Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ЗМ 15. Прикметник як частина мови. Ступені порівняння якісних прикметників

Мета: поглибити знання студентів про прикметник як частину мови, його

загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль у реченні;

формувати вміння розрізняти розряди прикметників та визначати їх

особливості функціонування в мовленні;

за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу

виховувати почуття гордості та любові до краси рідної землі.

15.1. Прикметник як частина мови.

15.2. Поділ прикметників на розряди за значенням.

15.3. Ступені порівняння якісних прикметників.

15.4. Повні й короткі форми прикметників.

15.1. Прикметник як частина мови.

Прикметник – це самостійна повнозначна відмінювана частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? (яка? яке? які?), чий? (чия? чиє? чиї?): цікава повість, батькове слово.

Прикметники можуть виражати різні ознаки:

ü колір (блакитний, білий, салатовий, сірий);

ü розмір (широкий, вузький, великий, малий);

ü якість (м’який, жорстокий);

ü смак (солодкий, гіркий, винний);

ü матеріал (залізний, фаянсовий, цегляний);

ü відношення до місця (міський, сільський, прибережний);

ü відношення до часу (денний, ранковий, учорашній);

ü відношення до простору (близький, далекий);

ü особи (сестрин, невістчин);

ü зовнішні й внутрішні властивості (здоровий, веселий, кмітливий, щирий).

Прикметники у реченні пов’язується з іменником, узгоджуючи з ним свою форму. Цим зумовлені його морфологічні ознаки.

Морфологічні ознаки. Прикметник має ознаки роду, числа, відмінка, які узгоджуються з родом, числом і відмінком іменника: глибокий яр, глибокою рікою, глибокому озеру, глибоких морів. Початкова форма прикметника – чоловічий рід називного відмінка однини.

Синтаксична роль. У реченні прикметник найчастіше виступає означенням (Білявий день втомився і притих), рідше – присудком (Наше місто старовинне).

15.2. Поділ прикметників на розряди за значенням.

Ознака може бути виражена безпосередньо (ясний ден, темна ніч, далека дорога, високе дерево) або через відношення предмета до інших предметів (паперовий змій – змій з паперу; олов’яний солдатик – солдатик із олова; сестрин приїзд – приїзд сестри; Олесів светр – светр Олеся).

Залежно від того, чи безпосередню якість предмета виражають прикметники, чи через відношення її до інших прикметників, вони поділяються на три основні розряди: якісні, відносні й присвійні.

Якісні прикметники – це прикметники, що виражають ознаку безпосередньо, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі: кислий – кисліший, найкисліший; білий – біліший – найбіліший; ясний – ясніший – найясніший.

Якісні прикметники виражають ознаки за:

· кольором (червоний, зелений, синій, чорний);

· смаком (гіркий, солоний, солодкий);

· запахом (запашний, духмяний);

· вагою (важкий, легкий);

· віком (старий, молодий);

· формою (круглий, прямий, вузький);

· зовнішніми і внутрішніми властивостями (стрункий, високий, поганий).

Відносні прикметники – це прикметники, що виражають ознаку через відношення до інших предметів, яка не виявляється в більшій чи меншій мірі: денне світло (світло дня), вечірня прохолода (прохолода вечора).

Відносні прикметники виражають ознаки за відношенням до:

ü матеріалу (вовняний, водяний, лляний, цегляний, глиняний);

ü часу: (літній, зимовий, річний);

ü призначення (шкільний, столярний, швейний);

ü національності (український, польський, грецький);

ü місця (садовий, лісовий, степовий, сільський, міський, полтавський).

Якісні й відносні прикметники відповідають на питання який? яка? яке?

Присвійні прикметники називають ознаку, що виражає належність предмета людині (Галина відповідь, дядькова робота, мамина сумка, татова розмова) чи тварині (солов’їна пісня, сорочине гніздо, лисячий слід, собачий гавкіт, заяча лапка, бджолина сім’я). Присвійні прикметники відповідають на питання чий? чия? чиє?

Межі між розрядами прикметників певною мірою умовні. Прикметники можуть вживатися як у своєму прямому значенні, так і в переносному.

Частина відносних прикметників, вживаючись у переносному значенні, набуває значень якісних прикметників. Такі прикметники називаються відносно-якісними.

Присвійні прикметники, вживаючись у переносному значенні, можуть ставати якісними. Такі прикметники називаються присвійно-якісними.

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях: лебедина пісня, Охрімова свити, куряча сліпота, Прометеїв вогонь.

Присвійно-відносні прикметники можуть передавати значення присвійності та відношення. Вони творяться від назв людей, зрідка – від назв тварин за допомогою суфіксів -ськ- (-ий), -цьк- (-ий).

На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність: дівчачий гурт, орлина сім’я, журавлиний ключ, звіряче потомство.

До присвійних прикметників ставиться питання чий? (чия? чиє? чиї?), а присвійно-відносні прикметники можуть відповідати на питання який? (яка? яке? які?): дівочі уста (чиї?), дівочий хоровод (який?); дідова хата (чия?), ластів’яче гніздо (яке? чиє?), ластів’яче шугання (яке?).

Усі присвійно-відносні прикметники можуть виступати тільки в повній формі.

15.3. Ступені порівняння якісних прикметників.

Ступені порівняння мають тільки якісні прикметники. Інші розряди прикметників не мають цієї властивості.

Якісні прикметники виражають ознаку, яка може виявлятися більшою або меншою мірою, тому їм властиві ступені порівняння – вищий і найвищий.

Прикметники, які показують, що в одному предмети б і л ь ш е тієї самої якості, ніж в іншому, є формами в и щ о г о ступеня порівняння: Молоко легше за мед; Дніпро довгий за Прип’ять.

Прикметники, які показують, що в предметі н а й б і л ь ш е тієї самої якості порівняно з іншими предметами, є формами н а й в и щ о г о ступеня порівняння: То була найкраща відповідь; Третя в ряду ялина найвища.

Вищий ступінь порівняння має дві форми: просту і складену.

П р о с т а форма утворюється від звичайного прикметника за допомогою суфікса -ш- (-іш-): малий – менший, довгий – довший, гіркий – гіркіший, білий – біліший.

Якщо в прикметниках є суфікси -к-, -ок-, -ек-, то при творенні вищого ступеня вони зникають: короткий – коротший, рідкий – рідший, глибокий – глибший, широкий – ширший, далекий – дальший. При творенні вищого ступеня можуть відбуватися зміни приголосних звуків: ни з ький – ни ж чий, ву з ький – ву ж чий, доро г ий – доро ж чий, бли з ький – бли ж чий,ви с окий – ви щ ий.

С к л а д е н а форма вищого ступеня утворюється поєднанням слів більш або менш і прикметника: більш досвідчений, більш вдалий. менш вдалий.

Вищий ступінь може утворюватися через зміну кореня (суплетивні прикметники): гарний – ліпший (кращий), великий – більший, поганий – гірший.

Зауважте! За творення форм вищого ступеня порівняння із суфіксом -ш- основа прикметника може зазнавати змін:

– суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: короткий – коротший;

– [ с ] + -ш- = [ шч ] (щ): високий – вищий, красивий – кращий;

– [ г ], [ ж ], [ з ] + -ш- = [ жч ]: дорогий – дорожчий, дужий – дужчий, близький – ближчий, вузький – вужчий.

Винятки: довгий – довший, легкий – легший.

П р и м і т к и:

1. Прикметники молодший і старший у словосполученнях старший лаборант, молодший медперсонал втратили значення вищого ступеня і вживаються в мові як компоненти нерозкладних словосполучень.

2. Словосполучення більш-менш відомий, більш-менш чистий не є вищим ступенем порівняння, бо виражають лише помірну ознаку.

3. Слово трохи послаблює вищий ступінь: трохи більший, трохи чистіший.

Найвищий ступінь порівняння прикметників також має три форми: просту, складну і складену.

П р о с т а форма найвищого ступеня утворюється від простої форми прикметника вищого ступеня за допомогою префікса най-: найстарший, найкращий, найчорніший.

С к л а д н а форма утворюється від простої форми найвищого ступеня порівняння прикметників за допомогою префіксів що-, як-: щонайвищий, якнайдорожчий, щонайкращий, якнайщиріший.

С к л а д е н а форма утворюється сполученням слів найбільш, найменш і прикметника (найбільш відомий, найбільш підготовлений, найменш грамотний) або слів від усіх, за всіх (рідніший за всіх, миліший від усіх).

Не мають ступенів порівняння прикметники:

· з префіксами пре-, за-, над-, пра-, архі-, ультра-: предалекий, предобрий, премудрий, преславний, зависокий, архіважливий;

· із суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -езн-, -енн-: білуватий, повнуватий, синюватий, білявий, чорнявий, дрібненький, біленький, тонесенький, глибочезний, величезний, здоровенний;

· з абсолютною ознакою: німий, глухий, сліпий, хворий, голий, живий, порожній, мертвий, готовий, кривий, горбатий, лисий, босий, сивий, русий тощо;

· назви мастей коней: гнідий, вороний, карий, буланий тощо;

· які перейшли з відносних або присвійних у якісні: каштановий, малиновий, кремовий тощо;

· складні прикметники: синьоокий, білосніжний, темно-зелений тощо.

Помилки у вживанні форм ступенів порівняння:

1. Поєднання вищого ступеня прикметника з родовим відмінком іменника без прийменника (він дужчий тебе, яблуня вище груші).

2. Вживання вищого ступеня з відносно-питальним займенником чим (я спокійніший, чим ти).

3. Змішування простої і складеної форми ступенювання: більш легший, найбільш легший.

4. Вживання слова самий для передачі найвищого ступеня порівняння: самий гарний.

5. Неправильне узгодження простої форми вищого ступеня: Мій брат вище, ніж ти. У цьому реченні потрібно вжити форму вищий, оскільки проста форма вищого ступеня повинна узгоджуватися з іменником у роді, числі та відмінку.

15.4. Повні й короткі форми прикметників.