Читайте также:
|
|
Ще у 1814 р. на вимогу країн-переможців у Франції було відновлено династію Бурбонів. Союзники зобов’язали Людовіка XVIII (1814-1824) прийняти конституцію і не порушувати основи суспільного ладу, що сформувався в часи Республіки та Імперії. В 1814 р. король визнав громадянську рівність підданих і утвердив права нових власників на майно, здобуте в період революції. Проте дворяни-емігранти на чолі з графом Д’Артуа, що повернулись у Францію, вимагали відновлення станових привілеїв і повернення втрачених маєтків. Після «Ста днів» Наполеона у Франції почався терор. За участь в револ. подіях було заарештовано 70 тис. чол, 10 тис. отримали обвинувачувальний вирок.
Щоб стабілізувати ситуацію, Людовік XVIII приймає конституцію - «Хартія 1814 р.», за якою Франція ставала конституційною монархією. Влада короля обмежувалась двопалатним парламентом, що складався з палати перів (довічно призначались королем) і палати депутатів. Проте для виборців встановлювався високий майновий ценз, тому виборчі права здобули лише 90 тис. чол., а право бути обраними депутатами - 15 тис. чол.
Після смерті Людовіка XVIII у 1824 р., престол посів Карл Х, і в країні посилюється реакція. На вимогу дворян парламент приймає закон про виплату компенсацій колишнім емігрантам за втрачені під час революції маєтки. За рахунок платників податків (селянства), дворяни отримали відшкодування в 1 млрд франків.
Така політика уряду посилила невдоволення ліберальної буржуазії, яка вимагала розширення кола виборців, обмеження впливу церкви на громадське життя та свободу преси. Ліберали стали схилятися до думки про необхідність зміни династії Бурбонів.
У 1829 р. король призначив прем’єр-міністром монархіста - герцога Поліньяка, але вибори 1830 р. принесли перемогу лібералам. Карл Х вирішив розправитись з опозицією і 25 липня 1830 р. підписав 4 ордонанси (укази), за якими розпускав палату депутатів, скасовував свободу друку, виборче право залишав лише велик. землевласникам.
27 липня 1830 р. в Парижі спалахнуло повстання, підняте республіканцями. Повсталі захопили королівський палац, а Карл Х зрікся престолу і втік до Англії. 9 серпня 1830 р. палата депутатів проголосила королем Луї-Філіппа Орлеанського. Липневу монархію (1830-1848) називали « царством банкірів ». Державний бюджет перетворився на джерело доходів фінансистів, які отримували субсидії і позики. В результаті в опозиції до монархії опинилися всі верстви суспільства. Спроби республіканців підняти в Парижі повстання (1832,1834) були придушені урядовими військами. Республіканці перейшли у підпілля, і заснували Товариство пір року на чолі з Огюстом Бланкі. Крім того, проти уряду виступали монархісти, які мріяли повернути на престол династію Бурбонів, і навіть ліберальна буржуазія, що вимагала розширення виборчих прав і боротьби з корупцією.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 178 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |