Читайте также:
|
Вивчаючи перше питання, необхідно дати визначення, що перемовини – це обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін. Вони проводяться на рівних рівнях, з різною кількістю учасників, можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер. Перемовини призначені для того, щоб на основі взаємного обміну думками укласти угоду, що відповідає інтересам обох сторін і досягнення результатів, які задовольняють усіх її учасників. Дослідники розрізняють два підходи до перемовин: конфронтаційний та партнерський. Перемовини мають три стадії: 1. Підготовка до перемовин. 2. Проведення перемовин. 3. Завершення перемовин. Фахівці з проблем усного ділового спілкування рекомендують дотримуватися таких принципів ведення перемовин: розмежування суті проблеми і стосунків учасників перемовин; визначення інтересів сторін; розгляд взаємовигідних варіантів; застосування об’єктивних критеріїв. Під підписанням угоди ще раз уважно перечитують її, щоб уникнути непорозумінь.
Готуючи друге питання, потрібно сказати, що поширеною формою колективного обговорення ділових проблем є збори – зустріч, зібрання членів якої-небудь організації з метою спільного обміну думками з певного питання, яке хвилює громадськість. На обговорення збираються члени будь-якого колективу, яких єднає якийсь інтерес (збори акціонерів, партійні збори, збори громадян для висунення кандидата в депутати та ін.)
За складом учасників збори поділяють на: відкриті – зібрання членів якої-небудь організації із запрошенням сторонніх осіб; закриті – зібрання членів якого-небудь колективу чи організації без сторонніх осіб. Виділяють окремо ще урочисті збори – зібрання з нагоди відзначення певних урочистостей чи історичних дат. Збори готуються заздалегідь і складаються з таких етапів: 1. Підготовка зборів. 2. Висвітлення проблеми та її обґрунтування. 3. Обговорення проблеми. 4. Ухвалення рішення.
Збори будуть ефективними, а ця форма колективного обговорення проблем популярною, якщо через деякий час учасникам буде доведено інформацію про виконання прийнятого рішення.
Досліджуючи третє питання, потрібно сказати, що нарада – це спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя, форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників, дієва форма залучення членів трудового колективу до розв’язання завдань. Наради класифікують за такими ознаками: за метою й завданням, за способом проведення, за ступенем підготовленості, за технікою проведення.
В організації ділової наради можна виділити три етапи. Перший – підготовка наради, підготовка доповіді і проекту рішення, підготовка документів і приміщення, підготовка учасників до наради. Другий– проведення наради (відкриття наради, виголошення доповіді, відповіді на запитання). Третій – підсумовування наради. З’ясуйте всі ці етапи.
У четвертому питанні треба зазначити, що дискусія – діалогічний метод творчої діяльності групи осіб, побудований на публічному, відкритому, доброзичливому обговоренні актуального, але спірного питання і спрямований на певний позитивний результат. На думку фахівців з етики ділового спілкування, організація дискусії передбачає три етапи: підготовчий, основний та заключний. З’ясуйте всі ці етапи.
Аналізуючи п’яте питання, необхідно звернути увагу на один з найважливіших засобів зв’язку, спосіб налагодження офіційних ділових контактів між установами – телефон.
Телефонна розмова – один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами. Фахівці з проблем усного ділового спілкування пропонують дотримуватися правил ведення телефонної розмови. З’ясуйте ці правила.
Готуючись до шостого питання, треба пам’ятати, що службовий лист – один із засобів обміну інформацією й оперативного управління найрізноманітнішими процесами діяльності організації чи установи, що виникають в управлінській діяльності: запит, відповідь, повідомлення, уточнення, запрошення, з’ясування, нагадування, прохання, вимога, заперечення тощо. Головна мета службового листа – спонукати до дії, переконувати, доводити, пояснювати тощо. Цього досягають ясністю, чіткістю та стислістю тексту. Службове листування ведеться від імені установи, а не від імені посадової особи, яка підписала документ. Службовий лист буває: інформаційний, супровідний, лист-запит, лист-запрошення, лист-повідомлення, лист-реклама, лист-підтвердження, лист-нагадування, лист-гарантія, ініціативний лист тощо.
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 124 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |