Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ЗМ 13. Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм, поняття роду, числа. Основні засоби вираження граматичних значень

int WSAStartup(WORD nVer, LPWSADATA wsa)

Функция используется для инициализации библиотеки сокетов. Параметр указывает версию, которую необходимо поддерживать при работе с сокетами. Второй параметр возвращает детальную информацию о библиотеке.

u_long htonl(u_long hostlong);

Функция преобразовывает длинное целое из системного порядка (следование байт от младшего к старшему) в сетевой вид (следование байт от старшего разряда к младшему).

u_short htons(u_short hostlong);

Функция преобразовывает короткое целое из системного порядка (следование байт от младшего к старшему) в сетевой вид (следование байт от старшего разряда к младшему).

int getpeername(SOCKET s, struct sockaddr* name, int* namelen);

Функция возвращает информацию об адресе сокета партнера на подключенном сокете.

int getsockname(SOCKET s, struct sockaddr* name, int* namelen);

Функция возвращает адресную информацию для локального интерфейса.

Задание:

С использованием сокета создать серверное и клиентское приложения для выполнения следующих функций:

ЗМ 13. Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм, поняття роду, числа. Основні засоби вираження граматичних значень

Мета: узагальнити й систематизувати знання студентів про граматику як

розділ мовознавства, лексичне і граматичне значення слова, основні

засоби вираження граматичних значень, граматичні категорії та

граматичні форми слів, категорії роду та числа;

удосконалювати вміння доводити свою думку;

за допомогою дидактичного матеріалу виховувати вміння бачити

багатство граматичної будови української мови.

13.1. Граматика як наука.

13.2. Лексичне і граматичне значення слова.

13.3. Основні засоби вираження граматичних значень.

13.4. Поняття про граматичні категорії і граматичні форми слів.

13.5. Категорія роду та числа.

13.1. Граматика як наука.

Термін граматика (від грец. grammatikě – письмовий, gramma – буква)у лінгвістичній літературі вживається у двох значеннях:

• граматична будова мови, тобто система об’єктивно діючих закономірностей, що визначають способи зміни слів, їх творення та словосполучення у реченні;

• вчення про граматичну будову мови.

Граматика як наука про граматичну будову мови складається з двох розділів: м о р ф о л о г і ї – учення про граматичну природу та будову слова – і с и н т а к с и с у – вчення про сполучення слів у реченні та речення. Деякі вчені відносять до граматики також розділ словотвору, зокрема питання про способи морфологічного словотворення – афіксацію і основоскладання, – що тісно пов’язуються з ученням про частини мови.

Граматика як учення про граматичну будову мови має організуючий характер, бо складається з граматичних законів, правил, які дають нам рекомендації щодо того, як слід користуватися мовними одиницями – морфемами, – щоб утворити слова; словами, щоб утворити з них словосполучення й речення; як потрібно змінювати слова, у якій формі й на якому місці в реченні слід ужити слово, щоб воно стало частиною речення. Отже, граматика є наукою про форми слів, типи словосполучень і речень.

13.2. Лексичне і граматичне значення слова.

Усі слова української мови поділяються на самостійні та службові.

Самостійні – це ті слова, які мають лексичні й граматичні значення: поле, ліс, гай, красивий, свій, чотири, сміятися, весело, взимку тощо.

До самостійних належать іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники.

Службові слова мають тільки граматичні значення і можуть виражати залежність одних слів від інших у словосполученнях те реченнях, пов’язувати однорідні члени речення, частини складного речення, надавати певних відтінків словам або утворювати окремі граматичні форми.

Службовими словами є сполучники, прийменники і частки.

Окремою групою слів є вигуки та звуконаслідування, бо вони нічого не називають, а лише виражають почуття, емоції, реакції, акустичні образи.

Слово, яке має лексичне значення, називається лексемою.

Лексичне значення слова – це співвіднесеність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями, закономірностями реальної дійсності та поняттями про них. Слово називає предмет – це його лексичне значення.

Граматичне значення встановлює належність слова до певної частини мови, визначає його граматичні ознаки. Якщо лексичні значення слів наповнюють думку конкретним змістом, то граматичні значення цю думку організовують.

Граматичне значення є абстрактним, таким, що яке супроводжує лексичне значення слова й указує на різні відношення між словами. Наприклад, у реченні Розквітне калина влітку, голуб злетить з-під стріх (А. Малишко) не лише передається інформація про певну подію, а й указано, що суб’єкти дії (калина та голуб) є одиничними предметами (іменники голуб та калина вжито в однині), дія суб’єктів є завершеною (дієслова розквітне та злетить мають доконаний вид) та відбудеться після моменту мовлення (дієслова вжито в майбутньому часі), а також дія є реальною (дієслова – у дійсному способі). Граматичне значення організовує висловлювання, тобто робить його адекватним думці.

Граматичне значення пов’язане з лексичним.

Відмінності між лексичним і граматичним значенням слова:

1. Лексичне значення є індивідуальним, таким, що вирізняє, відрізняє якийсь факт чи предмет дійсності з-поміж інших фактів чи предметів дійсності. Лексичне значення вказує на те, що відрізняє стіл від вікна. Граматичне – об’єднує слова в певні групи, указує на те спільне, що є в словах, наприклад: іменники стіл та вікно вжито у називному відмінку однини, на столах та на вікнах ужито в місцевому відмінку множини.

Отже, граматичне значення носить груповий характер, а лексичне – індивідуальний.

2. Лексичне значення виражається всім звуковим комплексом. Граматичне – лише його частиною: зошит – зошити (відрізняються тільки закінченням). В окремих випадках граматичне значення може виражатися ще й допоміжним звуковим комплексом: писати – буду писати в майбутньому часі (за допомогою слова буду).

Правила й закони мови функціонують об’єктивно й визначають закономірності словозміни та поєднання слів у словосполучення й речення, а також зумовлені внутрішніми законами розвитку мови й виявляються в системі граматичних форм і граматичних категорій.

13.3. Основні засоби вираження граматичних значень.

Граматичне значенняможе виражатися різними граматичними засобами. Наприклад, граматичне значення майбутнього часу в дієсловах виражається за допомогою допоміжного дієслова або суфікса (буду вчити – вчит-иму, буду їсти – їст-иму). Отже, способи вираження граматичних значень можуть бути синтетичними (коли граматичне значення поєднується з лексичним в одному слові, наприклад: вчитиму, їстиму) й аналітичними (коли лексичне і граматичне значення виражаються окремими словами, наприклад: буду вчити, буду їсти). Синтетичний спосіб вираження граматичних значень в українській мові переважає над аналітичним.

Основні засоби вираження граматичних значень:

1. Закінчення – найактивніша флексія в усіх словоформах. Виражає граматичне значення відмінків, часів дієслова тощо: сестр- а, сестр- и, сестр- і; весел- ий, весел- а, весел- і; пиш- у, пиш- еш, пиш- ете.

2. Формотворчі суфікси, префікси: перечитува ти, ходи ла, ходи в, сині ш ий; сильніший – най сильніший, робити – з робити.

3. Наголос: рýки – рукú, сéстри – сестрú.

4. Службові слова: парті – Д. в., на парті – М. в. Службові слова, як правило, є допоміжним засобом до закінчення.

5. Порядок слів. Розрізнення називного відмінка однини й знахідного однини: Буття визначає свідомість – Свідомість визначає буття. У першому реченні слово буття вжито в називному відмінку й виконує функцію підмета, оскільки займає перше місце в реченні (відповідно до законів українського синтаксису підмет частіше передує іншим членам речення), а в другому реченні – вжито форму знахідного відмінка й слово виконує функцію додатка, оскільки розташоване після підмета й присудка.

6. Чергування голосних звуків – це допоміжний засіб до інших (закінчення й наголосу): вúнести – винóсити, вúтерти – витирáти. Застосовується, в основному, у дієсловах доконаного/недоконаного виду.

7. Чергування приголосних звуків також є допоміжним засобом: ру ц і – ру к а – давальний відмінок; на ру ці – три мовні засоби: службове слово, чергування приголосного, закінчення.

8. Суплетивізм: я – мене. Зберігаючи те саме лексичне значення, суплетивізм вказує на інше граматичне значення: ловити – піймати, поганий – гірший.

9. Синтакстичний зв’язок: Я люблю своє піаніно – слово не відмінюється, але оскільки розташоване після підмета й присудка, то зрозуміло, що вжите в непрямому відмінку (знахідному) і є додатком.

13.4. Поняття про граматичні категорії і граматичні форми слів.

Центральним у граматиці є вчення про граматичні значення, граматичні форми і граматичні категорії.

Граматична категорія – найабстрактніше граматичне поняття, яке об’єднує низку співвідносних граматичних значень, що знаходять у мові своє певне формальне вираження. Вирізняємо граматичні категорії роду, числа, відмінка, ступенів порівняння прикметників, перехідності/неперехідності дієслова, способу, часу, стану, виду, особи.

Граматичні категорії показують відношення в найзагальнішому значенні між фактами дійсності. Наприклад: 1) категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення про неї; 2) категорія способу дієслова виражає відношення дії до дійсності (способи дійсний, умовний, наказовий).

Категорія існує тільки тоді, коли містить у собі не менше двох граматичних значень. Наприклад, категорія числа має два значення: однини й множини. Якби в українській мові існувала тільки множина або лише однина, ця категорія не існувала б.

Граматичні категорії характерні лише для змінних частин мови: іменника, прикметника, займенника, числівника, дієслова.

Граматична категорія – родове поняття, а граматичне значення – видове, наприклад: парт-а – флексія -а є показником граматичного значення називного відмінка і граматичної категорії відмінка: парт-а – парт-ами – флексія -ами є показником граматичного значення орудного відмінка множини й граматичних категорій відмінка й числа.

Граматичні значення виражаються різними граматичними формами. Граматичні форми – це різновиди того самого слова, відмінні між собою граматичними значеннями, наприклад: дівчина – дівчата, дівчатам – різняться числом і відмінками – це словоформи (а не нові слова!); словоформи робити – робитиме, робив – різняться особовими та часовими формами.

В одній граматичній формі може поєднуватися кілька граматичних значень, що належать до різних граматичних категорій, наприклад: у граматичній формі в річці спостерігаємо граматичні значення 1) жіночого роду, що належить до граматичної категорії роду, 2) однини, що належить до граматичної категорії числа, 3) місцевого відмінка, що належить до граматичної категорії відмінка. Отже, граматичні форми – мовні способи вираження граматичних значень.