Аналіз критичного інциденту

Обміркуйте порядок подання ваших ідей і пояснень.

Вирішіть, які допоміжні засоби ви збираєтесь використовувати.

2. Початок. Найважливіші елементи вступу

а)привітання;

б)самопрезентація:

— ім’я, посада, освіта, досвід;

в) мотивація слухачів:

— що ви хочете пояснити, подати, довести вашою презентацією;

— як ваш виступ відповідає потребам аудиторії;

г) опис регламенту:

— тривалість, місце, тема зустрічі;

— коли ви хочете, щоб вам ставили запитання: під час, у кінці розмови, в усній чи письмовій формі тощо.

3. Структура презентації може включати такі кроки:

Крок 1. Опишіть поточну ситуацію. Перевірте, чи всі мають однаковий рівень знань. Створіть передумови для неформального колективного спілкування.

Крок 2. Обґрунтуйте необхідність змін, ураховуючи потреби та наміри аудиторії.

Крок 3. Укажіть на здобутки, дайте рекомендації та внесіть пропозиції. Це основна частина будь-якої презентації. Змістовно вона полягає в розгляді різних альтернатив, висуванні аргументів «за» або «проти», ілюстративних прикладах і т. п.

4. Техніка презентації

а) дикція:

— говоріть чітко, ясно, гучно;

— виділяйте важливі місця паузами, інтонацією;

— не «бурмотіть», не говоріть крізь зуби, слідкуйте за диханням;

— уникайте слів-паразитів;

— не робіть надто довгих або частих пауз, але й не говоріть безупинно;

б) мова:

— уживайте короткі слова, прості речення;

— використовуйте активні дієслова й конкретні визначення;

— пояснюйте загальні місця конкретними прикладами;

— не використовуйте спеціальний жаргон, якщо ви не впевнені, що він знайомий аудиторії й буде правильно сприйнятий нею;

— імпровізуйте;

— не треба вивчати всю презентацію напам’ять і намагатися далі дослівно відновлювати текст, який вивчено.

5. Засоби візуалізації

— Підготуйте дошку, мольберт, інші засоби візуалізації.

— Використовуйте різноманітні візуальні фрагменти, які найбільше відповідають контексту вашої презентації: малюнки, крес­лення, діаграми, графіки, фізичні об’єкти.

— Використовуйте малюнки зі змістом.

6. Дрібниці

— Наскільки це можливо, намагайтеся не заглиблюватися в дрібниці. Якщо необхідно, включайте їх у роздатковий матеріал, який розповсюджується після презентації.

7. Зворотний зв’язок

— Перевіряйте зрозумілість своїх пропозицій або висновків за допомогою питань. Це допоможе вам активніше залучати слухачів до процесу, надасть можливість отримати нову інформацію, запобігти виникненню непорозумінь.

8. Аргументація

— Згадуйте слабкі сторони або обмеження вашої позиції в першій частині висновків і узагальнюйте найважливіші переваги в другій.

9. Висновки й запитання

— підбиття підсумків;

— рекомендації;

— пропозиції щодо наступних кроків;

— посилання на інші першоджерела й дослідження авторів;

— відповіді на запитання.

* * *
Презентація послуги «Реєстрація та супровід

бізнесу за офшорною схемою» [56]

до теми «Оподаткування прибутку підприємств»

Мета:

1. Пояснити студентам схему офшорного бізнесу.

2. Проаналізувати недоліки та розкрити широкий спектр переваг ведення офшорного бізнесу.

3. Довести ефективність ведення офшорної справи та спонукати потенційних клієнтів до укладання договорів на реєстрацію офшорної компанії, запропонувати їм допомогу в супроводі зареєстрованої компанії.

Учасники презентації: група студентів-ведучих, які представ­ляють консалтингову фірму «ДІЛаРК».

Усі інші студенти групи працюють за власним бажанням — малими групами, попарно або індивідуально, представляючи підприємства різних форм власності й видів діяльності. Їхнє завдання під час роботи — на основі наданих матеріалів ставити запитання, проаналізувати інформацію й здійснити вибір відносно ведення бізнесу в офшорних зонах.

Вступна міні-лекція

Скільки існує підприємництво, стільки — і його оподаткування. Добре, коли податки встановлюються державою в розумних межах, не набуваючи масштабів тотального рекету. Українським бізнесменам не поталанило, тож вони мусять міркувати, як уникнути обтяжливих податків. Один з можливих способів цього — проведення бізнесу через офшорні компанії.

На практиці офшорні зони поділяють на так звані податкові гавані та країни зі сприятливим оподаткуванням.

Податковимигаванями називаються країни, у яких максимально спрощена процедура реєстрації юридичних осіб та значно знижений (або його немає) податок на прибуток, отриманий поза межами країни—місця реєстрації. Вимоги до ведення справ, оформлення документів — мінімальні.

Переваги роботи в податковій гавані такі:

— Податку на прибуток майже немає або він не перевищує 1—2 %.

— Процедура реєстрації спрощена до мінімуму.

— Кількість валюти, що репатріюється, необмежена.

— «М’яке» місцеве законодавство стосовно порушень податкових та митних правил.

— Витрати на реєстрацію у податковій гавані нерезидентської (офшорної) компанії — від $ 500—3000. Сприяння обслуговуючих фірм в управлінні компанією обходиться в суму $ 1000.

Негативні моменти роботи в податковій гавані:

— Податкова й митна служби розвинутих західних країн пильніше перевіряють фінансові та комерційні операції офшорних фірм.

— Складно отримати кредит у банках та знайти ділових партнерів на Заході.

Країнами зі сприятливим оподаткуваннямназиваються краї­ни, де за загального досить високого рівня податку з прибутку діє система податкових пільг, які надаються деяким (торговим, фінансовим, холдинговим) компаніям.

У цих країнах існують сприятливі для іноземців митний і валютний режими, передбачено податкові пільги в репатріації прибутків. Утім, податкові пільги діють тільки в обумовлених місцевим законодавством межах, тому до керування офшорною компа­нією потрібно залучати добре обізнаних з його тонкощами кон­сультантів-фахівців. Оформлення діяльності компанії, ведення документації — справа дещо складніша.

Щодо податків, то їх тут сплачують, але за дуже низькими ставками (наприклад, на Кіпрі — 4,25 %, у Ліхтенштейні — 7— 20 %). Відкриття тут дочірньої компанії гарантує власнику всі переваги, які можна отримати, зареєструвавши офшорну фірму в розвинутій країні. До уваги береться й чинник престижності: став­лення до такої компанії ділових партнерів буде іншим, ніж за умови її реєстрації, приміром, на якомусь із островів Карибського моря.

Вибираючи місце реєстрації дочірньої офшорної фірми, краще орієнтуватися на країни зі сприятливим оподаткуванням, з якими Україна підписала угоди про уникнення подвійного оподаткування. Серед 32 країн, з якими підписано такі угоди, що належать до міжнародної правової бази, напрацьованої ще СРСР, виділимо Кіпр, Швейцарію, Люксембург. Такий договір також існує зі США. Угода про уникнення подвійного оподаткування дає можливість уникнути втрат за переказу прибутку.

Варіанти розрахунків з офшорними фірмами

Офшорний бізнес дає змогу уникнути жорсткого контролю в зовнішньоекономічній діяльності та податкового пресингу на бать­ківщині. У практиці підприємства поширені такі варіанти:

1. Ваша офшорна фірма є посередником в експортних опе­раціях.

2. Ваша офшорна фірма є закордонним інвестором і створює СП з вашим же підприємством.

3. Ваша офшорна фірма співпрацює з вашою основною компанією за угодою про спільну діяльність або продає їй маркетингові послуги, ноу-хау тощо.

4. Чи не найефективнішим способом переказу коштів з рахунка офшорної компанії на власний рахунок може бути тривалий безвідсотковий кредит, наданий вашою офшорною фірмою вам же.

Перш ніж створити дочірню офшорну компанію, добре подумайте (відштовхуючись від власних намірів у бізнесі), де найкраще її зареєструвати, яку юридичну форму обрати, як керувати тощо. Основний критерій вибору країни для реєстрації дочірньої компанії — рівень оподаткування прибутку. Обов’яз­ково оцініть умови ввезення-вивезення капіталу, можливості отримання кредитних ресурсів тощо. Як свідчить світовий досвід, найкраще — створити цілу систему закордонних офшорів та постійно проводити значні операції в межах фірми. Щоб спростити їхнє проведення, зареєструйте представництво офшорної фірми в Україні.

СТРУКТУРА
ЗАНЯТТЯ-ПРЕЗЕНТАЦІЇ

ЛІТЕРАТУРА

Буряковский В. В. Налоги. — Д.: Пороги, 1998.

Далеко від вітчизни // Галицькі контракти. — 1998. — № 38.

Законный бизнес, который не афишируют // Капитал. — 1998. — № 3.

Офшоры и гавани: немного практики // Office. — 1996. — Август—сентябрь.

* * *
Презентація AКБ «Час»
«Відкриття нового банку,
створеного способом злиття декількох
фінансово-кредитних установ з участю
іноземного капіталу» [57]

Мета: Розповідь про створення та відкриття АКБ «ЧАС», показ присутнім основних напрямів та перспектив роботи для залучення їх до співпраці.

Алгоритм роботи

Вступ. Привітання акціонерів та гостей, присутніх на презентації, головою загальних зборів акціонерів. Розповідь про історію створення АКБ «Час». Знайомство з головою правління.

Частина перша.Виступ голови правління АКБ «Час»:

1. Передумови, що сприяли створенню банку, мета та етапи утворення. Склад пасивів АКБ «Час».

2. Основні напрями діяльності новоутвореного банку.

3. Пріоритети його розвитку в майбутньому.

Частина друга. Виступ представника іноземного акціонера «BANK of New York»:

1. Пріоритети роботи на фінансовому ринку України.

2. Шляхи виходу на закордонні грошово-кредитні ринки та робота на них.

3. Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.

4. Валютні операції на міжнародних ринках.

5. Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезиден­тів) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.

6. Операції з банківськими металами на міжнародних ринках.

Частина третя. Доповідь заступника голови правління:

1. Касове обслуговування клієнтів.

2. Перевезення грошово-валютних цінностей та інкасація гро­шових коштів.

3. Відповідальне збереження цінностей клієнтів банку.

4. Ведення рахунків клієнтів (резидентів) у грошовій одиниці України.

5. Ведення рахунків банків-кореспондентів (резидентів) у гро­шовій одиниці України.

6. Вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

7. Залучення депозитів юридичних осіб.

8. Залучення депозитів фізичних осіб.

9. Ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.

10. Операції з банківськими металами на валютному ринку України.

11. Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України.

Частина четверта. Доповідь начальника кредитного відділу та відділу цінних паперів:

1. Надання та ведення кредитів на міжбанківському ринку.

2. Кредитування юридичних і фізичних осіб та фінансовий лізинг.

3. Факторинг.

4. Емісія цінних паперів.

5. Купівля, продаж цінних паперів та операції з ними.

6. Купівля, продаж державних цінних паперів та операції з ними.

Частина п’ята. Доповідь начальника валютного відділу:

1. Неторговельні операції з валютними цінностями.

2. Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.

3. Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Проведення прес-конференції, під час якої присутні отримали відповіді на запитання, які є для них найважливішими й най-
актуальнішими:

Що приваблює іноземного інвестора в особі Bank of New York на фінансовому ринку України?

— Вкладення грошових коштів у цінні папери України ризиковане, однак, водночас характеризується високою нормою прибутку. Вкладення грошових коштів у цінні папери АКБ КФС «Час» планується згідно з політикою, яку розробила Рада керівників Bank of New York щодо створення оптимального портфеля цінних паперів.

Які основні напрями діяльності новоутвореного банку?

— АКБ КФС «Час» займається всіма без винятку банківськими операціями, які дозволено на Україні Законом України «Про банки та банківську діяльність»: касовими, лізинговими, інвестиційними, дилінговими, валютними та ін. Особливістю діяльності нашого банку є надання різноманітних послуг з обслуговування зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання — як резидентів, так і нерезидентів України: упровадження розрахунків у формі акредитивів, інкасо, різні довірчі операції, надання гарантій. Завдяки значному розміру статутного фонду АКБ «Час» може реально, а не декларативно виступати гарантом в обслуговуванні зовнішньоекономічної діяльності та за настання форс-мажорних обставин виконати свої зобов’язання.

Яка робота проводиться банком для утворення власної мережі філій та представництв?

— АКБ «Час» має на сьогодні філіали в Харкові, Дніпропетровську, Одесі. Планується відкрити ще філії в Ужгороді, Донецьку, Львові, Миколаєві, Кривому Розі.

Які пріоритети роботи на фінансовому ринку України?

— Вкладення грошових коштів у цінні папери будівельних підприємств та підприємств харчової промисловості; в ОВДП (є обов’язкова норма згідно з інструкцією НБУ № 10). АКБ «Час» бере активну участь у торгах на фондовій біржі.

За якими розцінками здійснюється розрахунково-касове обслуговування клієнтів?

— 0,5 грн за дебетові та кредитові проведення.

Яка мінімальна сума депозиту для фізичних осіб?

— Такої мінімальної межі немає.

Чи здійснює АКБ «Час» операції з електронними картками та яка вартість їхнього обслуговування?

— АКБ «Час» розповсюджує власні електронні картки й проводить розрахунки, застосовуючи такі картки, як MASTERCARD, VISA. Комісійні становлять 0,5 % від суми розрахунків.

Як проводяться в АКБ «Час» лізингові операції?

— АКБ «Час» здійснює переважно операції з фінансового лізингу. Дані операції передбачають, що АКБ «Час» купує обладнання в західних компаній (переважно це Німеччина), надає це обладнання в користування українським фірмам із правом викупу протягом певного періоду (5—10 років залежно від вартості обладнання). Лізингові операції мають тенденцію до зростання, характеризуються значною нормою прибутку для банку.

Яку організаційну форму має ваш банк — ЗАТ чи ВАТ? Яка зараз вартість акцій АКБ «Час»?

— Наш банк створено у формі ВАТ, придбати наші акції може кожен. Номінальна вартість акції — 100 грн, реальна — 120 грн. Банк планує здійснити додаткову емісію цінних паперів.

Висновок: Під час проведеної презентації присутнім було показано основні етапи організації комерційних банків, напрями їхньої діяльності та перспективи розвитку в Україні.

2.2.7. ІНСЦЕНІЗАЦІЇ (ROLE PLAYING)

Метод інсценізації[58] передбачає дещо іншу активність студентів, ніж застосування описаних уже АМН. У даному разі слухачі безпосередньо задіяні в навчанні, вони беруть на себе ролі учасників подій. На заняттях, які проводяться методами випадків чи ситуацій, студенти аналізують і оцінюють проблему, оперуючи логікою або методом дедукції. Дидактичні ж ігри відрізняються тривалістю реалізації, складністю завдань та значною кількістю учасників (як правило, це всі студенти навчальної групи).

Для інсценізації створюються штучні умови, ролі виконує лише частина (можливо, 2—4) студентів (інші виступають як спостерігачі).

Для проведення занять методом інсценізації потрібні елементи реквізиту, підготувати які можуть і студенти (як ті, що мають певні ролі, так і «глядачі»). Коли підготувати та використати елементи реквізиту неможливо (обмеженість у часі традиційних навчальних занять), то допускається їх короткий опис на дошці: місце, ролі, завдання, проблема. Важливою є також наявність сценарію (за зразком літературного) або схематичної конструкції (матриці) роботи. Зміст сценарію базується на реальних подіях, у яких студенти можуть опинитися.

Сама інсценізація є «акторською» імпровізацією студентів, адже для репетицій і «проб» немає ні часу, ні можливостей, ні потреби. У даному випадку йдеться про якість гри, а не про зміст «сценки».

Після виконання інсценізації (після перерви у 2-3 хв) доцільно провести дискусію щодо оцінки завдання. Її можуть розпочати як «глядачі», так і «актори». Також можна запропонувати «акторам» коротко прокоментувати свою «гру» — власні відчуття, емоції, розуміння ситуації. Якість виконання ролей не є предметом обговорення. Дискусія стосується питання, яке є змістом інсценізації. Участь викладача в даній дискусії має бути незначною й дискретною. Функція викладача в проведенні інсценізації зводиться головним чином до підготовки сценарію, підбору студентів для виконання ролей, контролю за їхньою підготовкою, управління дискусією та вмілого її завершення.

У навчальній групі часто кількість «глядачів» значно перевищує кількість студентів-«акторів», тому ефективність методу інсценізації залежить від організованого спостереження за грою та від адекватного виконання певних ролей. Якщо викладач так організує інсценізацію, що вона викличе переживання не тільки в «акторів», але й у «глядачів», то таке заняття та його зміст надовго залишаться в пам’яті студентів. Звичайно, тривалість і повторюваність занять, що проводяться методом інсценізації, не може бути великою.

Ураховуючи обмежене використання цього методу в сучасних навчальних закладах України, викладач повинен докласти зусиль для того, щоб допомогти студентам-«акторам» подолати певні психічні бар’єри до сприйняття («вживання в образ») та виконання ролей.

Проведення занять методом інсценізації вимагає дотримання певної структури: