Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЗМ 16.Дієслово як частина мови. Спосіб, час, відміна дієслів

Читайте также:
  1. A. Поперечне положення, I позиція, передлегла частина відсутня
  2. Essential part –невід’ємна частина
  3. Quot;Програмування. Частина III.
  4. Аналітична частина
  5. Аналітична частина
  6. Виникнення філософії та його передумови. 1 страница
  7. Виникнення філософії та його передумови. 2 страница
  8. Виникнення філософії та його передумови. 3 страница
  9. Виникнення філософії та його передумови. 4 страница
  10. Виникнення філософії та його передумови. 5 страница

Мета: поглибити і систематизувати знання студентів про дієслово як частину

мови, сприяти зміцненню навичок визначення морфологічних ознак

дієслова;

формувати загально-пізнавальні вміння знаходити дієслова в текстах,

визначати їх роль у реченнях;

розвивати творчі вміння використовувати дієслова у власних

висловлюваннях;

за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу

привернути увагу дітей до культурних скарбів України.

 

16.1. Дієслово як частина мови.

16.2. Форми дієслів.

16.3. Доконаний і недоконаний види дієслова.

16.4. Способи дієслів.

16.5. Часи дієслова.

16.6. Дієвідміни дієслів.

 

16.1. Дієслово як частина мови.

 

Дієслово – це самостійна повнозначна змінна частина мови, що називає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити?

Морфологічні ознаки:

· перехідність/неперехідність;

· вид (доконаний, недоконаний);

· спосіб (дійсний, умовний, наказовий);

· час (минулий, теперішній, майбутній);

· число, особа (у теперішньому і майбутньому часі) або рід (у минулому часі).

Синтаксична роль. У реченні дієслово найчастіше виступає присудком (Тихо плакала за вікном осінь), хоча інфінітив може виступати й будь-яким іншим членом речення:

Лиш боротись – значить жить. Здійснилася моя мрія побувати в Парижі.

Лікар порекомендував поїхати в санаторій. Їдьмо в Карпати кататися на лижах.

 

Дієслово може означати:

v реальну фізичну дію особи (йти, гребти, сіяти, шити);

v стан, в якому перебуває предмет (спати, сидіти, стояти, журитися, сміятись);

v становлення предмета (розквітати, достигати, молодіти, старіти);

v ставлення особи до кого-небудь чи до чого-небудь (любити, поважати, шанувати);

v бажання (хотіти, бажати, воліти);

v мовлення (говорити, розповідати, радити);

v мислення (думати, мислити, мріяти) тощо.

 

16.2. Форми дієслів.

 

Форми дієслова – це інфінітив, особові форми, дієприкметник, дієприслівник та безособові форми на -но, -то.

 

 
 
Дієслівні форми

 


 
 


 

       
 
Змінні
 
Незмінні


       
 
• особові • родові форми • дієприкметник
 
• інфінітив • дієприслівник • безособові форми на -но, -то
 

 

 


Форма Що означає На які питання відповідає Приклади
Дієвід-мінювані особові дію або стан предмета що робить? що зробимо? що зробила? тощо відповідаю полетів чекають
Відміню-вана дієприкметник ознаку пред-мета за дією або станом який? яка? яке? які? пошитий сказаний опалий зроблений
Незмінні дієприслівник додаткову дію або стан що роблячи? що зробивши? читаючи прочитавши
інфінітив (неозначена форма) дію або стан, не вказуючи на рід, число, особу, спосіб, час що робити? що зробити? працювати їсти дізнатися вивчити
безособові дію або стан безвідносно до її виконав-ця що відбувається? що зроблено? світає хмариться виконано розкрито

 

Інфінітив (від лат. infinitus – з неозначений) – це неозначена форма дієслова, його початкова форма, яка означає дію, не виражаючи способу, часу, особи, числа і роду. Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно від того, хто її виконує і коли.

Інфінітиву притаманні загальнодієслівні категорії виду, перехідності/неперехідності, стану.

Інфінітив – це незмінна форма дієслова, яка характеризується наявністю суфікса -ти (-ть), після якого може вживатися постфікс -ся (-сь): говорити, відповідати, вчитися, сміятись. -Ть використовується тільки в діалектах і віршових творах: ходить, робить, носить.

Інфінітив може вживатися з часткою би (б), якщо виражає не реальну, а бажану, можливу за якихось умов дію: Мені б перепочити трохи; Тобі підучити б ще. Може виконувати функцію наказового способу: Встати! Спати! Мовчати!

Дієслова у формі інфінітива бувають доконаного і недоконаного виду: йти – прийти, прати – випрати, стукати – стукнути.

Неозначена форма дієслова найчастіше виступає у ролі головного члена у безособовому реченні: Повірить можна в будь-яку легенду (Л. Костенко); І миті жодної не можна повернути, Щоб заново, по-іншому прожить (В. Симоненко); підмета та іменного складеного присудка: Лиш боротись – значить жить (І. Франко); другорядних членів речення: Ішла швидко, дивлячись під ноги, ніби боялася спіткнутися; Зосталася тільки надія одна: надія вернутись ще раз на Вкраїну (Леся Українка); Коли сказати правду, то я навмисне й прийшов до вас зарані попередити (С. Васильченко).

Особові форми властиві дієсловам наказового способу, теперішнього і майбутнього часу дійсного способу: співай, співаймо, танцюйте, станцюю, лежиш, співають, думатимуть, будеш готувати.

Родові форми характерні для дієслів умовного способу та минулого часу дійсного способу: летів би, побачила б, сміялося б, сказав, скочила, був приніс, були вирішили. Обидві ці форми виражають дію суб’єкта: То я прийду колись до твого дому (Леся Українка); Скажи йому, що сповіді бажає всесвітній грішник Дон Жуан (Леся Українка). Особові форми є дієвідмінюваними.

Дієприкметник – це відмінювана форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією: З агорами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі (Т. Шевченко).

За будовою, граматичними ознаками і за синтаксичною функцією дієприкметники близькі до прикметників. Подібно до прикметника дієприкметник змінюється за родами, числами й відмінками: залитий сонцем двір, залитого сонцем двору, залиті сонцем двори. За такими граматичними ознаками, як час і стан, дієприкметник наближається до дієслова. Дієслівною ознакою дієприкметника є й те, що він може керувати іменником (гори повиті (чим?) хмарою, двір залитий (чим?) сонцем), а також мати при собі обставинні слова (написаний сьогодні, одержаний давно).

За відношенням до часу дієприкметники бувають т е п е р і ш н ь о г о (згасаючий, сивіючий) і м и н у л о г о (згаслий, посивілий) часу. За відношенням до стану вони поділяються на а к т и в н і (процвітаючий, замерзаючий) та п а с и в н і (скошений, забутий, застелений). Дієприкметники зберігають вид того дієслова, від якого утворені: жовтіти – жовтіючий, але пожовтіти – пожовклий; шити – шитий, але пошити – пошитий.

У реченні дієприкметники виконують функцію означень (Прив’яле, аж посхиляне бадилля од пекучого сонця підіймалось, неначе спросоння, під свіжою росою, потяглося, аж шелестіло, виправляючи просто притомлене листя (І. Нечуй-Левицький)) або іменного складеного присудка (Городи скрізь пообсаджувані понад Россю високими вербами… (І. Нечуй-Левицький)).

 
 


А к т и в н і дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Вони мають форму теперішнього (достигаючі помідори, догоряючий захід) і минулого часу (зарослий ставок, намоклі дахи).

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч (ий), -юч (ий) для дієслів І дієвідміни і -ач (ий), -яч (ий) для дієслів ІІ дієвідміни: текти – тек уч ий, стихати – стиха юч ий, лежати – леж ач ий, сидіти – сид яч ий.

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса (ий): повеселіти – повеселі л ий, замерзнути – замерз л ий, побіліти – побілі л ий.

П р и м і т к и:

1. Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській літературній мові майже не вживаються, хоч у художніх творах зустрічаються (синіючі далі, жовтіючі поля).

2. Активних дієприкметників на -ший, -вший в українській мові майже немає. Іноді вживаються поодинокі слова: перемігший, здолавший, спалахнувший, заснувший. Такі дієприкметники замінюються більш природними для української мови підрядними реченнями: перемігший – той, що переміг; заснувший – той, що заснув та ін.

3. В усному мовленні активні дієприкметники майже не вживаються, вони властиві писемній мові.

П а с и в н і дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета: зоране поле (хтось зорав), посіяне жито (хтось посіяв), пошите пальто, написаний вірш.

Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного й недоконаного виду за допомогою суфіксів (ий), -ен (ий), -єн (ий), (ий): писати – писаний, сказати – сказаний, везти – везений, нести – несений, засвоїти – засвоєний, мити – митий, крити – критий.

У суфіксах дієприкметників пасивного стану пишеться одна буква н: зробле н ий, намальова н ий, пофарбова н ий, прода н ий, посія н ий, заглибле н ий, засипа н ий, зав’яза н ий тощо.

П р и м і т к а:

Дві букви нн пишуться у прикметниках дієприкметникового походження, коли наголос на суфікс: нездолá нн ий, несказá нн ий, незлічé нн ий, нездійснé нн ий, незмí нн ий, нетлí нн ий, невпú нн ий, невблагá нн ий та ін.

Дієприслівник – це незмінювана дієслівна форма, яка пояснює в реченні дієслово, вказуючи на додаткову дію: Берези й клени, ще недавно голі, Стоять, зеленим маючи гіллям… (М. Рильський); А слово те, зламавши заборони, Робило тліном трони і корони (А. Малишко). Дієприслівник має ознаки дієслова й прислівника. Дієприслівник з дієсловом має такі спільні ознаки:

· близьке лексичне значення: їдучи поїздом і їхати поїздом;

· твориться від дієслівних основ: йти – йдучи; прийти – прийшовши;

· зберігає вид того дієслова, від якого утворений: виступати – виступаючи (недоконаний вид); виступити – виступивши (доконаний вид);

· керує іменником або займенником: керуючи гуртком, працюючи з ним.

Дієприслівник з прислівником має такі спільні ознаки:

v не змінюється;

v у реченні є обставиною: Аж занишкни всі, вслухаючись, як тане той звук в садку безшелеснім, без відлуння тане в просторах їхньої випускної ночі… (О. Гончар)

В українській мові дієприслівники утворюються від дієслів недоконаного і доконаного виду. Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи) (для дієслів І дієвідміни) і -ачи (-ячи) (для дієслів ІІ дієвідміни): бредучи, вітаючи, лежачи, сидячи.

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива за допомогою суфіксів -ши (якщо основа закінчується на приголосний) і -вши (якщо основа закінчується на голосний): принісши, сховавши.

Дієприслівники утворюються також від дієслів, які закінчуються на -ся (-сь): задивляючись, посміхаючись (недоконаний вид), задивившись, посміхнувшись (доконаний вид).

П р и м і т к а:

У дієприслівниках недоконаного виду в суфіксі завжди пишеться -учи (-ючи), -ачи (-ячи) (плачучи, знаючи, вантажачи, місячи), а в називному відмінку множини дієприкметники мають закінчення : відповідаючі, палаючі, мигаючі, линяючі.

Безособові форми на -но, -то виражають дію безвідносно до діяча, позначеного формою називного відмінка іменного слова, в реченні є незалежними: Ой, у полі жито копитами збито (Народна творчість); Що зроблено, те зроблено. Це, як і дієприслівник, невідмінювана й не дієвідмінювана форма.

Отже, розрізняють дієслівні форми незмінні (інфінітив, дієприслівник, безособові) та змінні – дієвідмінювані (особові, родові), відмінювані (дієприкметник).

16.3. Доконаний і недоконаний види дієслова.

 

Вид – одна з найважливіших ознак дієслова. Дієслова можуть означати дію завершену і незавершену. Залежно від цього вони поділяються на дієслова н е д о к о н а н о г о і д о к о н а н о г о виду. Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити? (мити, мив, мию, митиму, буду мити). Дієслова доконаного виду означають дію завершену і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? (поїхати, поїхав, поїду).

Дієслову одного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Лексичне значення таких дієслів не має змінюватися: іти – прийти, шити – пошити, мести – замести. Такі дієслова утворюють видові пари.

Доконаний вид дієслова утворюється від недоконаного виду за допомогою:

· префіксів: казати – сказати, рости – вирости, в’язати – зв’язати, сіяти – посіяти;

· суфіксів: стукати – стукнути, записувати – записати, заробляти – заробити;

· чергування звуків: сидіти – сісти (и – і); замітати – замести (і – е); скакати – скочити (к – ч);

· наголосу: виміря′ти – вúміряти, розкидáти – розкúдати;

· різних основ: брати – взяти; ловити – піймати.

Є дієслова, які завжди бувають або доконаного, або недоконаного виду, тобто одно видові дієслова.

Лише доконаний вид мають дієслова: розговоритися, наговоритися, розгомонітися, розгніватися, роздратуватися, надуматися, натерпітися, надивитися, насміятися, напрацюватися.

Лише недоконаний вид мають дієслова: гордувати, гербувати, бродити, літати, володіти, зимувати, лихоманити, тріумфувати, намагатися, прагнути, марити, потребувати, зорити, імпонувати.

Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду. До них належать дієслова з суфіксом -ува-, переважно іншомовного походження: гарантувати, інтенсифікувати, організувати, телеграфувати, наслідувати, яровизувати, воєнізувати, а також веліти, женити.

П р и м і т к а:

Пам’ятайте, що при творенні видових пар за допомогою префіксів можуть утворюватися дієслова з одним і тим самим лексичним значенням і з різним лексичним значенням. Видовими парами є лише ті дієслова, які мають одне й те саме лексичне значення.




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 136 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав