Читайте также:
|
Категоричним називається судження, в якому стверджується або заперечується ознака за предметом, множиною (класом) або частиною множини (класу) предметів, незалежно від будь-яких умов.
У кожному простому категоричному судженні існує кількісна та якісна характеристики.
Якістю судження називається його стверджувальна або заперечна форма. Кожне судження залежно від того, приписує воно властивість (відношення чи існування) суб’єкту або заперечує властивість (відношення чи існування) у суб’єкта, являється стверджувальним або заперечним. Щоб вважати судження заперечним, необхідно знайти предикат і вказання на те, що він заперечується, тобто перед предикатом повинна стояти частка "не". Якщо така частка перед предикатом не стоїть, то судження вважається стверджувальним.
За кількістю судження бувають загальні, часткові та одиничні.
Так, висловлювання, в яких мова йде про належність чи неналежність властивості одиничному предмету, називають одиничними. В одиничному судженні ознака співвідноситься з одним предметом.
Висловлювання, в яких говориться про належність чи неналежність властивості деяким предметам певного класу, називають частковими. Структура часткового судження: "Деякі S є (не є) Р".
Висловлювання, в яких говориться про належність чи неналежність властивості всім предметам певного класу, називають загальними. Структура загального судження: „Всі S є (не є) Р”. Тільки загальні судження виражають істинність відомого твердження відносно цілого класу предметів. У формі загальних суджень виражається велика кількість законів природи та суспільства.
Об’єднана класифікація атрибутивних висловлювань за якістю та кількістю. У логіці вироблено систему позначень, за допомогою яких якість та кількість будь-якого судження виражається однією літерою.
Загальностверджувальне – це судження, в якому стверджується ознака за множиною, класом предметів. Таке судження, яке є загальним за кількістю та стверджувальним за кількістю. Воно позначається великою латинською літерою А(перша голосна літера латинського словаaffirmo – "стверджую") і має структуру: Всі S є Р.
Часткво-стверджувальне – судження, в якому ознака стверджується за частиною множини (класу) предметів. Таке судження за кількістю часткове, а за якістю – стверджувальне. Позначається воно літероюІ (друга голосна літера латинського словаaffirmo – «стверджую»). Формула частквостверджувальногосудження:Деякі S є Р.
Загальнозаперечне - є судження, в якому ознака заперечується за множиною, класом предметів, тобто за кількістю це судження загальне, а за якістю – заперечне. Позначається великою літерою Е (перша голосна латинського слова nego – "заперечую"). Таке судження має структуру: Всі S не є Р.
Частково-заперечне – це судження, в якому ознака заперечується за частиною множини (класу) предметів, тобто це судження є частковим за кількістю і заперечним за якістю. Таке судження має структуру: Деякі S не є Р. Позначається великою літерою О (друга голосна латинського слова nego – "заперечую").
Для правильного оперування висловлюваннями типу А, І, Е, О в процесі проведення логічних операцій важливу роль відіграє питання про розподіленість термінів (суб’єкта і предиката). Відношення між обсягами суб’єкта і предиката у простих категоричних судженнях називається розподіленістю термінів у ньому.
Термін вважається розподіленим, якщо і тільки якщо у висловлюванні йде мова про всі предмети, позначені цим терміном, тобто коли він береться у повному своєму обсязі. Іншими словами, при розподіленості терміна його обсяг повністю включається в обсяг іншого терміну або повністю із нього виключається. Для розподіленого терміну характерне кванторне слово "всі". Розподіленість терміну позначається знаком "+".
Нерозподіленим буде термін у тому випадку, якщо обсяг одного терміну тільки частково включається в обсяг іншого терміну або частково виключається з нього. Нерозподіленість терміну позначається знаком "–"”.
Аналізуючи круги Ейлера, що зображають відношення між термінами в загальностверджувальних судженнях (типу А), на основі означення розподіленості термінів приходимо висновку, що в таких судженнях суб’єкт завжди розподілений, а предикат, як правило, нерозподілений (за виключенням одиничних суджень або суджень в яких терміни рівнозначні).
У частковостверджувальних судженнях (типу І) суб’єкт завжди нерозподілений, а предикат розподілений лише в окремому випадку: коли між термінами існує відношення роду і виду.
У загально заперечних судженнях (типу Е), суб’єкт і предикат завжди розподілені, оскільки, обсяг одного із термінів повністю виключається із обсягу іншого.
У частково заперечних судженнях (типу О) суб’єкт нерозподілений, а предикат – розподілений, бо його обсяг повністю виключається із обсягу суб’єкта.
Таким чином, суб’єкт завжди розподілений у загальних судженнях (А та Е) і нерозподілений у часткових (І та О); і, як правило нерозподілений у стверджувальних (А та І).
Просте судження можна розкласти лише на поняття, а із складного, при необхідності, виділяються, як мінімум два простих висловлювання кожне з яких можна оцінити як істинне або хибне.
Складне судження утворюється із двох або більше простих суджень, поєднаних в межах певного складного судження за допомогою логічних сполучників. Від того, за допомогою якого сполучника пов'язуються прості судження, залежить логічна особливість складного судження.
Прості висловлювання у логіці позначаються малими літерами другої половини латинського алфавіту – p, q, r, s... У якості змінних для будь-яких висловлювань (простих чи складних) використовуються великі літери цього алфавіту: А, В, С.
Складні судження утворюються за допомогою логічних сполучників. Найважливішими з них є – заперечення, кон’юнкція, диз’юнкція (слаба і сильна), імплікація, еквіваленція. Складне судження називається іменем того сполучника, за допомогою якого воно утворене.
Заперечення (негація) – це такий логічний сполучник, який змінює значення простого судження на протилежне. На відміну від усіх інших сполучників, заперечення застосовується до одного простого судження. Часткою "не" або словами "неправильно, що" користуються при запереченні якогось твердження. Якщо судження А було істинним, то не-А буде хибним, і навпаки, якщо перше речення хибне, то здобуте – істинне.
Таким чином визначення негації: запереченням судження А називається таке судження не-А, яке істинне. Якщо А хибне, і, навпаки, хибне, якщо А істинне.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 112 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |