Читайте также:
|
Метод галузевих коефіцієнтів дозволяє розраховувати орієнтовну вартість бізнесу по формулах, виведених на основі галузевої. (мал. 1.3.)
Процес оцінки бізнесу передбачає визначення задачі, збір і аналіз інформації в цілях отримання обґрунтованої оцінки вартості. Процес оцінки бізнесу може бути розділений на сім етапів:
1. Визначення задачі.
2. Складання плану оцінки.
3. Збір і перевірка інформації.
4. Вибір доречних підходів до оцінки.
5. Узгодження результатів і підготовка підсумкового висновку.
6. Звіт про результати оцінки вартості
7. Уявлення і захист звіту.
2. Мета і завдання дисципліни в сучасних умовах.
Мета навчальної дисципліни полягає у формуванні системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, методи оцінки вартості підприємства з обліком його фінансового положення, а також вартості землі, виробничих приміщень, устаткування, нематеріальних активів.
Професійний оцінювач в своїй діяльності завжди керується конкретною ціллю. Чітке, грамотне формулювання цілі дозволяє правильно визначити вид вартості, що розраховується, вибрати метод оцінки.
Як правило, ціль оцінки полягає у визначенні якої-небудь оцінної вартості, що необхідно клієнту для прийняття рішень. В проведенні оцінних робіт зацікавлені різні сторони: з державних структур до приватних осіб; в оцінці бізнесу можуть бути зацікавлені контрольно-ревізійні органи, управлінські структури, кредитні організації, страхові компанії, податкові фірми і інші організації, приватні власники бізнесу, інвестори і т.і.
Сторони, зацікавлені в проведенні оцінних робіт, прагнучи реалізувати свої економічні інтереси, визначають цілі оцінки. Оцінку бізнесу проводять в цілях:
· підвищення ефективності поточного управління підприємством, фірмою;
· визначення вартості цінних паперів у разі купівлі-продажу акцій підприємств на фондовому ринку. Для прийняття обґрунтованого інвестиційного рішення необхідно оцінити власність підприємства і частку цієї власності, що припадає на пакет акцій, що придбавався, а також можливі майбутні доходи від бізнесу;
· визначення вартості підприємства у разі його купівлі-продажу цілком або по частинах. Коли власник підприємства вирішує продати свій бізнес або коли один з членів товариства навмисний продати свій пай, виникає необхідність визначення ринкової вартості підприємства або частини його активів. В ринковій економіці часто необхідно оцінити підприємство для підписання договору, що встановлює частки співвласників у разі розірвання договору або смерті одного з партнерів;
· реструктуризації підприємства. Ліквідація підприємства, злиття, поглинання або виділення самостійних підприємств з складу холдингу передбачає проведення його ринкової оцінки, оскільки необхідно визначити ціну купівлі або викупу акцій, конвертації, величину премії, виплачуваної акціонерам фірми, що поглинається;
· розробки плану розвитку підприємства. В процесі стратегічного планування важливо оцінити майбутні доходи фірми, ступінь її стійкості і цінність іміджу;
· визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави при кредитуванні. В даному випадку оцінка потрібна внаслідок того, що величина вартості активів по бухгалтерській звітності може різко відрізнятися від їхньої ринкової вартості;
· страхування, в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів напередодні втрат;
· прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Інфляція спотворює фінансову звітність підприємства, тому періодична переоцінка майна незалежними оцінювачами дозволяє підвищити реалістичність фінансової звітності, що є базою для прийняття фінансових рішень;
· здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу. В цьому випадку для його обґрунтовування необхідно знати початкову вартість підприємства в цілому, його власного капіталу, активів, бізнесу.
Якщо ж об'єктом операції купівлі-продажу, кредитування, страхування, оренди або лізингу, внесення паю є який-небудь елемент майна підприємства то окремо оцінюється необхідний об'єкт, наприклад нерухомість, машини і устаткування, нематеріальні активи.
Згідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінка вартості майна підприємства проводиться в наступних випадках:
Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:
· створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;
· реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);
· виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);
· визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;
· приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;
· переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;
· оподаткування майна та визначення розміру державного мита згідно з законом;
· передачі майна під заставу;
· визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;
· в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.
· Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках його застави, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
3. Основні принципи оцінки вартості підприємства.
В основі науки про оцінку лежить ряд принципів, які керують процесом виконання будь-якого завдання з оцінки та складання будь- якого звіту. Ці принципи являють собою трактову загальноекономіч-
них законів з позицій учасників ринку нерухомості та дозволяють об’єднати, узагальнити фактори, які впливають на вартість майна.
Правильне використанні принципів дозволяє отримати достовірні висновки щодо вартості оцінюваного об’єкта.
Принципи оцінки — це перелік методичних правил, на основі яких визначається ступінь впливу різноманітних факторів на вартість об’єкта, що оцінюється.
Всі принципи поділяються на три групи:
1) принципи, засновані на уявленнях власника (користувача) про майно;
2) принципи, пов’язані з експлуатацією майна;
3) принципи, пов’язані з ринковим середовищем.
Особливе місце серед усіх існуючих принципів займає принцип найбільш ефективного використання. Він не належить ні до однієї з перерахованих груп, а розглядається окремо як узагальнюючий принцип.
До конкретного оцінюваного об’єкта можуть бути застосовані відразу декілька принципів. У той же час, не в кожній ситуації, можна застосувати всі принципи в повному обсязі.
Принципи, засновані на уявленнях власника (користувача) про майно дозволяють із точки зору користувача визначити корисність об’єкта, його прийнятну ціну на ринку, очікувані вигоди від володін-
ня об’єктом. До цієї групи віднесені: принцип корисності; принцип заміщення; принцип очікування.
Будь-який об’єкт оцінки має вартість тоді, коли може бути корисним потенційному власникові для реалізації визначеної ним економічної функції. Корисність об’єкта — це здатність майна задовольни- ти потреби користувача у даному місці протягом визначеного часу.
Принцип корисності заснований на тому, що об’єкт із більшою корисністю для користувача має і більшу вартість на ринку. Так, наприклад, ціни продажу квартир у цегляних будинках вищі ніж у панельних, оскільки в них краща звуко- та теплоізоляція, а стіни «дихають». Корисність нерухомості, призначеної для отримання доходу, виражається у вигляді потоку доходів. Доходи можуть бути отримані внаслідок використання об’єкта під магазин, склад, стоянку тощо.
Принцип заміщення дозволяє встановити верхню межу вартості оцінюваного майна. Він полягає в тому, що поінформований покупець в умовах відкритого ринку не заплатить за об’єкт нерухомості більше, ніж за об’єкт, що має таку ж корисність, прибутковість або більше ніж складуть витрати на створення аналогічного об’єкта в прийнятний термін. Якщо на ринку є декілька об’єктів нерухомості
з однаковою корисністю для користувача, то більшим попитом буде користуватися об’єкти, що мають найнижчу ціну. У покупця є варіанти вибору, й тому на вартість конкретного об’єкта вплине наявність пропозиції аналогів або вартість їх створення у прийнятний для нього термін. На вибір інвестора вплине вартість запропонованих на ринку об’єктів з аналогічною прибутковістю, які розглядаються ним як альтернативна можливість інвестування. Наприклад, замість того, щоб купити три дешеві автостоянки у малонаселеному районі, підприємець може придбати одну дорогу автостоянку у центральній частині міста, щоб отримати аналогічну віддачу на інвестиції.
Принцип очікування заснований на тому, що на вартість майна впливають вигоди (переваги), що можуть бути отримані у майбутньому від володіння цим об’єктом. Очікування майбутніх вигод виражається у грошовій формі, при цьому коректування до поточної вартості об’єкта можуть бути як позитивними так і негативними. Наприклад, економічний спад, недостатня охорона порядку, негативна думка суспільства можуть призвести до відмови потенційних покупців від придбання майна у даному районі. Очікуване будівництво станцій метро підвищить вартість неподалік розташованих житлових будинків без їх фізичних змін.
Таким чином, принцип заснований на привабливості майбутніх вигод від володіння об’єктом нерухомості: чим більше позитивних очікувань, тим більша вартість об’єкта.
Принципи, пов’язані з експлуатацією майна це: принцип внеску; граничної продуктивності; принцип збалансованості.
Принцип внеску заснований на вимірюванні вартості кожного окремого елемента об’єкта, що оцінюється, яка вноситься ним до загальної вартості об’єкта. Враховується вплив як наявності елемента (внеску), так і його відсутності на зміну вартості майна.
Принцип граничної продуктивності полягає у тому, що додаткові грошові внески власника у об’єкт нерухомості будуть супроводжуватися зростанням вартості об’єкта до точки максимальної продуктивності, після чого витрати на створення додаткових покращень не будуть повністю компенсовані збільшенням вартості об’єкта. Наприклад, поновлення інтер’єру кафе привабить додаткових відвідувачів, що підвищить доход об’єкта. Ще більш якісний дорогий ремонт цього ж приміщення, що перебуває у доброму стані, може не вплинути на зростання доходу. Отже, витрати на другий ремонт не будуть компенсовані.
Принцип збалансованості побудований на тому, що чим більш гармонійні та збалансовані елементи об’єкта, тим вище його вартість на ринку. Наприклад, вартість ресторану з просторою залою буде
вища вартості аналогічного ресторану, в якому для прийому відвідувачів облаштоване вузьке витягнуте приміщення; житловий будинок з гарним плануванням, продуманою системою комунікацій має більшу вартість, ніж об’єкт, елементи якого менш збалансовані. Згідно з принципом збалансованості необхідно також ураховувати кількість готелів, ресторанів, підприємств торгівлі в одному районі.
Принципи, пов’язані з ринковим середовищем — це: принцип відповідності; принцип попиту й пропозиції; принцип конкуренції.
Ця група принципів дає змогу визначити:
— залежність вартості об’єкта нерухомості від місця його розташування;
— відповідність нерухомого майна за архітектурним стилем і рівнем зручностей потребам ринку;
— рівень конкуренції на ринку оцінюваного майна;
— зміну вартості об’єктів нерухомості під впливом фізичного й морального зносу.
Принцип відповідності заснований на тому, що об’єкт нерухомості досягає максимальної вартості в оточенні гармонуючих об’єктів при сумісному характері використання земельної ділянки. Використання земельної ділянки повинно відповідати існуючим стандартам району, у якому знаходиться нерухомість. Нове будівництво повинно бути витримано у переважаючому стилі.
Саме однорідність об’єктів у районі і підтримує їх вартість на певному рівні. Наприклад, наявність поряд з дорогими житловими будинками старих домів приведе до зменшення ціни елітної нерухомості.
Принцип попиту та пропозиції побудований на визначенні вартості об’єкта співвідношення попиту та пропозиції на ринку нерухомого майна.
Закон пропозиції полягає у тому, що виробники вважатимуть за вигідніше спрямовувати більшу кількість ресурсів на виробництво даного товару при більш високому рівні цін на цей товар, аніж при більш низькому. Тому, якщо, незважаючи на зростання цін продажу та підвищення ставок орендної плати, нерухомість продовжує користуватися попитом, на ринку нерухомості буде з’являтися все більша кількість забудовників.
Із зростанням пропозиції, ринкова ціна на об’єкти зменшується. Надмірний попит призводить до пропозиції об’єктів за більш високими цінами та зростаюча ціна витісняє деяких споживачів з ринку. Вартість буде зменшуватися із зростанням попиту та зменшенням пропозиції. Коливання попиту та пропозиції на ринку нерухомості відбувається повільно. При цьому попит швидше піддається
змінам, ніж пропозиція: якщо є попит, то збільшити кількість пропозиції буває важко, оскільки будинки будуються довго — від декількох місяців до декількох років, а у випадку надлишку нерухомості, ціни
залишаються низькими декілька років. Тому оцінювачу необхідно постійно слідкувати за розвитком та станом ринку.
Безумовно, закон попиту та пропозиції не абсолютне правило, що виконується усіх без винятку ситуаціях. Наприклад, зниження ціни надто дорогих будинків (віл) може призвести до зменшення обсягів попиту на них, якщо покупцями керує не тільки та не стільки бажання отримати чисто економічну вигоду, скільки необхідність постійно демонструвати свою приналежність до вузького кола «вибраних». І навпаки, підвищення ціни подібного товару, що робить його недоступним для рядового покупця, перетворює його у символ багатства та збільшує обсяги попиту.
Принцип конкуренції базується на тому, що ринкові ціни встановлюються на певному рівні з урахуванням конкуренції. Основною рисою конкурентного ринку є наявність великої кількості незалежно діючих продавців, що пропонують свою продукцію. Конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, оскільки її частка у загальному обсязі пропозиції незначна. Встановлювати ціну, вищу за ринкову марно, оскільки покупці не стануть купувати продукцію.
Принцип найбільш ефективного використання передбачає визначення вартості майна за умови використання його найкращим, найбільш ефективним способом, навіть якщо поточне використання оцінюваного майна інше. Оцінювач має проаналізувати альтернативні варіанти використання об’єкта, виявити найкращий та найбільш ефективний з усіх можливих варіантів і саме його використовувати для розрахунку ринкової вартості майна.
При цьому, для варіанту найбільш ефективного використання оцінюваного об’єкта існує декілька обмежень: максимальна ефективність, фінансова обґрунтованість, фізична здійсненність та відповідність законодавству. Максимальна ефективність визначається дисконтуванням грошових майбутніх грошових потоків від альтернативних варіантів використання майна з урахуванням рівня ризику інвестування. Під фінансовою обґрунтованістю мають на увазі обґрунтування доцільності фінансування інвестиційного проекту, обґрунтування здатності цього проекту забезпечити доход, що буде достатній для покриття інвестиційних витрат та отримання очікуваного прибутку
на вкладений капітал.
Обґрунтування можливості варіанту найбільш ефективного використання бути фізично здійсненним будується на аналізі співвідношення якості, витрат та терміну реалізації проекту, вірогідності стихійного лиха, доступності транспорту, можливості підключення до комунікаційних послуг.
Для встановлення відповідності варіанту використання законодавству необхідно проаналізувати будівельні та екологічні нормативи: обмеження поверховості, заборона на будівництво в даному райо-
ні, зонування, пожеженебезпечність та інше.
Результати аналізу найбільш ефективного використання враховуються, коли вартість майна визначається з метою вибору відповідного варіанту будівництва чи реконструкції, під час аналіз інвестиційних проектів.
У цілому, використання принципів оцінки дозволяє врахувати найбільш важливіші фактори, що впливають на вартість оцінюваного майна, та допомагають максимально наблизити отримані результати до реальної економічної дійсності.
4. Функції оцінки бізнесу: встановлення меж володіння власністю; оцінка нерухомості; відчуження власності для державних потреб; забезпечення займу (кредиту); допомога продавцю (споживачу) у встановленні ціни.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 175 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |