Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Франція в 70-90-х р.

Читайте также:
  1. Лекція 10 : Франція в ХХ ст.
  2. Лекція 7: Франція в ХVII - ХVІІІ ст.
  3. Лекція 8 : Франція в період Великої Фран. Революції та Директорії.
  4. Лекція 9 : Франція в ХІХ ст. – поч. ХХ ст.
  5. Франція в період Реставрації. Липнева революція і Липнева монархія
  6. Франція в роки економічної кризи
  7. Франція після Першої світової війни


В квітні 1969 р. де Голль пішов у відставку. На дострокових виборах президентом Франції було обрано Жоржа Помпіду. Він, послабив державну регламентацію соціально-економічногр життя, розширив соціальне законодавство, покращились відносини з США. У 1974 р. після смерті Помпіду, президентом був обраний Валері Жискар д'Естен. У період його правління голлісти створили Об'єднання в підтримку республіки (ОПР), незалежні - Союз за французьку демократію (СФД), а різні угруповання об'єднались в рядах Французької соціалістичної партії, яка разом з ФКП склала ліву опозицію.

В 1981 р. президентом став соціаліст Міттеран. Уряд, сформований лівими силами, спробував вийти з економічної кризи шляхом розширення державного втручання. Було націоналізовано ряд фінансово-промислових групп, розширювались соціальні програми, вводилась 5-тижнева відпустка. Але ці заходи посилили інфляцію і тоді уряд ввів державний контроль над цінами і зарплатою, що викликало невдоволення населення.

У 1984 р Міттеран призначив прем'єр-міністром лідера ОПР Жака Ширака. Він оголосив про приватизацію державного сектору, який складав до 30%, послабив державне регулювання бізнесу, ввів режим суворої економії, що призвело до скорочення соціальних програм. Тим не менше, на президентських виборах 1995 р. перемогу одержав саме Жак Ширак. Він відразу оголосив про відновлення Францією ядерних випробувань, чим накликав на себе хвилю протестів як у самій Франції, так і за кордоном.

Соціально-економічна політика Ж.Ширака також не була однозначною. Безробіття досягло вищих показників після Другої світової війни, економічного зростання не відбувалося, ріс державний дефіцит. Спроби обмежити державні витрати за рахунок соціальних програм викликали хвилю мітингів і протестів.

Ж.Ширак розпускає парламент і призначає нові вибори з метою забезпечити собі підтримку у проведенні непопулярних реформ. Але на виборах 1997 р. перемогу здобули соціалісти і Шираку довелося призначити прем'єр-міністром соціаліста Л.Жоспена. Проводиться реформа армії - скорочується ії чисельність з 500 до 350 тис, змінюється структура, воєнна доктрина, відбувається повернення до воєнних структур НАТО. Важливим елементом військової реформи було скорочення носіїв ядерної зброї на 28% (знімалися з бойового чергування наземні балістичні ракети).

 

 

16 мая 2007 президентом Франции стал кандидат от партии «Союз за народное движение» Николя Саркози, сын венгерского эмигранта. 21 июля 2008 г. парламент Франции с незначительным перевесом поддержал проект конституционной реформы, предложенный президентом Саркози.

Наиболее важные изменения в конституции:

— президент может находиться на посту не более двух сроков подряд;

— парламент приобретает право вето на некоторые решения президента;

— ограничивается контроль правительства над деятельностью парламентских комитетов;

— при этом президент получает право ежегодно выступать перед парламентом (это было запрещено с 1875 г. в целях соблюдения разделения между двумя властями);

Принятие нового закона вызвало активную полемику. Критики проекта указывают на то, что основные выгоды все же получит президент. Саркози уже называют «гиперпрезидентом» и даже новым «монархом» Франции.

В марте 2010 г. во Франции состоялись региональные выборы. По итогам двух туров голосования были избраны 1880 советников региональных советов. Выборы состоялись во всех 26 регионах страны, в том числе и в 4 заморских. Нынешние региональные выборы уже окрестили пробой сил перед президентскими выборами 2012 г.

Победу на выборах одержала оппозиционная коалиция «Левый союз» (UG) во главе с «Социалистической партией» (PS). В коалицию также входят партии «Европа-экология» и «Левый Фронт». В первом туре они набрали соответственно 29 %, 12 % и 6 %, в то время как президентская партия «Союз за народное движение» (UMP) — лишь 26 %. По итогам второго тура «Левый союз» получил 54 % голосов, таким образом, из 22 европейских регионов Франции в 21 предпочтение было отдано именно ему. Партия Саркози оставила за собой лишь регион Эльзас.

 

16 жовтня 2011 року Франсуа Олланд став кандидатом від Соціалістичної партії Франції у президентських виборах 2012 року. 6 травня 2012 року обраний 24-им Президентом Франції.

Під час французького референдуму про європейську конституцію підтримував голоси «за», всупереч позиції керівництва соцпартії. За його ініціативи представники партії визначили підтримку конституції у Соцпартії із 59 % голосів, однак пропозиція підтримати Європейську конституцію не знайшла підтримки серед загалу громадян Франції у референдумі в травні 2005 року.

Головним претендентом на висунення від соціалістичної партії на Президентські вибори у Франції 2012 року був глава МВФ з 2007 по 2011 рік — Домінік Стросс-Кан. Проте в результаті сексуального скандалу та інших компроментуючих його епізодів виключив свою участь.

Під час внутрішніх виборів Олланд 16 жовтня 2011 року став офіційним кандидатом від Соціалістичної партії на президентських виборах 2012 року, обійшовши лідера партії Мартін Обрі (56 % і 44 % відповідно). За даними соціологічних опитувань за весь час до виборів Олланд випереджав свого головного конкурента, чинного президента Ніколя Саркозі.

За результатом першого туру виборів, що відбувся 22 квітня 2012 року, він отримав 10 273 480 голосів, що відповідає 28,63 % виборців, які взяли участь у голосуванні. Він обійшов чинного президента Ніколя Саркозі на 1,5 % і вийшов з ним у другий тур. Другий тур виборів пройшов 6 травня 2012 року. За попередніми даними Олланд набрав 51,62 % голосів і став 24-им Президентом Франції. Ніколя Саркозі, який набрав 48,38 % голосів, ще увечері 6 травня визнав власну поразку й привітав Олланда з перемогою. Явка виборців у другому турі становила 80,34%.

Політика:

- підтримує виведення французьких військ з Афганістану до кінця 2012 року.

- Європейська політика: має ціль створити новий договір про партнерство між Францію та Німеччиною, підтримує прийняття Директиви для захисту громадських служб. Пропонує тісніше французьке-німецьке партнерство, «прискорення створення франко-німецьких громадських служб, спільного дослідницького відділу, створення спільного індустріального фонду та спільних військових штабів».[4]

- Фінансова система: підтримує створення європеської рейтмингової агенції та виступа за розділення кредитування та інвестицій у банках.

- Енергетика: виступає за зменшення частки ядерної енергетики з 75% до 50% на користь відновлюваних джерел енергії.

- Освіта: підтримує набір 60 000 тисяч нових вчителів, створення знижок та тренувальних програм для того, щоб досвідчені працівники могли допомагати новим.

- Набір 5000 суддів, офіцерів поліції та жандармів.

- Зниження корпоративного податку до 30% для середніх корпорацій та до 15% для малих.

- Побудова 500 000 будинків щороку, включаючи 150 000 житлових, які будуть фінансовані подвоєнням максимальної ціни на А-паспорти; передача державних земель місцевим урядам протягом 5 років.

- Повернення до виходу на пенсію у 60 років для тих, хто вкладав більше 41 року.

- Повернення до нульового дефіциту ВВП у 2017 році.[5]

- Виступає за ратифікацію Європейської хартії регіональних мов для визнання регіональних мов Франції. [6][7]

- Підтримка одностатевих шлюбів та права на всиновлення для ЛГБТ пар, планує серйозно зайнятися питанням у 2013 році.[8]

- Забезпечення коштами для розвитку бідних передмість.[9]

- Хоче поєднати посади президентів Європейської Комісії та Європейської Ради у єдину посаду і пропонує обирати її напряму членами Європейського парламенту.

 

 




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 42 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав