Читайте также:
|
Леся Українка не терпіла бездіяльності, пасивності, уважно стежила за розвитком суспільно-політичного руху, незважаючи на хворобу, протестувала проти антидемократичної політики російського нпризму своєю єдиною зброєю — словом. Цій творчій активності митця ми завдячуємо її безсмертними творами. Адже лірика, драматичні поеми великої української поетеси сьогодні належать до здобутків світової культури.
Сторінка 4.
Вітрами й сонцем Бог їй шлях позначив
Вступне слово учениці.
Правду казали римляни, що поетом не можна стати, поетом треба народитися. Як на пророків, сходить на них Дух Святий, відкриваючи речі, не доступні простим смертним. Поеткою з Божої ласки була Олена Теліга. Оригінальна в образах та ідеях, горда в житті і поезії.
Вітрами й сонцем Бог їй шлях позначив. Ступала ним в екстазі свого гарячого серця. Йшла по життю, ніби по лезу ножа; під високою напругою небезпеки. Згадати хоча б еміграцію за кордон у 1923 р що врятувала її від кривавих репресій. Чи нелегальний ризикований перехід убрід річки Сян у липні 41-го. Львів, Рівне, і, нарешті, 22-го жовтня - золотоверхий, сторозтерзаний Київ.
Їй, українці за походженням і за самоусвідомленістю, берег рідний то віддалявся, то наближався, але завжди був священним...
У ч и т е л ь - сл ов е с н и к. Олена Теліга. Це ім'я навічно вписане у нетлінну Книгу народної пам'яті про великих українців і українок. Як добре, що нарешті безповоротно минула похмура доба, коли славетні українські імена намагалися викреслити з нашої історії назавжди. І нині, в час столітнього ювілею національної героїні, маємо схилитися у глибокій шані перед життям-подвигом, життям-самопосвятою великої Українки.
Хай же сьогоднішнє пошанування ще більше наблизить до нас багатогранну особистість Олени Теліги - пристрасного патріота-борця за національну державність та самобутньої майстрині поетичного слова.
А ось роздуми Олени Теліги про життя, викладені в поезії «Поворот»
Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре.
Щоб колосились зерна перемоги.
І те, що мрією було роками.
Все обернеться в дійсність і можливість, -
Нам буде сонцем кожний кут і камінь
У ці хвилини - гострі і щасливі!
Подумать тільки: наші села й люди,
А завтра прийдемо - до свого міста!
Захоплять владно зголоднілі груди
Своє повітря - тепле та іскристе!
Та звідкись сум зловіщий вітер вишле,
Щоб кинуть серце у крижаний протяг
Усе нове... І до старої вишні
Не вийде мати радісно напроти...
Душа з розбігу стане на сторожі,
Щоб обережно, але гостро стежить
Всі інші душі - зимні чи ворожі.
І всі глибокі поміж ними межі.
І часто серце запалає болем,
А щось гаряче аж за горло стисне,
Коли над рідний, тим же самим полем
Зависне інша, незнайома пісня.
Чекає все: і розпач, і образа,
А рідний край нам буде - чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти - дорогою одною.
Заметемо вогнем любови межі.
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить.
І злитись знову зі своїм народом.
1-й оповідач. Поезія, що прозвучала, має назву "Поворот". Свого часу вона сприймалася як політичне кредо українського емігрантського підпілля.
1-й у ч е н ь. Дитинство поетеси минуло в Петербурзі, де вона народилася 21 липня 1907 р. в сім'ї вченого-гідротехніка Івана Шовгенева, рід якого походив з українського Слов'янська. Про Україну дівчина мала уявлення хіба за картиною Куїнджі, що прикрашала її кімнату.
Під час національної революції в Україні батько разом з родиною приїздить до Києва, викладає в КПІ, невдовзі обирається міністром УИР. Після кривавої муравйовшини емігрує до Чехо-Словаччини, де згодом стає ректором Української господарської академії в Подебрадах.
Життя в Києві ставало небезпечним, і Олена з матір'ю перейшли кордон біля Кам'янця-Подільського нелегально, оскільки більшовицька влада не давала візи.
Саме за кордоном відбувся різкий злам у свідомості Олени, зумовлений пережитим у Києві та побаченим у Чехії.
2-й учень. У Празі студентка Олена Шовгенева знайомиться з представниками "празької школи" - Є.Маланюком, О.Ольжичем, Г.Мазуренко, Л.Мосендзом, котрий допоміг їй освоїти тонкощі українського слова. 1 в павутинні перехресних барв
Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
Гарячу смерть - не зимне умирання.
Випадково на одній з вечірок української молоді Олена зустріла колишнього старшину Армії УНР Михайла Телігу - кубанського козака зі станиці Ахтирка. У юних серцях спалахнуло коханий. Після весілля щасливе подружжя переїздить до Варшави, де Олена вчителює, доглядає хвору матір (померла 1929 р.). Тут вона входить до угруповання "Танк", створює свої кращі поезії, світлі й оптимістичні:
В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість - жить! ("Літо ")
3-й учень. Олена Теліга мала особливий тип світогляду, в якому героїзм був найвищою чеснотою, орієнтиром, покликаним спрямувати всю енергію на національне визволення рідного народу в поєдинку між двома імперіями.
"Україну може врятувати новий тип українця", "Українська нація потребує людей, що вміють жити, творити і вмирати для своєї батьківщини", - наголошувала поетеса у своїх статтях "Партачі життя" та "Прапори духу". Принцип героїчної етики Олени Теліги викладений у поезіях "Поворот", "Відповідь", "Безсмертне".
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, - я тверда й сувора.
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
Олена весь час поривається в Україну. Довідавшись, що до Кракова приїхав Ольжич, вона одразу зустрілася з ним і дістала дозвіл на участь у боротьбі:ї німецькими окупантами. 14 липня разом з Уласом Самчуком Теліга виїхала до Ярослава і наступного дня ополудні перейшла річку Сян, яку пильно охороняли німецькі патрулі. У середині вересня 1941-го вона переїздить до окупованого гітлерівцями Рівного.
4-й у ч е н ь. Та Олена прагнула будь-що перебратися в Київ. У жовтневі дні 41 -го вона вже в столиці.
Місто над Дніпром зустріло її понурими руїнами і стражданнями, наругою чужинців над киянами. Олена починає активно діяти. Вона виступає в газеті "Українське слово", редагує журнал "Литаври", де друкуються твори Є.Плужника, М.Хвильового, Г.Косинки, О.Олеся, О.Ольжича.
Поетеса журилася, що в Києві не лишилося жодного відомого українського письменника (вони евакуювалися на схід), тому вирішила сама плекати нові творчі кадри. Відтак створила Спілку українських письменників, що об'єднувала здібну молодь.
5-й учень. Спілці письменників Олена Теліга віддавала всю свою енергію і покладала на неї великі надії. Але невдовзі українським патріотам довелося припинити культурницько-виховну роботу. У Києві розпочалися арешти. Уже на початку зими 1941 р. зазнала погрому редакція газети "Українське слово" (редактора зі співробітниками фашисти знищили), Двісті осіб, причетних до групи мельниківців, потрапило до рук гестапо.
У ці тривожні дні до Києва приїхав Олег Ольжич. Він умовляв Олену лишити небезпечне місто. Але вона, відчуваючи свою відповідальність перед Спілкою, не могла кинути її напризволяще, як і не могла припинити боротьби за свободу України. Теліга залишилася в Києві.
6-й учень. 9 лютого о 15-й годині на вулиці Трьохсвятительській Олену Телігу було заарештовано разом з іншими членами Спілки письменників.
Олена Теліга з товаришами
Мужність і витримка Олени на допитах вражали навіть бувалих і звиклих до своєї чорної роботи гестапівців. 21 лютого нескорену і горду Олену Телігу разом з її побратимами гітлерівці розстріляли в Бабиному Яру.
Того крижаного зимового дня вона перейшла в легенду. Поетка свідомо обрала собі тернисту й небезпечну долю боротьби в ім'я високої мети - визволення України.
1-й оповідач. "У наш "прогресивний" вік, у вік тріумфуючого хама, у вік отарності, нищення всього індивідуального, яскравого, сміливого, - зір з гордістю зупиняється на блискучій постаті Олени Теліги. У тих, хто її знав, в їх пам'яті завше вона лишиться стрункою, рівновирізьбленою, вип'ятою вгору, - вся тремтяча життям постать чарівної жінки і пророчиці, яка в свою темну епоху била на сполох".
2-й оповідач. Ці слова належать Дмитрові Донцову - знаному громадсько-політичному діячеві, публіцисту і літературознавцеві. Про Олену Телігу немало таких яскравих вражень залишили й інші відомі її сучасники. Вони відзначали, що в цій жінці на диво гармонійно поєднувалися чарівна врода і духовна глибина. Витончена красуня-аристократка, вона чарувала всіх не тільки своєю зовнішністю, а й блискучим розумом, душевною рвійністю, поетичним талантом, жагою знань і працьовитістю. Любила танцювати, вміла зі смаком одягатися і навіть у побут вносила небуденність.
Життєрадісна, дотепна, щедра на усмішку, тепло і ніжність для інших, легко ставала душею найдобірнішого товариства.
"У неї було якесь велике відчуття жіночої Великості", - зауважував у своїх спогадах Степан Гординський.
1-й о п о в і д а ч. До її думок прислухалися найповажніші громадські та культурні кола і весь патріотичний український еміграційній загал у Західній Європі. І прислухатися було до чого.
поезія "Мужчинам".
Не зірвуться слова гартовані, як криця,
І у руці перо не зміниться на спис,
Бо ми - лише жінки. У нас душа - криниця,
З якої ви п'єте. Змагайся і кріпись!
І ми їх даємо не у залізнім гімні, -
У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць,
Бо швидко прийде день, і по дорозі димній
Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць...
Ще сальви не було, не заревли гармати,
Та ви вже на ногах. І ми в останній раз
Все, що лає життя, іскристе і багате,
Мов медоносний сік, збираємо для вас.
Гойдайте ж кличний дзвін!
Крешіть вогонь із кремнів!
Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть,
Без металевих слів і без зітхань даремних
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!
Українська жінка... Чи в стані вона виховати свідомих дітей нації? Коли... від жінки вимагається бути лише матір'ю і дружиною, то для неї буде далеко важнішою рідна стріха під рідної землі. Так буде завжди, доки кожна Українка не навчиться дивитися на чоловіка, дітей, а - головне - на саму себе, не лише як на сторожів домашнього вогнища, а передусім - як на сторожів цілости, щастя і могутности більшої родини - нації.
Вислухай, Боже, благання,
Нищить недоля паш край.
В єдності сила народу,
Боже, нам єдність подай.
Боже, здійми з мас кайдани,
Не дай загинуть в ярмі,
Волю пошли Україні,
Щастя і долю дай їй.
Поетична сторінка
Олена Теліга
Пломінний день
День прозорий мерехтить, мов пломінь,
І душа моя горить сьогодні.
Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись ізгару чи летіть в безодню.
Хоч людей довкола так багато.
Та ніхто з них кроку не зупинить.
Якщо кинути в рухливий натовп
Найгостріше слово - Україна.
І тому росте, росте прокляття!
Всі пориви запального квітня
Неможливо в дійсність перелляти.
На землі байдужо-непривітній.
Хочу крикнуть в далечінь безкраю
І когось на допомогу кликать,
Бо душа моя сьогодні грає
І тікає на шляхи великі.
Хай мій клич зірветься у високість
І, мов прапор в сопці, затріпоче,
Хай кружляє, мов невтомний сокіл,
І зриває рідних і охочих!
Все чекаю на гарячий подих,
Геній людський чи лише випадок –
Щоб застиглі і покірні води
Забурлили водоспадом.
І коли закрутить непогода
І мене підхопить; мов піщину,
Хай несуть мене бурхливі події
Від пориву до самого чину!
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 140 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |