Читайте также:
|
Зміст
1 Вступ.. 3
2 Розуміння кооперативів.. 5
2.1 Принципи кооперативу. 5
2.2 Необхідні умови для створення кооперативу. 6
2.3 Важливі умови для успішного розвитку кооперативів. 6
3. СЕРВІС-КООПЕРАТИВ «АГРОДВІР». 8
4. КООПЕРАТИВ «ПІВДЕННИЙ СОЮЗ». 15
5. ЗБУТОВИЙ ТА ЗАКУПІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «АБІГАЙЛ». 21
6. Завершальні висновки та рекомендації 25
Вступ
Виробники фруктів та овочів в Україні переважно продають свою продукцію самостійно. Вони або самі прямують до ринків (базарів) з метою прямого продажу торговцям, власникам магазинів, закупівельникам супермаркетів чи приватним особам, або чекають коли торговець/посередник приїде до їхнього села за продукцією. Самостійний продаж потребує багато часу, велику організацію та суттєвих витрат, тоді як очікування посередника з метою збирання продукції звичайно призводить до низьких цін. В обох випадках виробники матимуть головний біль з приводу того, чи буде продана продукція, і яка ціна буде отримана.
В Західній Європі фермери вже давно вирішили створити спільні підприємства (у формі кооперативів) з метою продажу (або спершу переробки, сортування та пакування своєї продукції). Перші збутові кооперативи були створені у Нідерландах у 80-х роках, а згодом у Німеччині та країнах Скандинавії у перші десятиріччя минулого століття.
Головні причини створення кооперативів фермерами у Європі:
· Об’єднання продукції для забезпечення більших обсягів продукції клієнтам. Більші обсяги продукції надають можливості отримати більш високі ціни та більш привабливі умови поставок в результаті переговорів.
· Пропонуючи більші обсяги продукції, фермери змогли залучити та значно легше знайти нових замовників. Збільшились можливості для експорту.
· Економія часу дозволяє фермерам сконцентруватися на виробництві у той час, коли інші (наймані робітники) займатимуться питаннями збуту, включаючи сортування, пакування та дистрибуцію. Наслідком цього була значна ефективність: менші витрати на збут та кращі результати виробництва: більш високі врожаї та краща якість.
· Спільний продаж надає можливість проведення спільного сортування та пакування за чітко встановленими стандартами та класами якості. Таким чином, на ринок може бути запропонована більш однорідна та більш приваблива продукція, яка можна легше реалізувати.
Сьогодні ці збутові кооперативи, контрольовані фермерами, формують важливий інструмент для фермерів у їхніх стосунках із зростаючою комерційною силою великих, функціонуючих у міжнародному масштабі ланцюгів роздрібної торгівлі, таких як Tesco (Велика Британія), Carrefour (Франція), Metro (Німеччина), Aldi (Німеччина) та Wallmart (США). Тільки пропозиція великих обсягів відповідно до специфічних потреб з боку цих компаній роздрібної торгівлі через власний кооператив забезпечує вихід продукції дрібного фермера на супермаркет у Західній Європі.
До теперішнього часу кооперативний розвиток в Україні був надзвичайно обмеженим. Багато зусиль були покладені різними міжнародними проектами з метою роз’яснення ідей та концепцій, що лежать в основі збутових кооперативів. Підготовлені брошури і навчальні посібники, проведене навчання великої кількості людей та навчальні поїздки з метою ознайомлення із практикою кооперативів в Європі та Сполучених Штатах. Однак, на сьогоднішній день, ці заходи мали надзвичайно обмежений успіх. Причина такого доволі незначного успіху частково пов’язана із специфічним історичним досвідом України у комуністичному минулому, а також у тому економічному та законодавчому полі, в якому сьогодні кооперативи функціонують у цій країні. Незважаючи на наявність законодавчої бази для створення кооперативів (див. Додаток 1; Закон про кооперативи), реалії реєстрації та функціонування кооперативу згідно із принципами, викладеними у цьому законі, на практиці виявляються набагато важкішими. У Додатку 2 наводиться аналіз специфічних податкових питань.
Не зважаючи на подекуди важкі економічні та законодавчі умови, в яких змушені працювати фермери, зацікавлені у створенні кооперативів, гарні приклади функціонуючих кооперативів в Україні справді є. Цей документ має на меті проілюструвати деякі з цих прикладів широкій аудиторії, виходячи з принципу, що гарні приклади ведуть до гарних результатів. У цьому документі розповідається про три кооперативи. Дається виклад їхньої історії, цілей, сподівань, досягнень, а також невдач та проблем. Адже інформування інших зацікавлених сторін заохочуватиме їх йти у цьому ж напрямку, уникаючи при цьому помилок (чи деяких помилок) своїх попередників. Завдяки цьому може бути досягнутий швидкіший розвиток.
Представлені кооперативи:
1. Кооператив «Південний Союз», с. Чукалівка, Херсонська область.
2. Кооператив «Агродвір Сервіс»», с. Зіболки, Львівська область.
3. Збутовий та закупівельний кооператив «Абігайл», с. Берегово, Закарпаття.
Усі три кооперативи займаються продажем овочів, однак окрім цього, вони займаються ще й іншою діяльністю, такою як спільні закупівлі сировини та матеріалів, консультаційні послуги та спільне контрактування послуг з використання сільськогосподарської техніки. Наведена інформація була зібрана через співбесіди із керівниками кооперативів. У додатках до цього документа наводяться зразки статуту, а також зразки контрактів, які використовуються у цих кооперативах для внутрішнього обігу продукції та її продажу клієнтам. Перед тим як презентувати нарис цих кооперативів, у розділі 2 наводиться довідкова інформація стосовно загальних проблем кооперативів.
2 Розуміння кооперативів[1]
Учасники через кооператив мають на меті покращати своє економічне та соціальне положення. Загалом кооперативи характеризуються як соціальними, так і економічними рисами. Соціальні риси можуть включати питання освіти (навчання, консультаційні послуги учасникам), комунальні питання (охорона здоров’я, догляд за дитиною, догляд за людьми похилого віку, дозвілля) або суспільні інтереси (система каналізації, будівництво доріг). Економічні риси, як правило, включають заходи зі спільної закупівлі, обробки та продажу. У окремих випадках, також через кооперативи здійснюється спільне будівництво та виробництво.
Головна ідея кооперативу полягає у тому, що через спільну діяльність покращуються соціальні та економічні умови на користь всіх учасників, замість індивідуальної діяльності на користь не багатьох. У Західній Європі кооперативи виявилися дуже успішними в галузі збуту сільськогосподарської продукції та отримання кредитів.
Стандартні характеристики кооперативу:
· Учасники мають хоча б один спільний інтерес.
· Спільна діяльність є шляхом, через який учасники кооперативу мають на меті загальне покращання свого економічного та соціального положення.
· Об’єкт, що знаходиться у спільній власності та управлінні, створюється для надання учасникам послуг та/або товарів. Метою цього об’єкта є використання спільних ресурсів учасників для виробництва чи отримання товарів або послуг на користь учасників.
Принципи кооперативу
Кооператив керується сімома принципами, сформульованими Міжнародним Кооперативним Альянсом. Ці принципи стосуються способів функціонування кооператив та визначення його стосунків із зовнішнім середовищем.
Принцип перший: Добровільне та відкрите членство
Кооперативи є добровільними організаціями, відкритими для всіх осіб, які здатні використовувати їхні послуги та мають бажання прийняти відповідальність членства, без будь-яких дискримінацій щодо статі, соціальної, расової, політичної або релігійної приналежності.
Принцип другий: Демократичний контроль учасників
Кооперативи є демократичними організаціями, що контролюються їхніми учасниками, які приймають активну участь у розробці політики кооперативу та у прийнятті рішень. Чоловіки та жінки, які працюють як обрані представники кооперативу, підпорядковуються усім учасникам: вони повинні діяти у відповідності з інтересами всього колективу та інформувати інших учасників про свою діяльність. У більшості кооперативів учасники мають рівні виборчі права (за принципом один учасник – один голос), та більшість рішень приймається кваліфікованою більшістю (50% плюс 1).
Принцип третій: господарча участь учасників
Учасники вносять рівні внески та здійснюють демократичний контроль за коштами свого кооперативу. Як правило, вони отримують обмежену компенсацію за внесений капітал як умова членства або не отримують компенсації взагалі. Учасники виділяють прибуток на будь-яку з наступних цілей:
· Розвиток їхнього кооперативного підприємства через прямі інвестиції
· Формування резервів (для майбутніх інвестицій)
· Підтримка інших видів діяльності, затверджених учасниками, які відповідають цілям кооперативу.
Принцип четвертий: Автономія та незалежність
Кооперативи є автономними, самодостатніми організаціями, що контролюються його учасниками. Укладення домовленостей з іншими організаціями, включаючи урядові, або залучення капіталу з зовнішніх джерел здійснюється на таких умовах, які забезпечують демократичний контроль з боку учасників та підтримують автономію кооперативу.
Принцип п’ятий: Надання освіти, навчання та інформації
Кооперативи приділяють велику увагу забезпеченню навчання та освіти своїм учасникам, обраним представникам, керівникам та робітникам для того, щоб вони робили більш ефективний внесок у розвиток їхніх кооперативів. Інформування громадськості – насамперед молоді та неформальних лідерів – про характер та переваги кооперації є одним із завдань кооперативу.
Принцип шостий: Співпраця між кооперативами
Кооперативи повинні працювати разом на місцевому, регіональному, національному та міжнаціональному рівнях якомога тісніше з метою найбільш ефективного забезпечення інтересів своїх учасників. Обмін інформацією та досвідом є важливими рисами такої кооперації.
Принцип сьомий: Спільний догляд
Кооперативи працюють заради інтересів цілої групи учасників, а, отже, для розвитку їхніх громад у напрямках, затверджених його учасниками.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 87 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |