|
Читайте также: |
Покриття таблеток оболонками вирішує ряд завдань:
1. Пролонгування дії препарату.
2. Локалізація терапевтичної дії препарату і регулювання всмоктування лікарських речовин із багатошарових таблеток.
3. Попередження порушення травлення, яке можливе при нейтралізації шлункового соку лікарськими речовинами основного характеру.
4. Захист слизової рота, шлунка від подразнюючої дії лікарських речовин, а також захист лікарських речовин від кислого середовища шлункового соку.
5. Маскування неприємних органолептичних властивостей: смаку, запаху, кольору та фарбуючої здатності лікарських речовин, які входять до складу таблеток.
6. Поєднання в одній лікарській формі лікарських речовин, які несумісні за фізико-хімічними властивостями, а також зменшення їх летких властивостей.
7. Надання таблеткам товарного вигляду та зручності при застосуванні.
8. Захист таблеток від екстремальних чинників зовнішнього середовища: механічних (вібрація, транспортні перевантаження) і кліматичних (світло, волога, кисень та вуглекислота повітря, температура).
Класифікація оболонок
Таблеткові покриття (оболонки), в залежності від складу, способу нанесення і призначення, поділяють на 3 групи:
· пресовані (або сухі);
· плівкові;
· дражовані.
Пресовані покриття або ж сухі покриття наносяться на таблетки шляхом пресування за допомогою спеціальних машин типу “Драйкота “, в Україні випускається прес РТМ-24 (роторно-таблеткова машина). Машина являє собою подвійний агрегат, що складається з двох роторів. На першому роторі пресують таблетку-ядро, яке за допомогою транспортуючого пристрою передається на другий ротор, де і наноситься сухе покриття.
Схема нанесення покриття наступна: спочатку заповнюється гніздо матриці порцією грануляту, на гранулят з першого ротора подається таблетка-ядро, нижній пуансон опускається разом з таблеткою і частиною грануляту, в простір над таблеткою подається друга частина грануляту, яку верхній пуансон напресовує на таблетку.
До недоліків цього методу можна віднести:
1) великий розхід матеріалу для покриття;
2) збільшення маси і розміру таблеток;
3) складність переробки браку;
4) значна пористість покриття, що збільшує об’єм при набуханні таблеток внаслідок поглинання вологи повітря, а це призводить до появи тріщин і відшарування оболонки.
Переваги пресованого покриття в тому, що в технології виключається використання розчинників. Тому цей вид оболонок застосовують для таблеток з гігроскопічними і чутливими до дії вологи речовинами (наприклад, антибіотики). Цей метод дозволяє пролонгувати дію лікарських речовин, підтримувати постійну концентрацію діючих речовин в організмі.
Плівкові покриття – це тонкі оболонки (від 0,05 до 0,2 мм), які утворюються на таблетках після висихання на їх поверхні розчину плівкоутворюючої речовини.
Переваги плівкового покриття:
· можливість локалізації розчинення таблеток у шлунку або кишківнику;
· регулювання швидкості адсорбції лікарських речовин;
· можливість поєднання в одній лікарській формі несумісних лікарських речовин;
· збереження фізичних, хімічних і механічних властивостей таблеток при нанесенні плівкового покриття;
· збереження початкових геометричних параметрів таблеток, їх форми, маркування, фірмових позначок;
· невеликий об’єм і маса допоміжних речовин для покриття;
· можливість автоматизації процесу покриття, інтенсифікація виробництва і зменшення виробничих площ.
Недоліки: неможливість нанесення такого покриття на гігроскопічні лікарські речовини і лікарські речовини, які чутливі до дії вологи.
В залежності від розчинності, плівкові покриття ділять на 4 групи:
· водорозчинні оболонки – покращують зовнішній вигляд таблеток, коригують смак і запах, захищають від механічних пошкоджень. Для одержання вказаних оболонок застосовують водорозчинні: МЦ, КМЦ, оксиетилцелюлозу, ПЕГ, полівінілпіролідон з додаванням водорозчинних пластифікаторів. На таблетки ці покриття наносяться у вигляді водних або водо-спиртових розчинів.
· покриття, розчинні в шлунковому соці і нерозчинні у воді – оберігають таблетки від дії вологи повітря і в той же час сприяють їх швидкому руйнуванню в шлунку, розчиняються в організмі протягом 10-30 хв. Допоміжні речовини – бензил аміно -, діетил аміно метилцелюлоза, n-амінобензоати, сахароза, глюкоза, фруктоза, вінілпіролідон, желатин та інші (основна – аміногрупа, яка створює лужне середовище).
· кишково-розчинні або розчинні в кишківнику – захищають лікарські речовини від дії кислої реакції шлункового соку, а також запобігають подразнюючій дії деяких лікарських речовин на слизову шлунка і забезпечують розчинність таблеток власне в кишківнику. Як плівкоутворювачі використовують метил фталіл целюлозу, ацетил фталіл целюлозу (найбільш стійку до дії шлункового соку), фталати декстрину, шелак, казеїн, спермацет, цетиловий спирт та інші.
· нерозчинні покриття – захищають таблетки від механічних пошкоджень і від дії вологи, пролонгують дію препаратів, маскують неприємний запах і смак. Вивільнення діючих речовин з таблеток проходить після проникнення шлункового соку в мікропори оболонки (за рахунок дифузії) або після набухання оболонки з наступним її розривом. Для утворення нерозчинних оболонок використовують етилцелюлозу, монолаурат поліетиленсорбіту, ПЕГ-1000, поверхнево-активні речовини (твін-80 та ін.).
Способи нанесення плівкових оболонок:
Існує 3 способи нанесення:
1 – занурення в розчин плівкоутворювача. Цей метод оснований на зануренні таблеток почергово то однією, то другою стороною в розчин плівкоутворювача. Таблетки фіксуються за допомогою вакууму на металевому перфорованому листі спеціальної машини. Цей метод застосовують тільки для нанесення на таблетки в’язких, але не дуже клейких розчинів. На даний час цей метод застосовується дуже рідко.
2 – нанесення покриття в псевдорозрідженому шарі – проводять в апаратах типу СГ (структурний гранулятор), які використовують для одержання грануляту. Розраховану кількість таблеток поміщають в робочу камеру апарату, включають компресор і під дією повітря таблетки переводяться в псевдорозріджений стан, після чого в камеру подається розчин плівкоутворювача.
3 – найбільш широко використовують метод нашаровування покриття в дражувальному котлі. Цей спосіб недорогий; використовується для розчинів будь-якої в’язкості, високопродуктивний. Таблетки поміщають в котел, швидкість обертання якого 20-25 об/хв. Спочатку з таблеток видаляють пил, а потім розчин плівкоутворювача розбризкується за допомогою форсунок. Висушування оболонок проводиться струменем повітря.
Д ражоване покриття
Дражовані оболонки (від франц. dragee – нанесення цукрової оболонки) – це найбільш поширений метод одержання оболонок.
Процес дражування проводять в спеціальних драпувальних котлах – обдукторах, які випускаються різної форми – кулястої, грушеподібної, еліпсовидної. Остання форма найбільш поширена. В котлах такого типу найбільш оптимальні умови обертання таблеток, які покривають оболонкою, і прискорюється процес нанесення оболонки.
Розрізняють два типи нанесення дражованого покриття – порошковий і суспензійний.
Процес нанесення дражованого покриття порошковим методом складається з 4-х операцій:
1. Грунтування – створення на поверхні таблеток нерівної поверхні. Таблетки в котлі зволожують цукровим сиропом, потім обсипають борошном або його сумішшю з магнію карбонатом основним. Через 25-30 хвилин в котел подають гаряче повітря і сушать таблетки. Операцію повторюють 2–3 рази.
2. Нашаровування – загрунтовані таблетки знову зволожують цукровим сиропом і обсипають магнію карбонатом основним. Подають гаряче повітря протягом 30-40 хвилин. Операцію повторюють 6, а деколи і 10 разів до утворення необхідної маси таблетки.
3. Шліфування – цю операцію застосовують для вирівнювання поверхні таблеток за допомогою цукрового сиропу з додаванням желатину (1%) і барвників.
4. Глянцювання – проводять для надання таблеткам блиску. Масу для глянцювання невеликими порціями вносять в котел, який обертається. Для глянцювання, як один з компонентів, найчастіше використовують віск.
Суспензійний метод дражування більш автоматизований. За цим методом суспензію допоміжних речовин вносять в дражувальний котел в кількості 4-5% по відношенню до маси таблеток. Після рівномірного розподілу суспезії продовжують обкатування протягом 3-5 хвилин, а потім подають гаряче повітря 2-4 хвилини. Цей процес продовжують до утворення необхідної маси таблеток. Потім таблетки глянцюють сумішшю із воску, вазелінової олії і тальку.
Проте необхідно відзначити, що цукрове дражування має ряд недоліків: в процесі зберігання в результаті окислювальних процесів і ензиматичного розщеплення білкових речовин в борошні утворюються вільні органічні кислоти з вивільненням газоподібних речовин, що призводить до прогорання і до розтріскування покриття.
Отже, стадії технологічного процесу одержання таблеток, покритих оболонкою.
1. Допоміжні роботи.
2. Одержання таблеток-ядер.
3. Покриття таблеток оболонками.
4. Контроль якості.
5. Фасування та упакування
Оцінка якості таблеток
Згідно з вимогами ДФ України таблетки стандартизують за наступними показниками:
* опис;
* ідентифікація;
* кількісне визначення;
* середня маса і однорідність дозованих одиниць або однорідність маси/однорідність вмісту
* стираність таблеток;
* стійкість до роздавлювання;
* розчинення;
* розпадання;
* визначення вмісту допоміжних речовин (тальку 3%, аеросилу 10%, кальцію, магнію стеарату і кислоти стеаринової 1%)
* втрата в масі при висушуванні або вода
* супровідні домішки
* залишкові кількості органічних розчинників(якщо вони використовувались у технології)
* мікробіологічна чистота
Стираність таблеток визначають за допомогою барабанного стирача (або фріабілятора); 99% таблеток повинні залишитись цілими;
* стійкість до роздавлювання визначають за допомогою приладу з затискачами і залежить від діаметру таблеток, значення наведені у ДФУ.
Розчинення таблеток
Для визначення розчинення таблеток застосовують:
1. прилад з кошиком,
2. з лопаттю і кошиком,
3. проточний прилад.
Дослідження проводять при температурі 37±0,5°С. Кількість розчиненої у воді ЛР за 45 хвилин повинна бути не менше 75% і не більше 115% діючої речовини від її вмісту, зазначе-ного у розділі „Склад”.
* Розпадання таблеток – прилад з кошиком, що хитається (ДФУ 1.2)
| №з/п | Вид таблеток | Час розпадання |
| 1. | без оболонки | не більше 15 хв |
| 2. | вкриті оболонкою | не більше 60 хв, крім таблеток, вкритих плівковими покриттям |
| 3. | з плівковим покриттям | не більше 30 хвилин |
| 4. | “шипучі” | не більше 5 хвилин |
| 5. | розчинні | не більше 3 хвилин |
| 6. | дисперговані | не більше 3 хвилин |
| 7. | дисперговані в ротовій порожнині | не більше 3 хвилин |
| 8. | - для жування - таблетки для жування, вкриті оболонкою | не визначають |
| 9. | кишково-розчинні | повинні бути стійкими протягом 2-3 годин (залежить від складу таблеток), але не менше ніж 1 годину в 0,1М розчині кислоти хлористоводневої і повинні розпадатися протягом 1 години у фос-фатному буферному розчині з рН 6,8. |
| 10. | з модифікованим вивільненням для застосування у ротовій порожнині | не підлягають дослідженню |
| 11. | оральні ліофілізати | мають розпадатися протягом 3 хвилин |
Тритураційні таблетки
Другийметод одержання таблеток – метод формування. Таблетки, які одержують формуванням вологої маси, називаються тритураційними.
При одержанні таблеток методом формування, зчеплення частинок цих таблеток проходить в результаті аутогезії при висушуванні, тому ці таблетки мають незначну міцність.
Метод формування використовують, якщо:
1. кількість діючої речовини дуже мала, а додавання допоміжних речовин небажане;
2. при пресуванні змінюються фізико-хімічні властивості порошків;
3. застосування тиску небажане (наприклад, при використанні тиску можливий вибух нітрогліцерину);
4. при одержанні таблеток, які швидко і легко розчиняються у воді (таблетки для приготування очних крапель та ін”єкційних розчинів).
Стадії одержання таблеток методом формування:
1. Підготовчі роботи
2. Приготування таблетованої маси
3. Формування і висушування таблеток
4. Контроль якості
5. Фасування, упакування.
Для формування таблеток використовують спеціальні машини. Лійка для завантажування заповнюється вологою масою, яку за допомогою крилатої мішалки втирають в перфоровані пластини з отворами циліндричної форми, які виготовлені із хімічно стійкого матеріалу. Потім втерта маса виштовхується із пластинок системою пуансонів і вологі таблетки висушуються на повітрі або в сушильній шафі при температурі 30-40°С.
Як ДР при одержанні таблеток цим методом, застосовують лактозу, сахарозу, глюкозу, крохмаль та їх суміші. Як зволожувачі або зв”язуючі рідини, використовують етанол різної концентрації – від 40 до 95%.
Для тритураційних таблеток не визначають показників міцності.
Номенклатура: 1.Таблетки нітрогліцерину по 0,0005 №40.
2. Таблетки рибофлавіну по 0,005 №50.
3. Таблетки цинку сульфату з аскорбіновою кислотою.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 331 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |