Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Семантика логіки часу.

Логіка Часу або: Тимчасова логіка, — розділ з тимчасової модальної логіки, що вивчає логічні зв`язки вре­менных тверджень, тобто тверджень, у яких тимчасовий па­раметр включається в логічну форму. Завданням Л. в. є побудова штучних (формализо­ванных) мов, здатних зробити більше ясними й точними, а отже, і більше плідними міркування про перед позначках й явищах, що існують у часі. Л. в. являє собою безліч логічних систем (логік), що розпадаються на А-л о г и к у й B-логікові часу. Перша орієнтована на часовий ряд «минуле — сьогодення — майбутнє», друга - на часовий ряд «рань ше - одночасно - пізніше». В А-логіку розглядаються висловлення з «буде», «було», «завжди буде», «завжди було» і т.п. Поняття «буде» («було») і «завжди буде» («завжди було») взаємно визначне: «Буде A» («Було A») означає «Невірно, що завжди буде не-а» («Невірно, що завжди було не-а»). Напр., «Буде легковажно» означає те ж, що «Невірно, що завжди буде безвітряно». У числі законів А-логіки часу твердження: >> те, що завжди буде, буде; те, що завжди було, було (напр.: «Якщо завжди буде час, то воно буде»); >> невірно, що наступить суперечлива подія; невірно, що була така подія («Невірно, що було холодно й не холодно»); >> якщо буде, що буде щось, воно буде; >> якщо невірно, що завжди було, що не завжди буде щось, то воно має місце зараз; >> буде, що щось було, якщо й тільки якщо воно або є час-сей-годину, або буде, або вже було («Буде так, що йшов сніг, тільки якщо він або йде, або піде, або вже йшов»); >> завжди було, що завжди буде щось, тільки якщо воно є, завжди було й завжди буде («Завжди було, що завжди буде хороша погода, у тім і тільки тім випадку, якщо вона є, завжди була й завжди буде») і т.п. Фінським філософом і логіком Г. X. фон Вригтом А-логіка часу формулюється с використанням виражень «...і тим-тим-за^-тим...» й «...й у наступній ситуації...». «A і потім В» означає «Зараз А и буде В», що може розумітися також як «A изменя­ется (переходить) в B». Л. в. може, таким чином, витлумачуватися і як логіка зміни. У термінах тимчасових понять можуть бути визначені модаль­ные поняття «необхідно» й «віз можна»: >> необхідним є те, що завжди було, є й завжди бу­дет («Простір необхідно, тільки якщо воно завжди було, є й завжди буде»); >> можливо те, що або було, або має місце, або буде («Можна, що птаха летять на південь, тільки якщо вони вже полетіли, летять зараз або полетять у майбутньому»). В B-логіку часу розглядаються висловлення з «рань-ші», «пізніше» й «одночасно». Перші два із цих понять вза­имно визначні: «A раніше В» означає «У пізніше A». Одновре­менные події можуть бути визначені як такі, що жодне з них не раніше друг ого. Серед законів B-логіки твердження: >> ніщо не раніше самого себе; >> якщо перше раніше другого, те невірно, що друге раніше першого; >> якщо перше раніше другого, а друге одночасно із третину -їм, те перше раніше третього й т.п. Поняття «раніше» невизначене через «було», «є» й «буде»; раніше одне інший можуть бути й два минулих, і дві майбутніх події. У свою чергу, тимчасові оцінки, що включають посилання на «сьогодення», несводимы до тверджень із «раніше». А-логіка й B-логіка часу є, таким чином, двома самостоя-тельными, незвідними друг до друга галузями Л. в. А-логіка часу знайшла додатки під час обговорення некото-рых філософських проблем, в аналізі граматичних часів й ін. B-логіка використалася при аксиоматизации певних раз-делов фізики, біології, під час обговорення проблеми непротиво-речивого опису руху й ін. Тимчасові ряди «минуле - сьогодення - майбутнє» й «рань-ші - одночасно - пізніше» несводимы друг до друга. Вони неза- висимы в широких межах й являють собою дві крапки зре-ния на мир, два способи опису тих самих речей і собы-тий, що доповнюють один одного. Перший ряд уживається по пре-имуществу в гуманітарних науках, другий - у природні. Можна сказати, що перші поняття служать для опису становле-ния миру, другі - для опису його буття. Оскільки времен-ные ряди несводимы друг до друга, виникає питання, чи не є один з них більше фундаментальним. Згідно розповсюджений^-ний точці зору, в интерсубъективном, безособистісній мові науки неправомірне вживання «було - є - буде», що перед^-думають посилання на «суб`єктивне», що постійно міняє своє положення «сьогодення». З іншого боку, мир без «стріли вре-мени» неісторичний, він як би заданий відразу, і всі події лежать в одній тимчасовій площині. До цієї суперечки про допустимість використання в науці времен-ных оцінок із що змінюється истинностным значенням має пер-моє відношення й Л. в.