко розповсюджений вид друкованої графіки. Одна з масових форм образотворчого мистецтва. Плакат завжди звернений до значної маси людей, звідси його відмітні ознаки: порівняно великий размер, чіткість і лаконізм образотворчої мови. Органічна єдність зображення й тексту. Найпоширеніший - агітаційний плакат. Різновидом плаката можна вважати театральну афішу й рекламний плакат. Зміст плаката складається з ідеї плаката, його теми й эмоционально-эстетической оцінки того, що автор зображає. Найважливішою стороною змісту є ідея. Але під ідеєю в мистецтві треба мати на увазі не абстрактну формулу. Мистецтво не формулює ідей, воно виражає їх образно, емоційно. У плакаті можуть бути виражені: поетичні, етичні, філософські, політичні і інші ідеї. Ідея плаката виражається в почуттях і думках, які він викликає в глядача. Почуття й емоції, що виникають у глядача, можуть бути й негативними, і позитивними, а можуть бути й суперечливими, у залежності від того, який первісний задум був у художника.
Ідея у плакаті носить характер естетичний. Естетична ідея - не абстрактна думка, а сукупність вражень, почуттів, переживань, настроїв, роздумів, які виникають у людини, що сприймає художній твір. Ідея плаката - це конкретний художній образ, у якому й через який художник самовиражається.
Естетична ідея являє собою висновок з твору, але висновок який не формулюється абстрактно художником, висновок цей органічно випливає з художнього матеріалу плаката, і до його розуміння, сприйняттю приходить сам глядач.
Ідея живе в творі як провідна тенденція. Але ця тенденція не повинна бути оголеної, грубо дидактичної, вираженої в моралізуванні. Вона живе в мистецтві не самостійним життям, не поруч із образами, не у вигляді авторського коментарю, вона включена в образний лад плаката й виходить із нього. Ідея плаката не повинна підкреслюватися штучно, неприродне. Справжній художник пропонує глядачеві самостійно приходити до висновків і узагальнень.
Ідея здобуває високе значення тільки тоді, коли вона художньо переконлива. Мистецтво повинне не «учителювати», а образами захоплювати глядача й через образи вести до ідеї твору.
Художник не моралізатор, йому оголена тенденційність протипоказана. Якщо в образах представлені високі почуття й глибокі думки, мистецтво здобуває значення духовної проповіді. І художник з'являється перед нами високоморальною, духовно багатою, серйозною особистістю.
Про цьому добре сказав Л.Н. Толстой: «Люди, мало чуйні до мистецтва, думають часто, що художній твір становить одне ціле, тому що в ньому діють ті самі особи, тому що все побудовано на одній зав'язці або описується життя однієї людини. Це несправедливо. Це тільки так здається поверхневому спостерігачеві; цемент, що зв'язує всякий художній твір в одне ціле й від того робить ілюзію відображення життя, є не єдність осіб і положень, а єдність самобутнього морального відношення автора до предмета. По суті, коли ми споглядаємо художній твір нового автора, основне питання, що виникає в нашій душі, завжди, таке: «Ну-ка, що ти за людина?» Якщо ж це старий, уже -знайомий письменник, то питання вже не в таке, а «...ну-ка, що можеш ти мені сказати ще нового».
Духовна творчість - це створення ідей, можна сказати, що художній образ - це своєрідна, відмінна від теоретичної, художньо-образна ідея. Ідея - це дійсність, відбита й перетворена свідомістю, що задовольняє в перетвореному виді уявленню про те, який вона повинна бути.
Основна таємниця мистецтва - це, звичайно, художній образ, що є складною формою духовної діяльності людини.
Сама можливість образного мислення, пізнання тісно пов'язане із властивій людській свідомості здатністю судити про ціле на підставі окремого, проникати в загальне через одиничне, виявляти загальні закономірності в конкретних явищах. Ця здатність творчого мислення заснована на тім, що в самому житті всяке загальне так чи інакше входить в окреме, а всяк окреме містить у собі частину.
У художньому образі виступають у нерозривній єдності риси пізнання, властиві живому спогляданню й абстрактному мисленню. Разом з тим художній образ істотно відрізняється як від простого споглядання, так і від абстрактного мислення.
Від категорій наукового мислення - понять, суджень, умовиводів - художній образ відрізняється живою безпосередністю. Разом з тим художній образ значно відрізняється й від категорій живого споглядання - відчуттів, сприйнятті, уявлень - тим, що він не тільки безпосередньо відображає факти життя, але й несе в собі специфічне узагальнення життєвих явищ, проникає в їхню сутність, розкриває їх глибокий внутрішній зміст.
Образ у плакаті, з'єднуючи в собі риси емпіричного спостереження й абстрагування, не є, однак, їхнім механічним з'єднанням. Саме тому, що в художнім мисленні специфічним образом проявляються аналіз, синтез, абстрагування, він здобуває значення художнього узагальнення.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 74 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |