Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ІІ. ОБОВЯЗКИ І ПРАВА УСІХ ВІРНИХ, МИРЯН І ДУХОВЕНСТВА

1. Загально про термін «християнин»

А) Поняття християн та їхня рівність

«Вірними (Christifideles) є ті, хто через хрещення втілені у Христа, утворюють Божий народ і на цій підставі по-своєму беручи участь у священичій, пророчій і царській місії Христа, покликані відповідно до власного становища кожного, сповняти місію, яку Бог довірив виконувати Церкві у світі» (кан. 204, § 1).

«У повній єдності з Католицькою Церквою перебувають ті охрещені, які в її видимому організмі з’єднуються з Христом вузами віри, таїнств і церковного уряду» (кан. 205).

• Хрещення – викликає фундаментальну (онтологічну) зміну у бутті.

• Спільна місія є підваленою основоположної рівності християн. Існує рівність стосовно їх гідності (рівність особи у правовому відношенні) та вчинків (всі покликані будувати Тіло Христове, ніхто не приречений на пасивну роль. Нерівність має функціональний характер, тобто кожен «відповідно до свого стану» будує Тіло Христа).

Б) Повне сопричастя

Тут мається на увазі видима єдність з Церквою (видима і духовна спільнота). Щоб визначити хто знаходиться у сопричасті, подаються три критерії. А стан благодаті? Виходить за межі сфери дійсності. Його не можливо пізнати за допомогою органів чуття. Це не критерій. Грішники не втрачають єдності.

Сопричастя у таїнствах означає не те, що хтось може прийняти усі таїнства, а те, що він визнає всі таїнства Церкви у вірі.

Коли не вистачає одного з трьох елементів, мова про «неповне сопричастя». У такому стані знаходяться християни некатолики.

Катехумени хоч ще не християни, але все-таки, вони виразно висловили волю належати до Церкви. Інше відношення до них, наприклад, їм слід служити похорон у церкві.

В) Життєві стани християн

Християни усі рівні, цю рівність доповнюють різні життєві стани (status). Усіх вірних можемо поділити: а) з огляду на прийняття священства – духовенство (ministri sacri) і миряни (laici); з огляду на обітниці дотримувати євангельські ради - богопосвячені особи і інші християни. Донедавна ділили на три стани, беручи до уваги пасторальний критерій: духовенство, монахи і миряни.

«Створена Богом різниця між висвяченими слугами та рештою членів Божого народу приводить до того, що існування перших неодмінно потребує існування других» (LG 32).

2. Обов’язки/права всіх християн

Оскільки ІІ Ватиканський Собор підкреслював основоположну рівність усіх християн, Кодекс виділив у окремому розділі обов’язки і права, які притаманні кожному вірному у Церкві.

А) Загальні зауваження

Своєю будовою цей перелік нагадує декларацію прав людини. Обов’язки ці мають частково божественне, частково церковне походження. Багато з перерахованих прав є одночасно обов’язками.

Новий Кодекс на відміну від попереднього у титулі змінює послідовність слів, вказуючи першими обов’язки а вже потім права. CCEO залишив як було.

Деякі, серед прав, належать християнинові не лише як членові Церкви, але як людській особі, і таким чином вони присутні у різних державних текстах, які говорять про права людини.

Б) Окремі обовязки і права

1) обов’язок завжди зберігати спільноту з Церквою (сповідування віри, приєднання до іншої конфесії) і виконувати свої обов’язки перед вселенською Церквою і також перед партикулярною;

2) обов’язок прагнути до святості життя, таким чином зміцнюючи та освячуючи Церкву;

3) обов’язок і право співпраці у поширюванні Божого проповідування;

4) обов’язок виконувати те, що святі пастирі, як представники Христа, проголошують як вчителі віри (віри і моралі) або як керівники Церкви;

5) право розкриття своїх – особливо духовних потреб та бажань – перед пастирями Церкви, оскільки мають право на одержання допомоги з духовних благ Церкви;

6) право, а інколи і обов’язок на висловлювання своєї думки перед пастирями у справах, що стосуються блага Церкви. Письмово чи усно. На підставі досвіду, знань компетентності та авторитету. Обмеження: віра і мораль, повага до пастирів, суспільну користь та гідність особи;

7) право на одержання допомоги з духовних благ Церкви. Стосується особливо таїнств і Слова Божого. Звідси випливає право на християнську освіту;

8) право переживання свого духовного життя згідно з приписами власного обряду і у злагоді з вченням Церкви. Мова про церковні обряди sui iuris (24 католицьких обряди) i церковні рухи, товариства і т. д.;

9) право на створення товариств та скликання зібрань, які мають мету релігійну, благодійну або поширюють християнське покликання;

10) право на власну апостольську ініціативу, оскільки вони сприяють зростанню апостольської діяльності (флеш бом). Однак на назву «католицьке», ініціатива може претендувати лише з дозволу компетентної церковної влади;

11) свобода досліджень та публікування результатів для тих, хто займається священними науками (богослови), дотримуючись вимог розсудливості і послуху Учительському Уряду Церкви;

12) право бути вільними у виборі стану життя. Належить до основних прав людини. Під примусом вибір недійсний;

13) право на захист доброго імені та приватного життя. Належить до основних прав людини. Мова тут про таємницю листування, власного зображення, приватного житла і т. п. Поняття приватного життя, має на увазі усе це;

14) право відстоювати власні права у компетентному церковному суді. Право позову;

15) право принципу карно-правової законності. Означає, що християнин має право на те, щоби до нього застосовувалися лише міри канонічного покарання, що відповідають приписам закону;

16) обов’язок давати частку на покриття потреб Церкви. Мається на увазі: богослужіння, справи апостоляту та доброчинності, гідне утримання священнослужителів і т. д.;

17) обов’язок відстоювати соціальну справедливість і допомагати бідним з власних прибутків.

В) Межі здійснення прав

У здійсненні своїх прав, християни повинні поважати деякі межі: спільне добро Церкви, права інших та обов’язки щодо інших.

3. Обов’язки/права мирян

А) Загальні зауваження

Недоречно говорити, що духовенство з них виключено. Однак, ці обов’язки/права більше стосуються мирян через їхнє конкретне становище у суспільстві. Наприклад, обов’язки і права, що відносяться до подружжя, відносяться також до одружених дияконів. Є однак такі обов’язки/права, що відносяться виключно до мирян.

Перелік обов’язків/прав не претендує бути повним. Багато з них находяться у інших розділах кодексу, наприклад, у канонах про таїнства, про церковні уряди та процесуальні норми.

Б) Окремі обов’язки та права

▪ стосуються апостольської діяльності:

1) обов’язок поширення благої вісті про спасіння у всьому світі. Виникає з хрещення і миропомазання. Особливо актуальний де відсутні служителі. Можна його виконувати як спільно так і індивідуально;

2) обов’язок наповнення мирських справ духом Євангелія, даючи таким чином свідоцтво Христові. Залежить від особистого становища мирян. Мова про культуру, економіку, мистецтво, різні професії, міжнародні відносини і т. п. Особливої ваги набирають сьогодні піднесення людської гідності, права на життя, захист прав людини і т. д.;

3) обов’язок одружених через сімю сприяти зростанню Божого народу;

4) обов’язок і право виховувати дітей згідно християнського вчення;

5) право вільності у суспільних справах. Не видавати свої власні погляди за науку Церкви;

6) обов’язок і право пізнавати християнське вчення, проголошувати його, захищали і згідно з ним жити;

7) право здобувати знання зі священних наук на університетах, на богословських факультетах, або хоча б в релігійних інститутах. Включає: відвідування лекцій, здобування академічних ступенів. Умови здійснення цього права регулюють канонічні приписи, а також право окремих інститутів;

▪ внутрішньоцерковні завдання:

1) право виконувати церковні уряди і завдання. Необхідна правоспроможність. Не усі уряди можуть виконувати миряни;

2) право викладання священних наук у навчальних закладах. Як правило викладачами професорами богословських факультетів повинні бути священики – говорив Йоан Павло ІІ (промова до німецьких єпископів 14. 12. 1992);

3) право до літургійного служіння: а) до постійного: аколіта та лектор; б) до разового: лектор, коментатор; в) надзвичайного: проведення молитви, проповіді (не гомілії), хрещення, Причастя, похорону, вінчання;

4) обов’язок отримати необхідну формацію для мирян, яким доручено виконувати постійне або тимчасове служіння у Церкві;

5) право на належну винагороду для осіб, які знаходяться на особливій церковній службі, згідно їхнього становища. Церква як роботодавець повинна дотримуватися трудових відносин.

4. Обов’язки/права духовенства

Мають відношення до усього духовенства, але на практиці найбільше стосуються священиків, а щодо дияконів багато винятків.

▪ пов’язані зі служінням:

1) обов’язок пошани і послуху щодо папи та свого ординарія. До єпископа виникає з інкардинації. За непослух або підбурювання до непослуху може бути кара;

2) обов’язок приймати і віддано виконувати уряди;

3) обов’язок співпрацювати між священнослужителями, пам’ятаючи про узи братерства і молитви;

4) обов’язок знати та підтримувати місію мирян у світі;

5) обов’язок проживання у визначеному місці (residentia);

6) обов’язок продовжувати свої студії у сфері священних наук після висвячення;

▪ пов’язані зі способом життя:

1) обов’язок прагнення до святого життя (Меса, бревярій, часта сповідь, вшанування Богородиці, роздуми, реколекції і т. д.);

2) обов’язок целібату;

3) обов’язок носіння такого одягу, який личить і відповідає священнослужителю. Встановлює Конференція Єпископів даної країни;

4) обов’язок простого способу життя, уникаючи усіляких надмірностей;

▪ заборонені види діяльності:

1) котрі, не личать священнослужителям;

2) котрі, не властиві священнослужителям (психоаналітик);

3) котрі, полягають у здійсненні світської державної влади (депутат, міністр, суддя і т. д.);

4) не може брати участь у політичних партіях і профспілках, крім випадків коли Церква дозволить;

5) види діяльності, які мають відношення до матеріальних благ, потребують дозволу ординарія;

6) не повинні добровільно записуватися на військову службу;

▪ права, які отримали окреме визнання:

1) право на створення обєднань (наприклад, товариств сумісних зі станом священика);

2) право на належну винагороду;

3) щорічна достатня по тривалості відпустка, передбачена партикулярним правом;

▪ становище постійних дияконів:

1) не стосуються приписи носіння церковного одягу, якщо не передбачене інакше;

2) не стосуються приписи виконання державної влади і керування майном, комерційної діяльності, членства у політичних партіях і профспілках;

3) не стосується право на винагороду, коли дякуючи цивільній професії, отримує зарплату або пенсію.

ІІІ. НАЙВИЩА ЦЕРКОВНА ВЛАДА