Читайте также:
|
1. НИЗЬКИЙ ВІК (кан. 1083)
2. СТАТЕВЕ БЕЗСИЛЛЯ (кан. 1084)
3. ПОПЕРДНЄ ПОДРУЖЖЯ (кан. 1085)
4. РІЗНИЦЯ ВІРИ (кан. 1086)
5. СВЯЧЕННЯ (кан. 1087)
6. ОБІТ ЧИСТОТИ (кан. 1088)
7. ВИКРАДЕННЯ (кан. 1089)
8. ВБИВСТВО СУПРУГА (кан. 1090)
9. КРОВНЕ СПОРІДНЕННЯ (кан. 1091)
10. ПОСВОЯЧЕННЯ (кан. 1092)
11. ПУБЛІЧНА ПРИСТОЙНІСТЬ (кан. 1093)
12. ПРАВОВЕ СПОРІДНЕННЯ (кан. 1094)
[1] Corpus Iuris Canonici (Корпус Канонічного Права); Codex Iuris Canonici (Кодекс Канонічного Права); Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium (Кодекс Канонів Східних Церков).
[2] Погордливе ставлення духовенством до целібату. Такі духовні не визнавали його, одружуючись чи живучи у конкубінаті маючи дітей. Таке ставлення визнано помилковим навчанням і на Лятеранському синоді у 1059 році, таким духовним заборонено служити Месу і уділяти таїнства. На Лятеранському ІІ синоді, усі подружні зв’язки «вищого духовенства» проголошено недійсними.
[3] Див. Додаток нр. 1: Структура Кодексу Церковного Права 1983 року (CIC ‘83).
[4] Прикладом Інституту Богопосвяченого Життя є сестри CISSS з Городка, бенедектинки, францисканки, отці домініканці, єзуїти і інші.
[5] Прикладом Інституту Мирського Життя є інститут сестер «Бетанія», який працює у семінарії в м. Городку.
[6] Прикладом Товариства Апостольського Життя є сестри шаритки, отці паллотини і інші.
[7] Пор. ККЦ, нр. 1211.
[8] Мова про Апостольську Столицю, також про Конференцію єпископів та окремих єпархіальних єпископів. Пор. кан. 838, §§ 3-4.
[9] Пор. CIC ’17, кан. 737, 1º.
[10] ККЦ, нр. 1212.
[11] Традиційні відмінності мають не богословський, але пасторальний характер. У католицькій Церкві багато богословів вважають недоречним уділяти миропомазання лише після отримання першого Причастя.
[12] Під communicatio in sacris розуміємо: спільну участь у служінні таїнств, участь у інших літургійних обрядах чи молитвах, спільне перебування у святих місцях чи користування святими речами разом з християнами інших конфесій.
[13] Пор. CIC ’17, кан. 1258.
[14] Пор. UR, 8; 15; OE, 26-29.
[15] Під словом Євхаристія розуміємо прийняття Причастя, а не співслужіння під час Меси, яке категорично заборонене. Пор. кан. 908.
[16] Пор. DE, нр. 124.
[17] Пор. Там само, нр. 125. Прозелітизм у випадку католицького служителя - це використання духовної потреби особи для того щоб навернути її на католицизм.
[18] Це слово має грецьке походження: sphragis (печать, штамп).
[19] Священик повинен служити згідно з обрядом, в якому був висвячений. Натомість вірні миряни, без жодних обмежень, можуть брати участь у будь-якому католицькому обряді. Cfr. канн. 923; 991. Якщо є група вірних іншого від служителя обряду, можна просити Апостольську Столицю (Конгрегація до Східних Церков) про дозвіл служити у кількох обрядах, тобто біритуалізм. Пор. ССEO, кан. 674, § 2.
[20] Мова про оливкову олію,або олію інших рослин, якщо оливкову неможливо здобути. Пор. PAOLO VI, Апост. Конст. Sacram unctionem infirmorum (30. 11. 1972). До мирa додаються запашні аромати (бальзам). У випадку необхідності, священик може освятити олію для намащення хворих, але лише під час самого обряду (кан. 999, 2º). Олію, яка залишилася після обряду, потрібно знищити (спалити). Там само, нр. 22.
[21] ККЦ, нр. 1128.
[22] Визначення подружжя у мусульманстві зовсім інакше: «Подружжя – це контракт (‘adq) заключений між чоловіком і жінкою, дякуючи якому остання дозволено належить до чоловіка (halȃs). Метою подружжя є спокій, впорядкована сексуальність та помноження мусульманської нації чи спільноти (umma)”. Це визначення знаходиться в алжирському, іракському та сирійському праві.
CIC ’17 вказуючи на ціль подружнього зв’язку, говорив про дві речі: 1. народження і виховання дітей; 2. mutuum adiutorium et rimedium concupiscentiae (взаємна допомога і опанування пристрасті).
[23] Наприклад, хтось присягаючи (подружня згода) у серці не погодився мати дітей, таким чином він відкинув bonum proles.
[24] Каноністи розділяють подружню «нерозривність» на: внутрішня і зовнішня. Перша, існує в подружньому зв’язку заключному на підставі природного права, яке папа має право розірвати, наприклад: привілей св. Павла і привілей св. Петра). Друга, існує в таїнстві шлюбу, яке не може розірвати ніхто (виняток, коли подружжя недоповнене).
[25] Любов, не є елементом необхідним для дійсності подружнього звязку.
[26] Putativum: уявне, удаване, несправжнє.
[27] Заручини – традиція євреїв, греків, римлян та інших народів. Латинський термін: sponsalia, від слова: spondeo – обіцяти.
[28] Наприклад, Конференція італійських єпископів, своїм рішенням з дня 23 грудня 1983, вирішила не видавати жодних партикулярних норм.
[29] Православні мають свої закони, а протестанти та нехрещені підлягають державним законам.
[30] Згідно судових вироків Римської Роти, сім’я, мусить бути продуковане в сім’яниках чоловіка, навіть якщо воно не є здатне до зачаття. Відсутність першого буде перешкодою для дійсності шлюбу (імпотенція), відсутність другого, не є жодною перешкодою.
[31] Орган державної реєстрація актів цивільного стану: народжень, шлюбів, розлучень та смертей громадян країни, а також інших людей.
[32] Не путати з перешкодою мішаного подружжя (канн. 1124-1129). Перешкода disparitatis cultus, тобто різниця віри – це коли католик одружується з неохрещеним. Вона є розриваючою перешкодою і для дійсності шлюбу вимагається диспенза єпископа. Перешкода matrimonium mixtum, тобто мішане подружжя – це коли католик одружується з охрещеним некатоликом. Для такого шлюбу потрібен дозвіл єпископа, але не для дійсності таїнства.
[33] Ті ж самі умови вимагаються у випадку подружжя з хрещеним некатоликом.
[34] Навіть якщо ординарій уділить дозвіл на заключення такого подружжя, воно не вважається таїнством, але лише несакраментальним подружжям, яке виникає з природного права, оскільки таїнство подружжя, може бути заключене лише між двома охрещеними особами. Подружжя не може бути одночасно таїнством для католицької і «не таїнством» для неохрещеної сторони. Пор. кан. 1055, § 2.
[35] Реформа папи Павла VI, яка відбулася на підставі MP Ad pascendum (15. 08. 1972), зносить поділ на вищі та нижчі свячення і першими свяченнями вважається дияконат.
[36] Попередній Кодекс (CIC ’17), у кан. 1072 постановляє: «Неправосильно заключають таїнство подружжя духовні, які прийняли вищі свячення». «Вищими свяченнями» на той час вважалися: субдияконат, дияконат, пресвітерат і єпископство.
[37] Втрата духовного стану відбувається через: а) судовий вирок, або адміністративний декрет; б) кару видалення зі священицького стану; г) рескрипт Апостольської Столиці. Пор. CIC ’83, кан. 290.
[38] Ординарій = парох, делегований служитель і асистуючий під час подружжя згідно з кан. 1116, § 2, якщо не можна зв’язатися з ординарієм (кан. 1079, § 2).
[39] Звільнення від целібату отримується у разі недійсності свячень, або у випадку отримання рескрипту від Апостольської Столиці, який вона уділяє на прохання духовного (кан. 290).
[40] Кодекс канонів східних Церков, замість виразу «викраденою жінкою», вживає вираз «викраденою особою». Пор. ККСЦ, кан. 806. Таке формулювання більш доречне, хоча важко уявити собі жінку, яка викрадає чоловіка щоб одружитися на ньому.
[41] Колишній Кодекс вирішував навпаки, що перешкоди помножуються. Пор. CIC ’17, кан. 1076, § 2.
[42] Кодекс канонів східних Церков: «і в другому ступені бічної лінії». Пор. ККСЦ, кан. 809, § 1.
[43] Католицька Церква, вважає недійсним подружжя своїх вірних, заключене у присутності цивільного службовця або некатолицького служителя. Виняток зроблений лише для православних церков: подружжя католика і православного, заключене у присутності православного священика, навіть без необхідного для цього дозволу католицького ординарія, вважається дійсним. Пор. кан. 1127, § 1.
[44] «Публічного або явного», тобто коли про нього знають багато осіб, або існує велика правдоподібність, що скоро про нього усі дізнаються.
[45] Конкубіна (наложниця) - жінка, що живе з чоловіком у відкритому, неприхованому і зазвичай тривалому сексуальному зв'язку без заключення таїнства подружжя. Церква також вважає конкубінатом, заключені католиками лише так звані «цивільні шлюби».
[46] «Адопція» - від латинського слова: adoptio, adopto – усиновлюю.
[47] Стаття 243: «Діти, над якими встановлюється опіка, піклування: а) Опіка, піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування, б) Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування – над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, 3) Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбаченим Цивільним кодексом України».
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 133 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |