Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Як пояснити?

Вчені доводять, що ранній фізичний розвиток — один з приско­рювачів розумового розвитку немовлят. У дітей, які рано починають повзати, плавати, займатися фізкультурою, розум розвивається у 1,5— 2 рази швидше однолітків. Вони набагато краще вчаться у школі, розумова робота дається їм легше й простіше. Такі малюки почина­ють раніше говорити, більш розуміти, словник у них багатший.

Фізичний розвиток дає важливі опори й для морального роз­витку¹.

— Чим могли б пояснити наведені дані?

Фізичне виховання молоді — це сукупність дій вихователя і ви­хованця, спрямованих на розвиток організму, укріплення здоро­в'я, забезпечення гармонії «фізичного розвитку та духовного жит­тя багатогранної діяльності людини» (В.О. Сухомлинський).

Результат фізичного виховання особистості виражається в ово­лодінні нею фізичною культурою, яка представляє собою сукуп­ність досягнень людини в галузі її фізичного розвитку.

Фізичне виховання пройшло довгий шлях свого розвитку².

В античному світі перед фізичним вихованням дітей аристок­ратії стояло завдання сприяти підготовці сильних, удалих воїнів, слухняних і витривалих солдат для захисту рабовласницької дер­жави і придушення повстань рабів.

Ідеалом грецького виховання вважався гармонійний розвиток усіх фізичних і психічних сил та здібностей людини.

Розвиваючи своє тіло, давні греки прагнули зробити з нього найкращу зброю для думки...

У Спарті, щоб зробити спартанських дівчат здатними народжу­вати здорових дітей, держава прописувала займатися особливим курсом гімнастики (бігати, боротися, стрибати, кидати диск, спис).

У грецьку гімнастику входили: боротьба, біг, стрибки, кидан­ня диска і списа, кулачний бій, верхова їзда, їзда на колісницях, плавання, танці, ігри).

Наслідком багатого фізичного виховання була любов еллінів до ігор та громадських свят.

¹ Рюриков Ю. Колиска завтрашнього чоловіка// Наука и рєлигия. — 1982. — № 10. —
С. 13.

² Педагогика / Под ред. П.Н. Груздева. — М., 1940. — С. 226—229.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

У середні віки духовенство проповідувало народу поряд з без­умовною слухняністю, терпінням і працелюбством — аскетизм. Тому ідея про здорову і сильну духом і тілом людину відкидалася, хоча фізичне виховання феодалів включало верхову їзду, плаван­ня, стрільбу, фехтування, охоту.

В епоху Відродження підвищується інтерес до фізичного вихо­вання, що знайшло відображення в педагогічній теорії та практи­ці (де Фельтре, Мор, Рабле, Монтень, Кампанелла, Амос Комен-ський та ін.).

Джон Локк (1632—1704) у своїй праці «Думки про виховання» дав вперше розгорнуту теорію фізичного виховання. Локк вважав «здоровий дух у здоровому тілі» щасливим станом. Він надавав великого значення перебуванню дітей на свіжому повітрі, прилу­ченню тіла до спеки та холоду, плаванню, просторому одягові, простій і невишуканій їжі, чистому повітрю, доброму сну, твердій постелі, розвагам, танцям, верховій їзді, фехтуванню, ручній пра­ці і мандруванню.

Жан Жак Руссо (1712—І778) вважав, що фізичне виховання по­чинається з дня народження: період від народження до двох років він визначає як період загального фізичного розвитку; від 2 до 12 років — період розвитку почуттів і продовження фізичного розвит­ку; від 12 до 15 років — період розумового розвитку і трудового на­вчання, яке має велике значення для правильного фізичного роз­витку, а фізичне виховання є дуже цінною підготовкою до праці.

Під впливом ідей Руссо в Германії з'явилися незвичайні вихов­ні заклади — «школи людинолюбства і доброї моралі», які звертали велику увагу на фізичне виховання. Тут з'явилась німецька система гімнастики. Найсуттєвіше в системі — це вправи на снарядах (па­ралельні бруси, поперечна перекладина, кільця та ін.). Були вико­ристані «суглобні вправи», запропоновані Песталоцці, Ця система гімнастики одержала широке розповсюдження в Європі й стала початком для інших систем — шведської і сокольської.

Шведська система, яка створена поетом П.Г. Лінгом (1776— 1839) І доповнена його сином Ярмаром Лінгом, з педагогічного боку розроблена найбільш раціонально. Спираючись на дані пси­хології, анатомії, фізіології, система Лінга переслідувала перш за все педагогічну і лікувальну мету. Вона поділялась на 4 види: пе­дагогічна гімнастика, воєнна, лікувальна і естетична. Характери­зує цю систему планомірність, послідовність вправ, введення ко­ректуючих вправ, відповідність вправ анатомо-фізіологічним осо­бливостям різних груп дітей. Пестолоцці вважав, що шведи своєю гімнастикою здійснюють виховання, а інші — лише рух.

Сокольська гімнастика заснована Тиршом (1832—1884), має ба­гато спільного з німецькою. Відмінність її полягає в групових впра-

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

вах (пірамідах) і в порядкових рухах, які виконувалися під музику, що викликало сильне враження.

Ритмо-гімнастичні системи являють собою прагнення ввести в гімнастику моменти естетичного порядку. Найбільше розпо­всюдженими системами вважались системи Жана Далькрода, А. Дункан.

Особливої уваги заслуговує система фізичного виховання П.Ф. Лесгафта (1837—1909), яку він визначав як фізичну освіту. Він відштовхувався від факту тісного зв'язку між фізичними руха­ми і психічними виявами дитини, ставив завдання вчити дітей свідомо керувати ними, тобто щоб людина свідомо володіла своїм тілом. Всі вправи Лесгафт поділив на: прості, вправи з обтяжен­ням і опірності, ігри, елементарну працю. Найкориснішими фізич­ними вправами Лесгафт вважав ходіння і біг, який, за його слова­ми, є однією з найбільш вигідних природних форм активної дії. В той же час Лесгафт надмірно інтелектуалізував фізичні вправи, негативно ставився до гімнастичних приладів і змагань, бо вва­жав, що це приводить до непропорційного розвитку тіла людини, не рекомендував показувати учням, як виконувати різні рухи, ви­магав виконання лише на основі слова.

Фізична культура України сягає корінням, як визначено в «Кон­цепції національного виховання», часів Київської Русі. То були методи гартування дітей, формування воїнського лицарства і муж­ності. Вершиною національного фізичного виховання, самовдос­коналення тіла і духу була епоха Запорозької Січі. Тут сила і витривалість тілогартування проходили в постійних іграх, заба­вах, танцях, змагальних вправах тощо¹.

Все цінне, вироблене в історії педагогічної думки, творчо ви­користовується в сучасній школі, яка вирішує такі основні завдання:

1. Сприяння зміцненню здоров'я і загартування організму уч­нів, підвищенню їх працездатності (підвищенням стійкості орга­нізму до перегрівання, переохолодження, коливань тиску, укріп­лення опорно-рухового апарата дітей, формування правильної постави, поліпшення діяльності серцево-судинної, дихальної сис­теми; укріплення нервової системи).

2. Формування рухових умінь і навичок школярів у процесі виконання певних рухів. Серед них: природні дії (ходіння, біг, стрибки, плавання та ін.) і спеціально організовані вправи на при­ладах, акробатика, котрі вимагають певних знань.

3. Сприяння придбанню учнями необхідних знань у галузі фі­зичної культури, спорту, гігієни та медицини про значення фізич­ної культури і спорту для укріплення здоров'я, про режим дня, осо-

Газета «Освіта», 1994, 26 жовтня. — С. 6.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

бисту гігієну, способи підтримання високої працездатності, про фактори загартовування, прийоми самоконтролю та ін.

4. Розвиток основних фізичних якостей школярів (сили, сприт­
ності, терплячості, гнучкості, відваги та ін.), забезпечення єднання
фізичного виховання з моральним, естетичним, трудовим, розумо­
вим (виховання сміливості, наполегливості, дисциплінованості,
колективізму, почуття дружби і товариськості, навичок культурної
поведінки, формування організаторських навичок, розуміння кра­
сивої будови тіла людини, краси спортивної техніки та ін.

В.О. Сухомлинський зазначав, що «від гармонії фізичного роз­витку, здоров'я і праці залежить багатогранність особистості, мо­ральне, інтелектуальне, емоційне, естетичне багатство потреб, запитів, зацікавленості»¹.

5. Виховання вольових і моральних якостей, свідомого ставлен­
ня школярів до власного організму, формування вмінь «берегти здо­
ров'я», укріплювати його правильним режимом праці, відпочинку,
харчування, гімнастикою та спортові, гартувати фізичні та нервові
сили, попереджати захворювання» (В.О. Сухомлинський).

Успішне розв'язання вказаних завдань визначає значення фізич­ного виховання школярів, яке впливає на розвиток особистості.

Основні шляхи фізичного виховання припускають конкретні методи, форми, засоби його здійснення.

Методи, форми, засоби фізичного виховання

Для вирішення завдань фізичного виховання необхідна освіта школярів, формування потреб оволодіння фізичною культурою, що можна забезпечити за допомогою освіти і переконання: бесід, лекцій, конференцій, показових виступів спортсменів, зустрічей, диспутів. В.О. Сухомлинський писав, що в бесідах він «прагнув поєднати теоретичний виклад з безпосереднім зверненням до осо­бистості вихованця, щоб життєві процеси і явища, про які йде мова, кожен підліток розглядав не як абстрактні узагальнення, а як живе життя власного організму»².

Реалізації цих завдань сприяє формування валеологічних знань, які дозволять школярам усвідомлювати питання щодо збереження і зміцнення свого здоров'я, додержання гігієни розумової і фізич­ної праці, режиму та якості харчування та ін., тому що дбайливе ставлення до власного тіла, організму є головною умовою саморе-алізації особистості.

Розвиток основних фізичних якостей, формування рухових умінь і навичок повинно здійснюватися в процесі: виконання фізичних

¹ Сухомлинський В.О. Вибр. твори в 5-ти т. — Т. 3. — К., 1977. — С. 357.

² Сухомлинський В.О. Вибр. твори в 5-ти т. — Т. 3. — К., 1977. — С. 358.

106 Розділі. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

вправ, трудової діяльності, додержань режиму праці та відпочинку, гігієни праці. «Є багато трудових процесів, — зазначав В.О. Сухомлинський, — у яких гармонійні, красиві, злагоджені рухи людського тіла можна прирівняти до гімнастичних вправ»¹.

Успішність фізичного виховання визначається також педагогіч­но доцільним використанням методів заохочення (участь у з-ма-ганнях, одержування призів та ін.), а також стимулювання школя­рів до самоосвіти, зміцнення свого тіла.

До форм організації фізичного виховання можна віднести уро­ки фізичної культури, оздоровчо-гігієнічну роботу в режимі на­вчального дня, самостійні заняття учнів, позакласну роботу та позашкільну роботу з фізичного виховання.

Уроки фізичної культури покликані забезпечувати різнобічну загальну фізичну підготовку школярів. Конкретні завдання уроків вирішуються згідно з діючими навчальними програмами, які міс­тять перелік вправ, теоретичних повідомлень, що підлягають за­своєнню в кожному класі, але з урахуванням підготовки, даних медичного огляду, функціональних можливостей дитини.

Повноцінному фізичному вихованню сприяє і оздоровчо-гігіє­нічна робота в режимі навчального часу: гімнастика до навчальних занять, фізкультурні хвилини під час уроку, спортивні розваги, гра на великих перервах.

ХІозакласна і позашкільна робота з фізичного виховання спря­мована на підвищення загальної фізичної і спортивної підготовки школярів, на розвиток інтересу до спорту, на самостійне систематичне виконання фізичних вправ. Школярі можуть займа­тися в спортивних секціях (легкої атлетики, гімнастики, лижної підготовки, ковзанярської, волейбольної, тенісної та ін.), брати участь у масових змаганнях, спортивних святах.

Засобами фізичного виховання є фізичні вправи (гімнастика, спортивна гра, туризм), оздоровчі сили природи (сонячне опромі­нення, повітряні і водяні процедури), гігієнічні фактори (режим праці та відпочинку, харчування, оптимальна площа спортивних залів, вологе прибирання, провітрювання та ін.).

Короткі висновки:

Фізичне виховання як цілеспрямована організація життє­діяльності школяра, яка забезпечує досконалість формування його фізичної культури, загальну освіту і всебічний розвиток, пройшла довгий шлях становлення від античності до XX століт­тя (німецька, шведська, сокольська системи, теорія П.Ф. Лес-гафта).

Сухомлинський В.О. Вибр. твори в 5-ти т. — Т. 4. — К., 1977. — С. 138.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

Завдання фізичного виховання: сприяння зміцненню здоров'я, загартовуванню організму, підвищенню працездатності; формуван­ня рухових умінь та навичок; сприяння тому, щоб школярі придбали необхідні знання в галузі фізичної культури, спорту, гігієни; розви­ток фізичних якостей, виховання вольових і моральних якостей, сві­домого ставлення до власного організму; забезпечення єдності фізич­ного, розумового, морального, трудового, естетичного виховання — визначають шляхи здійснення його: методи, форми, засоби.

Конкретне втілення фізичного виховання здійснюється за допо­могою методів освіти (переконань, організації діяльності, заохочен­ня, самовиховання) та форм: уроки фізичного виховання, фізкультур­но-оздоровча робота в режимі навчального дня, самостійні заняття учнів; позакласна і позашкільна робота. Засобами фізичного вихо­вання є фізичні вправи, оздоровчі сили природи і гігієнічні фактори.

Таким чином, фізична культура школярів допомагає їм реалі­зувати себе в різнобічній спортивно-оздоровчій діяльності, сприяє самоорганізації, самоуправлінню, становленню морально-естети­чного ідеалу.

Питання для обговорення:

1. «Заняття фізкультурою та спортом відіграють певну роль
у всебічному розвитку учнів лише тоді, коли вся виховна робота
пройнята турботою про здоров'я», — пише В.О. Сухомлинський.

— Що б ви включили в зміст програми «Турбота про здоров 'я»?

2. В.О. Сухомлинський вважав неприпустимими змагання, «де
єдиним критерієм успіху є швидкість рухів».

— Чи підтримуєте ви думку В. О. Сухомлинського? Чому?

Додаткові завдання:

1. Використовуючи навчальний посібник з педагогіки, скла­діть таблицю «Взаємозв'язок фізичного виховання школярів із їх розумовим розвитком, моральним, трудовим, естетичним вихо­ванням».

Формування особистості у процесі фізичного виховання

Конкретні напрями взаємозв'язку

Моральне виховання

Розумовий розвиток

Трудове виховання Естетичне виховання

1. Формування моральних якостей особистості.

2. Оволодіння моральними звичками.

3....

1. Збагачення різноманітними спеціальними знаннями...

2....

3....

1. Забезпечення фізичного розвитку.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

2. Складіть на півріччя розділ плану виховної роботи класного керів­ника щодо фізичного виховання в одному із класів середньої школи.