Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Класифікація задач аналізу і синтезу систем

Задачі морфологічного синтезу відрізняються великою різноманітністю і класифікуються з різних ознак, що характеризують кількість і якість доступної інформації. В загальному випадку задачі морфологічного синтезу можна представити наступним набором інформації:

Тут прийняті наступні позначення:

Т — постановка задачі (t₁ – синтезувати і вибрати якнайкращий варіант системи; t₂ —- упорядкувати весь набір синтезованих варіантів; t₃ — синтезувати і вибрати варіант, найближчий за властивостями до заданого технічного завдання або прототипу; t₄ — синтезувати і упорядкувати весь набір варіантів за ступенем схожості до заданого об’єкту);

А — множина допустимих альтернатив для реалізації функцій (узагальнених функціональних підсистем), а₁ — альтернатива реалізує одну функцію з даної морфологічної таблиці, а₂ — альтернатива реалізує більше однієї функції);

К — множина критеріїв оцінки альтернатив і вибору варіанту системи (k₁ — множина містить один критерій (скалярний критерій); k₂ — множина містить декілька критерій (векторний критерій));

X — множина методів вимірювання переваг альтернатив (x₁ — використання номінальної — класифікаційної шкали, х₂ — використання рангової шкали; х₃ — використання кількісної шкали; х₄ — експертна оцінка за допомогою коментарів; х₅ — експериментальна оцінка; х₆ — оцінка на основі продукційних правил);

F — відображення множини допустимих альтернатив, що реалізовують функції, в множину критерійних оцінок (відображення А в К може мати детермінований вигляд (f₁); вірогіднісний (f₂); невизначений (f₂);

G — система переваг вирішуючого елементу (g₁ — формування переваг однією особою; g₂ — формування переваг колективом);

L — способи дослідження системи (l₁ — дослідження цілісної системи; l₂ — дослідження системи по частинах);

М— методи оцінки варіантів (m₁ — оцінка варіанту в цілому після його синтезу з частин; т₂ — оцінка окремих підсистем, альтернатив і їх поєднань до початку процедури синтезу);

N — процедури вибору варіантів (n₁ — послідовний перебір всіх варіантів за принципом лексикографічного впорядкування; п₂ — послідовний перебір; п₃ — випадкове зондування морфологічної множини; п₄ — детерміноване зондування);

С — вид цільової функції (c₁— аддитивна; с₂ — мультиплікативна; с₃ — цільова функція на основі заходів схожості і відмінності);

Р — число даних рівнів системи (p₁— один; р₂ — більш одного);

Y — рівень формалізації постановки і розв’язування задачі (у₁ — неформалізований евристичний підхід; у₂ — формально-евристичний підхід; у₃ — повністю формалізований підхід);

Q — рівень комп'ютеризації процедур (q₁ — відсутня інформаційно програмна підтримка процедур методу; q₂ — частина або всі процедури реалізовані у вигляді діалогової комп'ютерної системи; q₃— метод реалізований у вигляді інтелектуальної системи);

D —правило, що відображає систему переваг.

Будь-який елемент даного набору може служити класифікаційною ознакою для задач комбінаторно-морфологічного синтезу.

В подальших розділах розглянуті різні процедури обробки інформації в створеній автоматизованій системі морфологічного синтезу.