Вибір матеріалів для виготовлення шафи - купе

Береза - має середньої твердості та щільності однорідну деревину, добре розколюється. Використовується в меблевому виробництві для виготовлення каркасів меблів, а також для виготовлення ручок інструментів та кухонного приладдя. Особливо коштовною є деревина карельської берези, що йде на обробку меблів.

Вільха - має світлу м’яку деревину, що червоніє на повітрі й добре протистоїть зволоженню. Застосовується для виготовлення фанери, тари, меблів, а також для виготовлення погонних виробів для бань та саун.

Дуб - має тверду, важку, дуже міцну деревину, яка стійка проти загнивання, добре гнеться, винятково довговічна, мало усихає і набухає. Добре протистоїть непогоді й мало зношується, як завгодно довго зберігається під водою. Дуб, що довго пролежав під водою, стає чорним; він називається «мореним». Деревина дуба використовується для виготовлення дерев'яних бочок, паркетних і дощатих підлог, дверних коробок і дверних полотен, меблів та гідротехнічних споруд.

Сосна – це хвойна м’яка деревина, яка має середню щільність, досить високу міцність і стійкість проти загнивання. Вона порівняно довговічна, помірно гнучка й пружна та має помірну здатність до розколювання. Сосна - легко обробляється і являється одним із кращих столярно - виробничих матеріалів. Застосовуватися, як для внутрішніх, так і для зовнішніх конструкцій - особливо часто використовується для виготовлення дерев'яних споруд, віконних блоків, підлог і меблів.

Бук - має тверду, важку, міцну деревину, яка легко розколюється, добре протистоїть деформаціям розриву і зрізу. Вона не дуже стійка до змінної дії вологості й сухості, погано витримує тривалі навантаження; сильно дихає. Застосовується в основному для виготовлення інструментів, дерев'яних пробок, дощатих і паркетних підлог, сходових щаблів і фанери.

Ялина – це деревина, яка за міцністю й стійкістю до загнивання трохи поступається сосні. Вона легка, м'яка, біла; дуже гнучка і еластична, витримує високі навантаження, легко розколюється, має високу міцність на розрив. Через велику кількість сучків обробляється гірше й не настільки чисто, як деревина сосни. Ялина малостійка до змін дії вологої чи сухої атмосфери. Застосовується в будівництві, для різних теслярських виробів.

Ясен - його деревина по властивостях і зовнішньому вигляді схожа на дуб: порівняно важка й тверда, дуже еластична, але на відміну від дуба, ясен на 15% твердіший, в нього більша в’язкість, структура деревини яскравіше виражена, проте вона недовговічна та мало дихає.

При виборі матеріалів для шафи - купе особливо слід звернути увагу на вологість заготовок. При висиханні деревина стискується в об'ємі і піддається природному викривленню, тому, щоб запобігти цьому потрібно якісно висушити заготовку. У столярній справі потрібно правильно визначати час сушки дерева, оскільки і недосушений і пересушений матеріал однаковою мірою непридатний для роботи. В умовах експлуатації з нормальною вологістю середовища пересушена деревина неминуче вбере вологу з повітря і покоробиться. На стан деревини, її сушку і розбухання впливає ряд причин: час заготівки деревини, тривалість, умови витримки і тому подібне В дерева, заготовленого взимку, деревина (в порівнянні з літньою заготівкою) менш волога, оскільки в цей період воно уповільнює свій ріст. Необхідно пам'ятати, що недосушування і пересушування найсильніше позначаються на твердих і щільних породах, а слабкіше - на м'яких і рихлих. Для виготовлення шафи - купе необхідно підбирати деревину однієї породи.При виконанні сушіння, у розпилювального матеріалу при висиханні спостерігаються прогини і опуклості, тобто відбувається його викривлення. В центрової дошки викривлення буде ледве помітним, оскільки тверда ядрова деревина усихає значно менше заболоні.

Придатність столярного матеріалу якоюсь мірою можна визначити по зовнішніх ознаках стовбура зваленого дерева. Найбільш цінна деревина виходить з нижньої (окоренкової) частини стовбура, де практично відсутні сучки. Цю частину стовбура використовують для одержання високоякісних дошок. З отриманої після пилорами не обрізної дошки, виготовляють обрізні дошки з рівними прямокутними ребрами.

При виборі деревини звертають увагу на променеві тріщини на торці: відсутність їх або наявність дрібних тріщин свідчить про доброякісність матеріалу; глибокі тріщини є ознакою його низької якості. При глибоких променевих тріщинах в стовбурі можуть бути порожнини, як, наприклад в сосни, та заповнюватися смоляною речовиною - живицею (цей дефект сосни називають засмолком). Якщо тріщини йдуть по річних шарах деревини, тобто дугами, то таке дерево непридатне для столярних робіт.

При виборі деревини м'яких хвойних порід звертають увагу на щільність річних шарів. Чим вони густіші і переходи їх пологіші, тим деревина щільніша, а значить, якісніша. Широкошарість деревини вказує на її рихлість і незначну міцність; вироби з такої деревини не повинні піддаватися різким і змінним навантаженням. Паралельність річних шарів свідчить про відносну прямолінійність деревини в повздовжньому розрізі, а отже, про високу якість матеріалу.

В деяких дерев після їх розпилювання можна спостерігати непаралельність деревних волокон, тобто косошарість. Разом з косошарістю в таких дерев ядрова частина зміщена до заболоні. Деревина з цими дефектами більше тріскається і більше коробиться.

При виборі деревини слід звертати увагу на вік дерева. Молода деревина м'яка і рихла, а стара більшою мірою схильна до гниття, тому краще всього вибирати деревину середнього, зрілого періоду зростання. Так, для столярних робіт кращою вважається деревина сосни у віці 80-90 років, дуба – (80-150 років), берези і ясена – (60-70 років), ялини – 120 років, вільхи - 60 років і так далі. Вік зваленого дерева визначають по його поперечному розрізу, на якому добре видно річні шари.

Гнучка порода легко гнеться, але важко ламається. Гнучкість дерева багато в чому залежить від місця його зростання, наявність в ґрунті різних живильних елементів, в якому зростає дерево (у гущавині лісу або на відкритому місці), наявність сучків і так далі

Деревина має властивість розколюватися по напряму волокон і чим прямолінійна її структура, тим легше вона розколюється. Щільні і гнучкі породи розколюються легше м'яких. Сучкуватість, завилькуватість, косошарість деревних волокон знижують міру розколювання. Легко розколюються дуб, бук, ясен, вільха, ялина, важче - груша, тополя, граб.

Відбираючи матеріал для столярних робіт, столяри звертають увагу на колір в розрізі або відщепи деревини. Якщо її колір нерівномірний або дуже яскравий, то це свідчить про грибкове захворювання, що почалося. Таке дерево непридатне для столярної роботи.

Сучки в заготовках для шаф – купе небажані, оскільки знижують міцність деревини. При висушуванні деревини вони зазвичай випадають. Матеріал з наявністю великої кількості сучків використовують для не відповідальних конструкцій.

Важливим процесом при виборі заготовок є склеювання, якому піддаються елементи меблів, облицювальні листи фанери, шпон, накладні прикраси і так далі. В цьому процесі велике значення має підготовка поверхонь до початку їх склеювання, якість та достатність нанесення клею, витримка склеєних поверхонь в ваймах або струбцинах.

При виконанні оздоблення шаф - купе ми здійснюємо фарбування поверхонь деревини за допомогою морилок, оліфи, фарб та прозорих лаків. Шафи купе виготовляють також із столярних плит. Столярна плита - це матеріал, що повністю складається з натуральної деревини. Плити ДВП, ДСП, MDF - це матеріали, які виготовляють з тирси або деревних стружок. При виготовленні їх в стружкову масу вводяться різні сполучні добавки. Раніше цими сполучними добавками були формальдегідні смоли або клейові речовини, однак зараз застосовують і абсолютно нешкідливі речовини, наприклад, лігнін - речовину, яка входить до складу деревини.

Деревостружкова плита ДСП виготовляється шляхом гарячого пресування крупно дисперсної стружки, що отримується з відходів деревообробки і не ділової деревини будь-яких порід, і термореактивної синтетичної смоли. Гідрофобні, антисептичні, антипіренові і інші добавки дозволяють додавати ДСП додаткові властивості по вологостійкості, біостійкості і вогнестійкості. Використання тріски, тирси і вторинної деревини дозволяє економити лісові ресурси. Зазвичай у виробництво ДСП йдуть всі види сировини одночасно або в змішаному вигляді. Стружку сортують, очищають і сушать. Потім з просмоленої стружки формується так званий «килим», з якого після пресування виходить плита. Далі обрізується кромка, і плити піддаються різним формам кінцевої обробки – шліфуванню, нанесенню покриття та іншим. Залежно від фізико-механічних показників ДСП діляться на дві марки: П-А і П-Б. Марка П-А – якісний матеріал, у нього вища міцність на вигин і розтягування, кращі показники по розбуханню, викривленню і шорсткості поверхні. Марка П-Б має значно нижчі показники, та застосовується у будівництві. ДСП марки П-А є найпопулярнішим матеріалом для виробництва меблів. Шліфовані ДСП облицьовують ламінатом, меламіном, шпоном, покривають лаком або мілко дисперсною стружкою.