Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Соціально-філософська проблематика в Україні XIX - початку XX ст.

Наприкінці XIX ст. в Україні створюються громадські організації, партії, проголошуються гасла боротьби за створення самостійної України. Видатними мислителями і громадсько-культурними діячами в тогочасній Україні були В.Лисевич, С.Подолинський, М.Туган-Барановський, І.Франко, Леся Українка, М.Грушевський, В.Винниченко та ін.

Володимир Лесевич («Філософія історії на науковому грунті», «Емпіріокритицизм як єдина наукова точка зору», «Позитивізм після Конта» та ін.). Теоретичні надбання прагнув поєднати з практикою. Основний об’єкт його досліджень – позитивізм. Людство прагне до позитивного знання, яке можна знайти тільки в емпіріокритицизмі. У теорії пізнання абсолютизує роль емпіричних даних, чуттєвого сприйняття в досягненні істини, яка, як він вважає, є відносною і не може існувати незалежно від людини.

Сергій Подолинський (соціолог, демократ). У філософії виходив із визнання матеріальної єдності світу й об’єктивного характеру його поступу. Його суспільні погляди близькі за змістом до народництва. Розв’язання соц. проблем вбачав у побудові громадівського соціалізму.

Михайло Туган-Барановський («Психологічні фактори суспільного розвитку», «Вплив ідей політичної економії на природознавство і філософію», «Теоретичні основи марксизму»). Вчений визнавав особливу роль волі у розвитку людини і суспільства. Критикував теорію Маркса, яка зводила фактори розвитку історії т-ки до економічних причин, за трактовку національного питання і роль релігії в житті суспільства. Розглядає класифікацію наук.

Іван Франко («Ukraina irredenta», «Соціаліз і соціал-демократизм», «До історії соціалістичного духу»). Брав активну участь у національно-визвольному русі на Галичині, був у складі керівництва української ра­дикальної партії, яка прагнула змінити спосіб виробництва на ко­лективних засадах власності, наданні землі селянству. Його філософським поглядам притаманний матеріалізм, сві­домий діалектичний підхід до природи і суспільства, впевненість у пізнанні навколишнього світу. Згідно з марксизмом він надавав великого значення економічному фактору в суспільному розвитку, ролі народних мас як рушійної сили історії (проте критикував праці Маркса і Енгельса). Вдавався до наукового аналізу релігії («Сотворення світу», «Поступи інквізиції», «Дві унії» та ін.). Вважав, що історичний час релігії залишився в минулому, на її місце має прийти наука з її широким цивілізаційним світоглядом. І.Я.Франко перший в українській (і один з перших у європейській) літературі всебічно розробляє тему праці і трудової моралі. Ставлячи в центр своєї філософії людину, І.Франко формулює головний закон людяності, суть якого в тому, що неробство — зло, а праця — добро.

Леся Українка. Одна із основних філософських проблем творчості ЛУ – проблема людини, її унікальності та гідності, природи і свободи («На крилах пісень», «Думи і мрії», «Місячна легенда», «Русалка» та ін.). є підстави вважати, що у драмах «В катакомбах», «Адвокат Мартініан», «Руфін і Прісцилла» є і езотеричний зміст відображення суспільно-політичних рухів в У-ні на поч.XXст. ЛУ вважала, що до влади рвалися демагогічні,антинародні сили, вони в ім’я абстрактних ідеалів готові розтоптати істинні цінності народу. ЛУ збагатила свідомість народу ідеями незалежності і свободи, гуманізму і демократії; доброзичливо ставилась до міжнародного робітничого руху, підтримувала думки про поширення соціал-демократ. руху в У.

Михайло Грушевський. Г застосовує принцип єдності історичного і логічного в історичному пізнанні. Аналізує співвідношення інтересів різних соціальних груп укр сусп-ва. В основі суспільних інтересів, на його думку, лежать економічні потреби. Серед ієрархії інтересів на перше місце Г висуває інтереси народу. Політика держави повинна підпорядковуватись загальнонародним інтересам. Ігнорування цього принципу веде до соц. напруження, конфліктів. Г звертав увагу на перебільшення економічного фактору в марксизмі. Виступав проти соціалістичної революції, диктатури пролетаріату,взагалі проти марксистської теорії класової боротьби.

Володимир Винниченко («Нова заповідь», «Вічний імператив», «Відродження нації» та ін.). Гостро критикує зародження бюрократизму в партійних і державних інституціях усіх рівнів, централізм політичної системи. Розв’язав чимало актуальних соціально-філософських проблем. Розпізнав у гонці озброєнь зростаючу небезпеку для людства, висунув ідею міжнародного економічного співробітництва, критикував абсолютизацію класової боротьби у подоланні соціальних конфліктів. Заслуговує на увагу його ідея конкордизму(«Конкордизм») – узгодження в діяльності двох протилежних політичних систем. Своє бачення перспектив розвитку людства Винниченко відтворює в соц.-утопічному романі «Сонячна машина». Тут В розглядає співвідношення особистих потреб та інтересів людини і суспільства, проблему свободи, вільного вибору, роль видатної особи в розвитку сусп-ва, вплив науки і техніки на життєдіяльність людини.