Читайте также:
|
Моя доню. У зразку супружого життя, в котрий Мене помістив Найвищий, ти знайдеш докір для тих душ, котрі своє життя у світі вважають оправданням, чому вони не змагають до досконалості. Нічого неможливого немає для Бога і для тих, хто з живою вірою надіється на Нього, й повністю віддає себе під Його Провидіння. Я жила в домі Мого супруга так само бездоганно, як і в храмі; бо, змінивши стан життя, Я не поміняла ні Моїх прив'язань, ні бажання й завзяття любити Бога і Йомуслужити. Навпаки, Я стала ще більше пильнувати, аби обов'язки не заважали Мені служити Богові. За те Бог був прихильним до Мене і чудесним способом уладжував всі справи відповідно до Моїх прагнень. Господь те саме вчинить для усіх, хто буде із Ним співділати. Але люди посуджують супружий стан, обманюючи себе. Бо перешкодою для святого й досконалого життя є не сам стан, а марні і зайві клопоти й тривоги, в які втягуються сім'ї, забуваючи, який Господь добрий і вирозумілий; і тому віддають перевагу власній волі.
II. ВОПЛОЧЕННЯ І ПРОНИЗАННЯ Книга третя
Глава 1. НОВЕНА ПЕРЕД ВОПЛОЧЕННЯМ
Для того, щоби Її взірцеве життя стало для всіх приміром найвищої святості, Всевишній поклав на нашу Царицю й Учительку обов'язки дружини святого Йосифа і поставив Її в ситуацію, де Вона була змушена стрічатися з сусідами і другими людьми. Вона так розраховано і докладно виконувала свої щоденні обов'язки, що викликала загальний подив і захоплення: і в Небесних духів, і в тих небагатьох щасливців, що мали нагоду з Нею спілкуватись; ангельська душа Марії полонила їх серця незнаною раніше радістю й піднесенням духа. Премудра Цариця в своїй скромності й покорі благала Господа, щоб приховав від людей даровані Їй ласки, щоб всі смертні Нею нехтували і гордили, оскільки це не образить Його безмірної доброти.
В цих буденних заняттях, у безупинних геройських вправах в доброчесності минуло пів року; шість місяців і сімнадцять днів відділяло день Її заручин із святим Йосифом від того дня, коли мало статися Воплочення. Милуючись духовими подвигами Пречистої Діви, Найвищий приспішував здійснення найбільшого чуда всіх часів: Воплочення Єдинородного від Отця у дівичому лоні Марії.
Девять днів перед Воплоченням Бог особливим способом почав підготовляти благословенну Марію до сповнення святого призначення.
В перший день цієї дев'ятиденної новени Княжна Марія піднялася опівночі по легкім відпочинку, щоби припасти долілиць перед Найвищим із своїми звиклими молитвами і щоденними вправами. Так само чинив Її славний предок, цар Давид (Пс. 119,62). І у відповідь на Її гарячі благання поскоріше вислати у світ Месію для спасення людей Найвищий дарував Їй перше із дев'яти видінь.
Вона побачила, що світ почався через доброту і щедрість Бога, що сотворіння не були потрібні, щоб розважати Бога чи додавати Йому слави; бо без них Він був щасливий у неперервній вічності перед сотворенням світу.
Бог показав їй сам процес Сотворення. Марія відчула і зрозуміла, як Бог напочатку сотворив небо й землю, як виглядала і як далеко простягалась порожнеча, і як темрява панувала над безоднею; як Дух Господень ширяв понад водами, і як за Божим наказом появилось світло; яка була природа того світла, як воно було відокремлене від темряви, і як був створений перший день. їй були показані проміри землі з її глибиною, географічними довготами і широтами, печери, пекло, ад і чистилище з їх мешканцями; країни, клімати і поділ світу з його усіми жителями. З такою ж ясністю Вона звиджувала небесні простори і вищі Небеса: як відбувалося сотворення ангелів в перший день; їх особисті риси і відмінності, ієрархії, посади, степені й чесноти. Пречиста побачила бунт недобрих ангелів проти Бога, їх упадок і призвідні причини, хоч Бог приховав від Неї, що саме згадка про Її особу в Небесах найбільш обурила люцифера. Вона зрозуміла справедливість їх покарання, і - як гріх перемінив їх особовість. І на завершення першого дня видінь Господь показав, що Вона сама була сформована з примітивного земного матеріалу, і що є наділена такою ж природою, як і всі, що обернуться в порох. Але Бог не відкрив, що Її доля буде іншою. У наслідку одержаного глибокого знання про світ наша Цариця, хоч була без гріха, відчула себе більш нікчемною, ніж усі діти Адама у своїх нещастях.
Оцим видінням Найвищий прокладав у серці Марії глибокі траншеї під фундаменти величної будівлі, що мала називатись Божою Матірю. Ця гідність майже не мала границь, уступала лише Богові Самому, отже мусіла спочивати на фундаменті найбільшої покори. У відповідь на такий сприятливий відгук Маріїного серця Його Величність тоді ж промовив до Неї: "Моя Дружино і Голубко. Велике є Моє бажання відкупити людину від гріха. Але Моя незмірна доброта була зв'язана потребою очікувати час, в котрім Я маю зійти вниз, щоби направити світ. Проси Мене неустанно в оці дні, сильно жадаючи сповнення цього бажання. Падай ниць в Моїй цорській присутності, не припиняй твоїх прохань і лементу, випрошуючи в Мене, щоби Єдинородний від Отця дійсно зійшов, щоб воз'єднатися з людською природою." На це Небесна Княжна відповіла: "Господи і Боже Предвічний, в Кого є вся сила і мудрість, чиїй Волі ніхто не може противитись! Хто ж може завадити Твоїй всемогутності? Хто затримає навальний потік Твоєї Божественності, так щоб не сповнилося Твоє задоволення від уласкавлення цілого людського роду?
О, мій Милий! Якщо часом я є перешкодою для такої безмірної ласки, то нехай скоріше загину, ніж мала би стримувати Твою утіху. Таке благословення не може залежати від заслуг будь-котрого сотворіння. Тому, Мій Господи і Учителю, не вичікуй, бо пізніше ми можемо мати на це ще менше заслуг, ніж тепер. Гріхи людей зростають, образи проти Тебе - множаться. То як ми можем заслужити благословення, коли із кожним днем все менше його варті? В Тобі Самому, мій Господи, закладені джерело і спонуки для нашого спасення: Твоя безмежна щедрість, щоб роздавати незліченні ласки -побуджує Тебе; стогнання Твоїх пророків і отців Твого народу - молять Тебе; Святі зітхають за Тобою, а грішники - виглядають Тебе. І якщо я, незначний і невдячний хробачок, все ж таки вартую Твоєї милостивої вибачливості, то наважуюсь із глибини мого серця благати Тебе, щоб Ти приспішив свій прихід і прискорив Твоє Відкуплення для Твоєї ще більшої слави."
Видіння скінчилося. Але у відповідь на Господню просьбу штурмувати Його безперервними благаннями і упокореннями Княжна Небес на протязі наступного дня повторяла вправи упокорення перед Богом, лежачи хрестом на долівці під час молитов за прихід Месії. Ця постава покірності надзвичайно подобалась Преблагословенній Тройці, бо предвіщала і символізувала майбутню жертву Божого Сина.
Другого дня, в тій самій опівнічній годині Марія мала нове видіння. Божа сила піднесла Ї ї духово і, просвітливши змисли, приготовила для споглядання чудесних діянь Господа на другий день Сотворення.
Вона побачила, як і коли Бог розділив води, одні -внизу, інші - вгорі, встановлюючи небозвід. її зір проник у велич, впорядкованість рухів небесних тіл, в їх якості і способи існування.
Повінь цих спостережень поглинула Марію; ясне світло Божественності запалило і вознесло Її душу від захоплення і любові при виді доброти і всесильності Бога. Вона досягла вищого, Богоподібного рівня досконалості. І коли Найвищий попереднього дня дозволив Їй стати учасницею у Його Премудрості, то цього разу у відповідній мірі Вона одержала право співділати у Божій всемогутності. Він дав Марії владу над силами всесвіту, скомандувавши усім звіздам, планетам, землі, морям, стихіям і усім сотворінням слухати свою Царицю.
Все більше й більше Цариця Неба роздумувала над безмежними якостями Бога; все більше розпромінювалася Її краса під пензлем Божої Премудрості, що додавала світла і кольорів з вишини. Наступного дня їй показали, що сталося на третій день Спотворення.: як води, що опинилися під небозводом, зійшлися в одне місце, відкривши сухий грунт, який Бог назвав землею; а води - стали морем. Вона довідалась, яким способом земля видала із себе трави, всі рослини й овочеві дерева з їх плодами і насінням, кожне відмінне від іншого. Їі навчили про моря, їх поділ і глибини, про течії й приливи, про рослини і трави, квіти, дерева, корені, овочі й насіння, і - як кожна названа річ служить людині. За Божою ласкою Марія проникла в подробиці всіх речей глибше, ніж Адам, Соломон чи всі учені світу.
В додатку до всього побаченого Бог у цей третій день Маріїної новени дав Їй ласку заглянути в бездонну глибінь Божого милосердя до людей, і стати співучасницею Його жагучої любови до них, щоб згодом, як Матір і Заступниця грішників, Марія могла їх боронити. Ця співучасть Пресвятої Марії у Божій любові настільки була повна самопосвяти, що якби не Божа сила, то Вона не пережила би навальності своїх прагнень допомагати у спасенні людства. Повна такої Божественної любові й милосердя, наша Цариця була готова тисячі разів піти у вогонь, на меч, на найбільш досмертні муки задля спасення людей, з радістю бажала взяти на себе всі муки і нещастя, що їх людський рід переносив і буде переносити аж до кінця світу. Тому нехай смертні і всі грішники затямлять собі, скільки вони винні Пресвятій Марії.
З цього дня і надалі ми можемо вважати Марію Матірю доброти і милосердя, і то з двох підстав: перша - з того моменту Вона почала із особливою щедрістю ділити поміж нас всі скарби ласк, отримані від Бога; з найбільшою ніжністю в серці забажала вчинити всіх людей учасниками Божої любові; і друга підстава - ці помножені, одухотворені Господом почування і якості Пресвятої Марії були необхідні для достойного Зачаття предвічного Слова в Її дівичому лоні. Бо годилось, щоб покірний, добрий, милосердний, пресвятий Богочо-ловік народився від Матері з подібними нахилами. Хоч перед приходом на землю Він був Предвічним Богом, то одягаючи людську плоть, Він повинен був унаслідувати, наскільки можливо, якості своєї Матері; подібно як водні потоки, протікаючи крізь мінерали, обов'язково забирають із собою їх крупинки і якості.
В тому ж видінні Найвищий виявив Їй суть і тайни нового Закону милосердя, дари і благословення, приготовлені для вірних у новій Церкві Євангелія, і -Його бажання, щоб усі спаслися і скористались з овочу Відкуплення. Цілий океан Божественної Премудрості був перелитий в ум і серце нашої Княжни. Вся наука світу була маленькою супроти Її знань і розуміння, бо гріхи і лихе наставлення сотворінь відгородили їх від джерела мудрості. Це її знання почало проявлятися із тої години, коли Вона офіційно була вибрана на Матір Єдинородного від Отця.
Разом з полегшею в душі це об'явлення болюче вразило Марію. її несамовито опечалила злобна настроєність світу до неймовірної ласкавості Найвищого, їх засліплена нехіть до його безмірних скарбів і благословень, обкрадання самих себе із ласки вічного блаженства. Перейнята горем, наша Цариця у тому ж видінні запально пожертвувала Богові свої молитви, прошення, умертвлення, упокорення і самопосвятні акти любові до Бога і людей, аби надалі ніхто, якщо можна, не прирікав себе на вічне прокляття, щоби всі пізнали свого Творця і Відкупителя, визнали Його, поклонились Йому і Його полюбили.
На четвертий день Небесна Цариця Марія пізнала, коли і як були сформовані небесні світила, щоб відділяти ніч від дня, щоб визначати для людей пори дня і року, чергування місяців у році і самих літ; все - про сонце, місяць і зорі, про їх ділання і взаємодію, про орбіти, форму, розміри, властивості; - про впорядкованість, число і різноманітність планет.
Прийшов п'ятий день новени. Найвищий виявив Марії великі тайни відносно долі людських множин і числа осуджених, а також - всі перешкоди, котрими грішні люди затримують прихід у світ Предвічного Слова. Побачивши ці тайни, Пречиста Діва звернулась до Його Величності: "Мій Господи і безконечний Боже Премудрості і незбагненної святості! Про що є та містерія, яку Ти виявив мені? Не мають міри злодіяння людей! їх може змірити лише Твоя Премудрість. Але чи в силі вони, а то й ще гірші від них, вигасити Твою щедрість і любов, чи з ними змагатись? Ні, мій Господи й Учителю! Так не може бути; не сміє людська злоба ув'язнювати Твоє милосердя! Я - найменше варта в усьому людському роді; і все ж від його імені пригадаю Тобі про Твою вірність. Непомильна це істина, що швидше небо і земля пропадуть, ніж Твоє слово заведе (Іс. 51, 6); і також правдою є, що Ти багатократно передавав Твоє слово через святих пророків; і що Ти словом уст Твоїх обіцяв їм Відкупителя і наше спасення. Якже тоді, Мій Боже, можуть не сповнитись ці обітниці всупереч Твоїй Премудрості; або як людина може бути заведена всупереч Твоїй доброті? Щоб спонукати Тебе сповнити Твою обітницю і забезпечити їм вічне блаженство через Твоє Воплочене Слово, я нічого не маю, щоби пожертвувати від імені смертних, ані жодне сотворіння не може зобов'язувати Тебе. І якщо би це благословення мірилось заслугами, то не було би тоді прославленим Твоє безмежне і щедре милосердя. Лише
Ти Сам можеш накладати на себе зобов'язання, бо тільки в Самому Богові міститься достатня підстава, щоб Він захотів стати чоловіком. В Тобі єдиному була підстава і спонука, щоб нас сотворити; і тому в Тобі одному існує підстава, щоб нас направити після упадку. О не шукай, мій Боже і Найвищий Царю, за заслугами людей чи їх вищими мотивами, ніж Твоє власне милосердя і возвеличення Твого святого Імені."
"Це вірно, Моя Дружино, - відповів Найвищий, -що завдяки Моїй доброті Я зв'язав себе обітницею зодягнутися в людську природу і замешкати посеред них, і що ніхто в Моїх очах не міг би заслужити такої обітниці. Але така огидна для Моїх очей і справедливості невдячна поведінка людей не заслуговує, щоб ця обітниця була виконана."
І тут по Волі Всевишнього Марія побачила всі людські сотворіння, котрі минулись, що живуть, і ті, що ще колись народяться; - і місце кожного з них на землі, їх добрі і злі вчинки, і їхній кінець. Якби не Божа сила, Вона була би не пережила цього видовища. Бог спеціально дарував це чудо Марії, щоб ще зміцнити Її любов до Господа і ближніх, щоб приготовити до місії Заступниці грішників перед Богом.
Вона далі заступалась за людей такими словами: "Господи і Предвічний Боже, невидимий і безсмертний! Я визнаю Твою справедливість, я возвеличую Твої діяння, я поклоняюсь Твоєму безграничному Єству і тримаю в пошані Твої суди. Моє серце тане від ніжної любові, коли я усвідомлюю Твою безмежну прихильність до людей, і їх чорну невдячність і брутальність щодо Тебе. Для них всіх, о мій Боже, Ти бажаєш вічного життя; але так мало є вдячних за таку безмірну ласку, а багато тих, що згинуть через свою злобу. Якщо задля цього Ти облишиш своє зобов'язання, ми смертні пропадемо! Але якщо Ти в своїм Божественнім передбаченні наперед усвідомлюєш гріхи і лихі наміри людей, що так дуже Тебе ображають, то так само Ти предвиджуєш, як Твій Єдинородний стане чоловіком, і - всю безконечну ціну і вартість Його трудів; а вони зрівноважать і переважать злобу гріха понад усяку міру."
Покірне і зворушливе прошення Пречистої Діви дуже сподобалося Богові Отцю. Але щоб ще більше розпалити в Неї любов до ближніх, Він не спішив уступати Її наполяганням. Господь Їй відповів: "Моя наймиліша Дружино і вибрана Голубко. Великого ти просиш в Мене, і дуже мало що Мене в'яже в стосунку до людей. Отож, як можна наділяти таким винятковим благословенням тих, що його не варті? Обійдемось з ними так, Мій друже, як заслуговує їх зло." А наш могутній і ласкавий оборонець відповів: "Ні, мій Учителю, не перестану бути докучливою; якщо я прошу багато, то прошу це у Тебе, Хто є багатий милосердям, сильний - в діянні, правдивий - у словах. Мій отець Давид сказав про Тебе і про Предвічне Слово: Поклявся Господь і каятись не буде. Ти Єрей повіки по чину Мелхіседека (Пс. 110, 4). Нехай тоді той Єрей прийде, що рівночасно має бути жертвою за наше спасення. Нехай Він прийде, бо Ти не можеш відмовитись від Твоєї обітниці! Бо Ти не обіцюєш, не знаючи. Нехай Він зодягнеться."
У цьому зв'язку (як це трапилося з праотцем Яковом) нашу Царицю спитали, яке її ім'я. Її одвіт був: "Я - дочка Адама, зроблена Твоїми руками із простого пороху."
І Найвищий промовив: "Надалі ти назовешся Вибрана на Матір Єдинородного." Але останню частину імені почули тільки жителі Небес. Пречиста зрозуміла лише слово ВИБРАНА. Після того Пресвята Тройця дала Марії тверду обітницю, що Вони вже посилають у світ Предвічне Слово, що стане чоловіком. Повна радості й захоплення, Вона попросила і одержала благословення Найвищого. Ось так ця сильна Жінка із змагання з Богом вийшла більш переможною, ніж Яків; бо окрім Божих ласк для себе завоювала велику здобич для нас всіх. Задля великої любові цієї Діви Бог дозволив себе перемогти, щоб дати нам життя своєю смертю на хресті.
На завершення наша Цариця побачила, як Господь творив світ на п'ятий день Сотворення: силою Божого наказу повстали з вод морські потвори, всілякі живі сотворіння, що повзають і кишать у воді, також - різне птаство крилате. Про кожного з них вона довідалась найменші подробиці. І всім їм Найвищий тут же приказав пізнавати і слухати Пресвяту Марію. Тут Марія вийшла із екстази і решту дня провела в молитовних вправах і прошеннях, до котрих Її зобов'язав Найвищий.
У шостий день новени Бог знову явився Марії і дав Їй ласку бути свідком шостого дня Сотворення світу. Ось, за наказом Господа земля породила живі істоти -наземних тварин, досконаліших ніж риби, плазунів і птахів у всіх їх різновидах. Вона пізнала і зрозуміла якості і призначення кожного з них, всі їх особливості й відмінності. І знову ж, на місці Вона одержала владу над ними всіми. Цю владу над тваринами Марія ужила при Рождестві Ісуса, коли наказала, щоб віл і осел своїм диханням зігрівали бідне Немовлятко.
А тоді були вимовлені слова Пресвятої Тройці: "Сотворімо людину на Наш Образ і Подобу; і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіми дикими звірятами і над всіми плазунами, що повзають на землі." (Буття 1, 26). За цим Декретом був сформований із землі перший чоловік - родоначальник всього людства. Бог дав Марії світло пізнати гармонію людського тіла і душі, спосіб сотворення і вдихнення душі у тіло, і їх сполучення в одне ціле. Вона довідалась про число, призначення і взаємодію окремих елементів людського тіла: костей, вен і артерій, нервів і сухожиль; - про темпераменти, про способи відживлення, ріст і моторні властивості; -про те, як порушення початкової гармонії спричинює недуги, і - як їх лікувати.
Господь також виявив Марії щасливий стан первісної справедливості, в який Він помістив наших прабатьків Адама і Єву, також - умови їх життя, зовнішню красу, досконалість невинності і ласки і, - як недовго вони витривали в ній. Вона зрозуміла, як хитрість змія спокусила їх, якими були наслідки їхнього гріха, яку велику злобу має демон супроти людського роду. Слідкуючи за цим усім, Цариця відтворювала у душі геройські акти доброчесності, що були дуже милі
Богу. Вона розуміла, що як дочка перших батьків, походить із роду, що був невдячним для Сотворителя. Пригадуючи це, Марія плакала через перший гріх і його наслідки, так ніби сама завинила.
Прийшов сьомий день цього надзвичайного приготування Марії до Таїнства Зачаття Божого Сина, і в таку ж саму опівнічну годину Марію покликали. На цей раз святі ангели вознесли Її до Неба разом з тілом, а замість Неї - на землі лишився ангел, щоб представляти її в тілесному виді. Як і в попередні дні, Вона побачила Бога у духу, внутрішнім видінням; тільки зараз глибше сягнула в тайни Божественності, які Бог по своїй Волі може закрити або виявити. Тепер до Неї відізвався голос з Трону: "Наша Дружино і вибрана Голубко, наш коханий Друже, що став милим для Наших очей, і -вибраний з-посеред тисяч. Ми бажаємо наново визнати тебе Нашою Нареченою, і тому хочемо заквітчати й прикрасити тебе у спосіб, гідний Нашого накреслення."
При цих словах Найсмиренніша серед покірних принизила себе до крайніх меж в присутності Найвищого: "Біля Твоїх стіп, о Господи, лежить порох і жалюгідний червяк; готова Твоя остання рабиня, щоб у ній сповнились всі Твої бажання. Ужий, о Предвічне Добро, це незначне знаряддя, як того бажаєш, і використай його у Твоїй Правиці." Негайно Найвищий приказав двом найдостойнішим серафимам зайнятися обслуженням Пресвятої Марії, що горіла більшою любовю до Бога, ніж вони усі.
Після їх старань Пресвята Марія засяяла таким Божественним блиском і красою, і серце Бога так розм'якло від Її ніжних почувань, що Він вже не міг відкладати сповнення обітниці, на яку людство чекало більше, як п'ять тисяч років. Але тому, що це чудо мало бути здійснене з обильною Божою Мудрістю і Справедливістю, Господь так уложив цілу справу, що Марія мала стати рівночасно і Матірю Відкупителя, і -Посередницею в приспішенні Його приходу, і -Відкупителькою Його народу, ще більше, ніж Естер -для Ізраїлю. Найвищий Сам був зачарований благодатним наслідком своїх трудів, і промовив: "Повернись, повернись, о Суламіта, щоб Ми могли споглядати тебе." І продовжував далі: "Моя Дружино, Моя безнаганна і улюблена Голубко, мила для Моїх очей. Повернись і підступи до Нас, щоб Ми могли дивитись на тебе й любуватися тобою. Я не жалію, що сотворив чоловіка, і Я захоплений, що сформував його, бо ти народилась від нього. Нехай Мої Небесні духи бачать, як справедливо Я рішив і вирішую зараз, щоб вибрати тебе, як Мою Дружину і Царицю усіх сотворінь. Нехай вони видять, яку добру підставу Я маю, щоб радуватись цим дівичим лоном, звідки Мій Єдинородний, Той, що біля Моїх грудей, отримає найбільшу славу. Нехай всі розуміють, що якщо Я по справедливості відмовив Єві, першій цариці землі, задля її непослуху, то тепер тебе Я вводжу у найвищу гідність, виявляючи Мою велич і владу в співділанні з твоєю граничною смиренністю і самопониженням."
І щоб поставити останні штрихи на свою надзвичайну працю по підготовці Марії до Її величного покликання, Господь простяг свою всесильну руку, і ще зміцнив дух та здібності сильної Жінки, даруючи їй нові нахили, звички і якості, яких незмога описати земними словами. Це був завершальний акт по оформленню Богоподібного образу, згідно з яким мала бути відлита людська особа Предвічного Слова. Між Богом Отцем і Матірю Відкупителя була досягнута найбільш можлива духова подібність. Так проминули восьмий і девятий день новени.
Найбільш вражаючим був факт постійного змагання між Її покірністю і Божою силою. Чим вище підносив Господь Пресвяту Марію у гідності і святості, тим більше Вона упокорювала й принижувала себе. їй навіть на думку не спадало, що Вона може стати Матірю Месії; Вона навіть не помічала в собі чогось великого і надзвичайного. Трапилось противне: чим вище піднімав її Всевишній, своєю десницею, тим смиренніше Вона думала про себе. Іменно тому Господь зглянувся на Її покору (Лука 1, 48), і через те всі покоління будуть звати Марію щасливою і благословенною.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 22 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |