Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Теорія суспільного договору і природного права

В XVI-XVII.ctct. капіталістичний устрій дедалі ширше розвивається в економіці країн Західної Європи. В найрозвинуті­ших економічно країнах зміцніла буржуазія не мирилась з феодальними порядками, вимагала забезпечення сво­боди і безпеки особи і приватної власності, створення необхідних політичних і юридичних гарантій. В XVII ст. сталися перші буржу­азні революції в Голландії, Англії та ін. Наростання кризи феодаль­ного ладу супроводжувалось становленням раціоналізму, тобто оцін­ки суспільних відносин з позицій «здорового розуму» та ін. Місце догм, божественного права займає право людини, місце церкви зай­няла держава. Антифеодальні лозунги ростучої буржуазії співпада­ли з насущними інтересами народних мас, які страждали від безправ'я і свавілля. Вперше в багатовіковій історії людства тоді висувається і широко обґрунтовується уявлення про загальність правової рівності людей незалежно від їх соціального походження і становища в сус­пільстві. Вимоги ліквідації станів, всіх форм феодальної залежності, встановлення загальної рівності перед законом знаходять втілення в теорії природного права. Теорія природного права грунтувалась на визнанні всіх людей рівними від природи і наділених природою ж природними пристрастями, прагненнями, розумом тощо.

Одним з перших великих теоретиків школи природного права є нідерландський юрист, історик, державний діяч Туго Гроцій (1583-1645 pp.). Теорія природного права і суспільного договору - ідеаліс­тичне вчення про виникнення держави і права в результаті свідомо­го укладення між людьми договору. Перші уявлення про договірне походження держави виникли уже в давнині (в V ст. до н. е. китайсь­кий філософ Меті, пізніше в Стародавній Греції -софісти, Сократ, Епікур та ін.). В XVII ст. розгорнуту форму теорія суспільного дого­вору одержує в творах філософів Томаса Гоббса, Баруха Спінози, Джо­на Локка, Жан-Жака Руссо, П'єра Гассенді та ін. Держава, на думку І'уго Гроція, є «досконалий союз вільних людей, які уклали заради додержання права і спільної користі». Тут видно вплив Арістотеля і Ціцерона. В державі, підкреслює Гуго Гроцій, панує громадянська влада, яка виступає верховною, якщо її дії не підкорені іншій владі і не можуть бути чужою владою скасовано. Вперше Гуго Гроцій вис­ловлює думку про справедливі війни. З точки зору прихильників те­орії суспільного договору, суспільству і державі передує повна анар­хія і «війна всіх проти всіх» або, за деякими міркуваннями, ідилія свободи. Спільною рисою природного становища, де тривалий пе­ріод нібито перебували люди, виступає необмежена особиста свобо­да, 'її люди свідомо вирішили поступитися на користь держави для забезпечення своєї безпеки, приватної власності та інших особис­тих прав. Вчення Гуго Гроція відіграло значну роль у вивільненні теорії держави і права від опіки теології, середньовічної схоластики. Бурхливі політичні зміни і перетворення в Західній Європі тоді виділяють центром політичного життя то Голландію, то Англію, то Сполучені Штати Америки, то Францію, Іспанію, Італію, то Німеч­чину. Одним з великих теоретиків походження держави і права є і англійський філософ Томас Гоббс (1588-1679 pp.). Державу Томас Гоббс розглядав як людське, а не божественне утворення, що виник­ло на основі суспільного договору з природного додержавного ста­новища, коли люди знаходились в стані війни всіх проти всіх. В ос­нову політичної теорії покладено певне уявлення про природу індивіда, вважаючи, що спочатку всі люди створені рівними фізич­но і розумово, кожний має однакове з іншими право на все, і це стало причиною такої ж злості і пожадливості, що існує в тваринному сві­ті. Людина заздрить іншій, радується її горю, заради власного самоз­береження, бачачи в іншій людині ворога і конкурента на шляху задоволення своїх потреб. В ученні про право і державу Томас Гоббс відкинув теорію божественного устрою суспільства і захищає тео­рію суспільного договору. Держава створена з метою забезпечення загального миру. За суспільним договором на володаря, царя, імпера­тора покладались права окремих громадян, тим самим добровільно обмеживших свою свободу. Та на володаря, царя покладено і фун­кції охорони миру і добробуту людей. Ефективною формою держа­ви вважалась абсолютна монархія, але в численних обмеженнях і зас­тереженнях тощо. Його ідея - не монархізм в повному розумінні, а необмежена державна влада. Вкладом в соціально-економічну інтер­претацію виникнення держави стало встановлення зв'язку між при­ватною власністю і формуванням держави. Права державної влади у Томаса Гоббса сумісні з інтересами тих соціальних спільностей, які привели в середині XVII ст. в Англії до буржуазної революції. Цікаво. і те, що Томас Гоббс не відрізняє поняття: суспільство, держава, уряд та ін., ототожнюючи їх як носіїв суверена, тому що народ передає їм свою суверенність і вони виступають виразниками державної волі, а, отже, і волі суспільства.

Одним з визначних теоретиків природного права є голландський, філософ-матеріаліст Бенедикт Спіноза (1632-1677 pp.) Вчення Спі-нози сформувалось в умовах багатьох політичних змін і зокрема, після визволення Нідерландів від іга іспанської феодальної монархії і зро­бивши її розвинутою капіталістичною країною. Метою вчення Бе­недикт Спіноза вважав завоювання панування над природою і удос­коналення людини. Доповнюючи теорії держави і права ученням про свободу людини, Бенедикт Спіноза показує можливість, в межах не­обхідності свободу людини. В ученні про суспільство продовжує ідеї Томаса Гоббса. Вищою формою влади вважав не монархію, а демок­ратичне правління, обмежував всевладдя держави вимогами повної свободи людини, її дій в межах закону, вважав можливим вивести з самого устрою людської природи те, що найефективніше погоджу­ється з практикою. Адже, захищає чужий інтерес лише тому, що ду­має тим самим зміцнити свій добробут. Бенедикт Спіноза щиро осуд­жує гонитву за наживою, ненаситну пожадливість як безумство, безрозсудство, яким вражений натовп, чернь. Та його політичні вчен­ня будуються на уявленні, що користолюбство поряд з іншими афек-Ітами є вічною і незмінною рисою людської природи. Отже, люди мають об'єднуватися в цілісні спільності і в своїх вчинках дотриму­ватись спільної волі. До спільного і упорядкованого життя, до грома­дянства людей штовхає потреба подавати один одному взаємну до­помогу, необхідність в якій відбувається в процесі поділу праці між людьми в суспільстві.

За всіх відмінностей концепція суспільного договору, стала яд­ром політичних теорій Джона Локка (1632-1704 pp.) - відомого філософа, економіста та політичного діяча Англії. Відмінною рисою ідей Джона Локка є урахування політичного досвіду Англії і тих ком­промісів між буржуазією і монархією, що привели до встановлення конституційного парламентаризму. Створюючи систему політичної філософії, Джон Локк ґрунтовно розвиває ідею про перехід від при­родного до громадянського становища, до форм державного уп -равління. Доводить право народу на революцію і разом з тим виз­начає межі права відповідно до інтересів імущих соціальних спільностей верств. Мета держави, на думку Локка, збереження сво­боди і власності, надбаних трудом. Тим-то, державна влада не мо-Же~б~ути довільною, а поділяється на законодавчу, виконавчу і со­юзну, федеративну. Погоджуючись з думкою Арістотеля про людину як істоту суспільну, Джон Локк справедливо стверджує, що людське (суспільство не є суспільством політичним без таких визначальних умов: територіальна спільність, спільне право і наявність влади, здатної вирішувати суперечки і карати злочинців. Виникнення політичного суспільства є результат угоди, що обмежує свободу ок-• ремої людини, індивіда. Звідси збуджуючою причиною, що схва­лює і побажання людей встановити політичну владу, і готовність їй підкорятися, виступає прагнення зберегти власність та ін. Природно, соціальною основою держави стає приватна власність, що одержала розвиток з появою грошей як товару. Джон Локк вважає важливим моментом і відокремлення держави від влади, що ототож­нювалось багатьма мислителями. Звідси, Джон Локк підкреслює важ­ливість двох угод: суспільний договір, що створює державу і урядо­вий договір, що встановлює владу. Революція скидає владу, але не знищує державу, а порушення владою урядового договору дає людям право на революцію, що, проте, не ліквідує державу. Тут є економіч­не тлумачення виникнення і розвитку держави, а також політичне об­ґрунтування поділу державної влади: на законодавчу, виконавчу і су­дову і її змінність. Народ виступає сувереном - повним носієм влади.