Читайте также:
|
Основні питання:
1. Система методів бездефектної праці та бездефектного виготовлення
продукції
2. Методи оцінювання якості продукції
3. Система забезпечення якості за допомогою інженерно-технічних заходів
4. Правила і порядок виконання функцій оцінювання якості продукції.
5. Напрямки удосконалення системи якості та методів забезпечення і
поліпшення її ефективності.
Література: №1 (с.149-166); №2 (с. 179-184, с. 188); №4 (с.206-219); №8 (с. 52-77); №28; №29; №30; №7; №58; №10; №14; №18; №20; №23; №31; №36; №37; №34; № 39; №50.
1. Подальший розвиток функції організаційного управління якістю знайшов відображення у створенні системи бездефектної праці (СБП). У цій системі у сферу активної діяльності з забезпеченням, а потім поліпшенням якості продукції були включені не лише безпосередні виробники, але й інженерно-технічні робітники, службовці та обслуговуючий персонал. Були введені кількісні методи оцінювання якості роботи функціональних служб, відповідальних за технічний, виробничий та соціальний розвиток підприємства, планування та організацію виробництва, що дозволило розширити діапазон завдань, які вирішувалися. Концепція управління якістю продукції через якість праці не тільки отримала подальший розвиток, але й створила передумови для первісного формування категорії «якість праці», під якою розуміють сукупність властивостей усіх видів діяльності підрозділів та підприємства, загалом, що містять, зокрема, властивості остаточних результатів діяльності. У СБП вперше були широко застосовані поняття та загальні принципи управління.
2. Значення показників якості знаходять різним шляхом. Якщо їх знаходять не шляхом розрахунків, то визначення показників - це звичайна вимірювальна задача. Вона може вирішуватися інструментальним чи експертним методом. Різновидами експертного методу можна вважати органолептичний і соціологічний методи вимірювання.
Найбільш розповсюдженим є інструментальний метод, за допомогою якого визначають показники якості шляхом використання технічних засобів вимірювань. За цим методом визначають масу продукції, габаритні розміри виробів, склад виробів тощо. Інструментальний метод дає змогу отримати числові значення властивостей продукції, які виражаються в конкретних одиницях: грамах, метрах, ньютонах і т.д.
Основною позитивною якістю інструментального метода є його об'єктивність і точність, можливість автоматизації вимірювань, що дає змогу створювати гнучкі вимірювальні прилади і системи. До недоліків цього методу слід віднести складність і тривалість деяких вимірювань.
Експертний метод вимірювання показників якості застосовується тоді, коли використання технічних засобів вимірювання неможливо, складно чи економічно невиправдано. Його часто застосовують для визначення ергономічних і естетичних показників.
При органолептичному методі вимірювання оцінку якості продукції здійснюють за допомогою органів чуття експертів. Цей метод широко розповсюджений в товарознавстві, медицині, харчовій і парфумерній промисловості. Поєднання органолептичного метода з інструментальним являє собою комбінований метод, який широко використовують для вимірювання показників якості.
Соціологічний метод вимірювання показників якості здійснюється шляхом опитування населення чи окремих соціальних груп члени яких виступають як експерти. Опитування проводять за допомогою анкетування, інтерв'ювання, голосування. Цей метод вимагає науково обґрунтованих систем збору і аналізу отриманої інформації.
Експертний, органолептичний і соціологічний методи належать до суб'єктивних методів визначення показників якості через те, що їх оцінка залежить від експерта. Експерти використовують вимірювальні шкали, але найчастіше - шкали порядку і шкали інтервалів, особливо реперні за баловою системою градації.
Методи визначення показників якості поділяються на дві групи:
• за способом одержання інформації;
• за джерелом одержання інформації.
Показники якості залежно від способу одержання інформації можуть бути визначені за допомогою різних методів -реєстраційних, розрахункових, органолептичних. Залежно від джерела одержання інформації показники якості можуть бути отримані за експертним і соціологічним методами. За допомогою вимірювань визначають одиничні показники якості. Деякі показники якості визначають розрахунковим методом. До таких показників належать патентно-правові, економічні, стандартизації і уніфікації. За розрахунковим методом знаходять значення комплексних показників.
3. Варіант забезпечення якості, заснований на зв'язку середньострокових та оперативних завдань забезпечення якості, знайшов своє втілення у системі ЯНАРПВ (якість, надійність, ресурс з перших виробів), де були узгоджені завдання забезпечення якості як при конструкторській та технологічній підготовці виробництва, так і при впровадженні, освоєнні та виготовленні продукції. Створення цієї системи, що акцентує увагу на технічних аспектах проблеми якості, спричинило диференціацію функції випробувань, призвело до відокремлення у самостійні групи завдань з аналізу відмов з розрахунку надійності тощо, що сприяло, тим самим, формуванню засад техніко-методичного управління якістю.
Поява систем БВП, СБП, ЯНАРПВ та інших відповідало другому етапові розвитку методів забезпечення якості, коли уся діяльність в цьому напрямку концентрувалася навколо «виробничо-технологічного» ядра підприємства.
4. Послідовність проведення робіт з оцінки технічного рівня продукції:
1. Продукція, що підлягає оцінці, перевіряється на відповідність вимогам чинних міжнародних, державних і галузевих стандартів на певну групу продукції. При невиконанні вимог стандартів з безпеки та екології вона повинна виключатись з процесу подальшої оцінки, через те, що немає права на реалізацію.
2.Належність до групи однорідної продукції встановлюється за чинним Переліком груп однорідної продукції, а за потребою виділяються і підгрупи.
3. Встановлення номенклатури основних і додаткових показників технічного рівня
4.Аналоги вибираються з нової продукції, що випускається вітчизняною та закордонною промисловістю, і перспективних зразків цієї ж групи однорідної продукції, які розробляються. При відсутності прямих аналогів можуть бути розглянуті непрямі аналоги, близькі за призначенням. Значення параметрів аналогів встановлюються наступним чином:
• для закордонних зразків - за довідниками, каталогами, проспектами провідних фірм, протоколами вимірювань, розрахунків і випробувань міжнародними стандартами;
• для вітчизняних зразків, які знаходяться в стані розробки – на основі вимог, встановлених в технічному завданні, актів експертних або приймальних комісій, а для виробів, які знаходяться у виробництві - на основі технічних вимог на поставку. Базовий зразок вибирається з попередньо відібраної групи аналогів, включаючи оцінюваний виріб.
5. Методи розрахунку комплексних (узагальнених) показників оцінки технічного рівня (КПТР) грунтуються на вищевикладених положеннях.
5. У різні періоди виникали протиріччя між вимогами до якості продукції та можливостями їх забезпечення. Розв'язання протиріч призводило до появи нових методів та засобів, виділення та відокремлення (диференціації) функцій забезпечення якості, а потім до їх інтегрування у деяку цілісну єдність - системи управління якістю або системи якості. В умовах ринкової економіки або переходу до неї при формуванні базисних економічних та науково-технічних передумов для виробництва продукції високого технічного рівня та якості особливого значення набувають ефективність та гнучкість систем якості. Відповідно до цього основні принципи, напрямки удосконалення та поширення цих систем можна сформулювати так:
· системи якості, як органічна частини підприємства, повинні проектуватися, враховуючи їх призначення, цільову орієнтацію та умови функціонування лише еволюційним шляхом за допомогою окремих часткових нововведень;
· удосконалення усіх основних (системоутворювальних) елементів системи якості (об'єктів управління, показників діяльності, функціональної і організаційної структур, документації, технологій управління тощо) повинно базуватися на єдиних системних засадах, орієнтованих на зовнішні завдання підприємства. При цьому ускладнення основних елементів, пов'язане із збільшенням різноманітності їх складових внаслідок зміни зовнішніх та внутрішньовиробничих чинників та умов, не повинно призводити до зростання складності організаційної структури системи;
· складність організаційної структури, функцій та технології управління якістю повинні визначатися, зважаючи на вимоги споживача та інших зацікавлених сторін та регулюватися шляхом своєчасної та взаємоузгодженої децентралізації ієрархічних рівнів та введення самоуправління (самоконтролю) в діяльність організаційних ланок та персоналу;
· взаємозв'язок елементів системи якості між собою повинен здійснюватися за допомогою інформаційних систем, які забезпечують реалізацію сучасної технології опрацювання даних та підтримку організаційно-економічних взаємодій організаційних ланок та персоналу, а також зв'язок з усіма споживачами та іншими зацікавленими сторонами;
· для адаптації систем якості до підприємств малого та середнього бізнесу, особливо в агропромисловому комплексі, сфері послуг (зокрема енергопостачання, транспортні перевезення, зв'язок, комунальна сфера, торгівля, охорона здоров'я тощо)повинні бути створені методики вибору елементів системи, обґрунтування їх достатності, навчання персоналу;
· створення систем якості для вирішення завдань у сфері управління навколишнім середовищем повинно супроводжуватися розвитком необхідної нормативної та технічної баз визначення та контролю параметрів середовища
Питання для самоконтролю:
1. Розкрити сутність системи бездефектної праці в організаційному управлінні якістю.
2. На яких стадіях життєвого циклу продукції здійснюється оцінювання рівня її якості.
3. Які види робіт з оцінювання якості продукції виконуються на стадії маркетингу та вивчення ринку.
4. Які види робіт з оцінювання якості продукції виконуються на стадії проектування та розроблення продукції.
5. Які види робіт з оцінювання якості продукції виконуються на стадії її виробництва.
6. Які види робіт з оцінювання якості продукції виконуються на стадії її експлуатації або споживання.
7. Які ви знаєте методи визначення показників якості залежно від способу отримання інформації.
8. Надати характеристику інструментальному(вимірювальному) методу оцінки показників якості.
9. В яких випадках використовують експертні(органолептичні) методи визначення якості.
10. Використання шкали рівнів в методі порівняння.
11. Використання шкали порядку в методі порівняння.
12. Використання шкали відносин в методі порівняння.
13. Як визначається ступінь узгодженості думки кількох експертів.
14. Розкрити сутність соціологічного методу проведення експертизи.
15. В яких випадках використовується розрахунковий метод оцінки якості.
16. На чому грунтуються статистичні методи оцінки якості продукції.
17. Як оцінюється технічний рівень якості продукції.
18. Що означає „базовий зразок” і як він обирається.
19. Що означає „оптимальне значення характеристик показників якості продукції” і як вони визначаються.
20. Як оцінюється рівень якості продукції одного виду.
21. Як оцінюється рівень якості різнорідної продукції.
22. Розкрити сутність системи забезпечення якості за допомогою інженерно-технічних заходів.
23. Яка послідовність проведення робіт з оцінки технічного рівня продукції?
24. Наведіть послідовність оцінки значень показників і рівня якості продукції.
25. Назвіть принципи, напрямки удосконалення та поширення систем якості.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 221 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|