Читайте также:
|
Бухгалтерський облік в банках ведеться в двох напрямах: аналітичному і синтетичному.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій — це носії спеціального формату у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо. Банки самостійно розробляють та затверджують форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.
Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. До основних форм регістрів синтетичного обліку банку відноситься щоденний оборотно-сальдовий баланс, в якому відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим рахунком четвертого порядку з проміжним підсумком за балансовими рахунками третього та другого порядків (аналогічно і за позабалансовими рахунками). В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками банку. Правильність складання щоденного балансу оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов’язковою умовою початку нового банківського дня. Щоденний оборотно-сальдовий баланс перевіряється і підписується керівником і головним бухгалтером або особами, які ним уповноважені.
Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках з допомогою параметрів аналітичного обліку.
Параметри аналітичного обліку включають параметри контрагентів (клієнтів), документів, договорів та безпосередньо параметри аналітичних рахунків. Усі параметри поділяються на дві групи — обов’язкові і необов’язкові.
Обов’язкові параметри вводяться із врахуванням вимог НБУ щодо звітності банків.
Вони є обов’язковими для заповнення при занесенні у комп’ютерну систему нового контрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Серед обов’язкових параметрів розділяють загальні і спеціальні. Загальні параметри застосовуються до всіх аналітичних рахунків. Спеціальні параметри застосовуються до аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту, а також використовуються для автоматизованого ведення окремих операцій банків та для надання звітності Національному банку. Значення обов’язкових параметрів аналітичного обліку в електронному вигляді наведено в класифікаторах, адаптованих до формування економічних показників для подання фінансової та статистичної звітності, що входять до пакета довідників, які Національний банк доводить до відома банків.
Необов’язкові параметри є рекомендованими для заповнення. Вони можуть використовуватись при організації внутрішнього обліку в банку, а також при наданні звітності іншим органам.
Усі номери рахунків аналітичного обліку формуються за такою схемою:
AAAA К EEEEEEEEE
1. AAAA — номер балансового (позабалансового) рахунку (4 символи).
2. К — ключовий розряд (1 знак).
3. EEEEEEEEE — інформація про аналітичний рахунок (до 9 символів).
Довжина номера рахунку не є фіксованою. Максимальна довжина номера рахунку становить 14 цифр, мінімальна — 5 цифр.
Сегмент EEEEEEEEE визначається банком самостійно. До складу цього сегмента може включатись код контрагента, порядковий номер рахунку, номер філії, код валюти тощо. У разі необхідності банки можуть самостійно збільшувати кількість необхідних атрибутів поза номером рахунку.
До розрахунку ключового розряду входять сегменти AAAA, EEEEEEEE номера рахунку і код банку.
У разі відкриття банком аналітичного рахунку для обліку операцій з контрагентами або рахунку клієнта банк зобов’язаний заповнювати такі параметри:
• код контрагента;
• ідентифікаційний код/номер;
• резидентність;
• код власного підрозділу банку;
• код країни;
• ознака інсайдера;
• інституційний сектор економіки;
• форма власності;
• види економічної діяльності;
• організаційно-правова форма господарювання.
Під час проведення банком розрахункових та касових операцій в документах заповнюються стандартизовані реквізити, які називаються параметри документів. До них відносяться:
• символ касових оборотів;
• параметр розподілу суми оборотів за рахунком за визначеним критерієм;
• код контрагента;
• код операції;
• код країни платника.
До загальних обов’язкових параметрів договорів та аналітичних рахунків належать:
• номер аналітичного рахунку;
• номер балансового (позабалансового) рахунку;
• код контрагента;
• код валюти або банківського металу;
• характеристика аналітичного рахунку.
До спеціальних обов’язкових параметрів договорів та аналітичних рахунків належать:
• процентна ставка;
• розподіл аналітичного рахунку за визначеним критерієм;
• додатковий розподіл аналітичного рахунку за визначеним критерієм;
Для рахунків, за якими обліковуються надані або отримані кредити, банк має заповнювати такі спеціальні параметри:
• початковий строк видачі кредиту;
• строк до повернення кредиту;
• строк пролонгації;
• параметр забезпечення кредиту;
• параметр ризику, який визначає категорію ризику кредиту.
Для рахунків, за якими обліковуються розміщені або залучені банком депозити, мають заповнюватися такі спеціальні параметри:
• строк розміщення (залучення) депозиту;
• строк повернення депозиту.
Для рахунків з обліку цінних паперів банк має заповнювати такі спеціальні параметри:
• строк до погашення;
• місце емісії цінних паперів.
Для позабалансових рахунків розділів 90_93 Плану рахунків має зазначатися параметр строку до погашення позабалансових зобов’язань і вимог, наданих та отриманих банком.
Сукупність усіх аналітичних рахунків банку утворює внутрішній план рахунків. Банки самостійно визначають власну систему аналітичного обліку, створюючи внутрішній план рахунків, що містить опис характеристики кожного рахунку або групи рахунків, порядок їх відкриття та закриття.
Всі рахунки (поточні, кредитні, депозитні та ін.), що відкриваються юридичним і фізичним особам, а також рахунки за внутрішніми операціями банку реєструються в книзі відкритих рахунків, яка ведеться в електронній або паперовій формі в розрізі балансових рахунків четвертого порядку та включає такі позиції щодо рахунку:
• номер балансового рахунку;
• номер особового рахунку;
• код контрагента;
• найменування контрагента;
• дата відкриття рахунку;
• дата закриття рахунку.
Книга реєстрації відкритих рахунків нумерується, прошнуровується, засвідчується підписами керівника та головного бухгалтера банку, скріплюється відбитком печатки банку та зберігається у призначеної відповідальної особи. Головний бухгалтер банку може надавати право ведення книги відкритих рахунків відповідним підрозділам банку.
Книги відкритих рахунків банк може вести у розрізі окремих балансових рахунків (наприклад, для обліку вкладень у цінні папери; обліку внесків акціонерів або вкладів фізичних осіб тощо) або структурних підрозділів служби бухгалтерського обліку. Кожна підсистема з реєстрації відкритих рахунків та обліку окремих операцій (цінні папери, кредити, депозити, основні засоби тощо) повинна працювати так, щоб вся інформація за рахунками цих підсистем включалася до загальних даних банку. Головний бухгалтер банку контролює правильність ведення книги відкритих рахунків. У разі закриття рахунку в книзі проставляється дата його закриття. Номери закритих рахунків не можуть бути присвоєні новим клієнтам банку.
ТЕМА: ВИКЛАДАЧ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК ОРГАНІЗАТОР НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
ПЛАН:
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 97 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |