Читайте также:
|
В квітні 1969 р. де Голль пішов у відставку. На дострокових виборах президентом Франції було обрано Жоржа Помпіду. Він, послабив державну регламентацію соціально-економічногр життя, розширив соціальне законодавство, покращились відносини з США. У 1974 р. після смерті Помпіду, президентом був обраний Валері Жискар д'Естен. У період його правління голлісти створили Об'єднання в підтримку республіки (ОПР), незалежні - Союз за французьку демократію (СФД), а різні угруповання об'єднались в рядах Французької соціалістичної партії, яка разом з ФКП склала ліву опозицію.
В 1981 р. президентом став соціаліст Міттеран. Уряд, сформований лівими силами, спробував вийти з економічної кризи шляхом розширення державного втручання. Було націоналізовано ряд фінансово-промислових групп, розширювались соціальні програми, вводилась 5-тижнева відпустка. Але ці заходи посилили інфляцію і тоді уряд ввів державний контроль над цінами і зарплатою, що викликало невдоволення населення.
У 1984 р Міттеран призначив прем'єр-міністром лідера ОПР Жака Ширака. Він оголосив про приватизацію державного сектору, який складав до 30%, послабив державне регулювання бізнесу, ввів режим суворої економії, що призвело до скорочення соціальних програм. Тим не менше, на президентських виборах 1995 р. перемогу одержав саме Жак Ширак. Він відразу оголосив про відновлення Францією ядерних випробувань, чим накликав на себе хвилю протестів як у самій Франції, так і за кордоном.
Соціально-економічна політика Ж.Ширака також не була однозначною. Безробіття досягло вищих показників після Другої світової війни, економічного зростання не відбувалося, ріс державний дефіцит. Спроби обмежити державні витрати за рахунок соціальних програм викликали хвилю мітингів і протестів.
Ж.Ширак розпускає парламент і призначає нові вибори з метою забезпечити собі підтримку у проведенні непопулярних реформ. Але на виборах 1997 р. перемогу здобули соціалісти і Шираку довелося призначити прем'єр-міністром соціаліста Л.Жоспена. Проводиться реформа армії - скорочується ії чисельність з 500 до 350 тис, змінюється структура, воєнна доктрина, відбувається повернення до воєнних структур НАТО. Важливим елементом військової реформи було скорочення носіїв ядерної зброї на 28% (знімалися з бойового чергування наземні балістичні ракети).
16 мая 2007 президентом Франции стал кандидат от партии «Союз за народное движение» Николя Саркози, сын венгерского эмигранта. 21 июля 2008 г. парламент Франции с незначительным перевесом поддержал проект конституционной реформы, предложенный президентом Саркози.
Наиболее важные изменения в конституции:
— президент может находиться на посту не более двух сроков подряд;
— парламент приобретает право вето на некоторые решения президента;
— ограничивается контроль правительства над деятельностью парламентских комитетов;
— при этом президент получает право ежегодно выступать перед парламентом (это было запрещено с 1875 г. в целях соблюдения разделения между двумя властями);
Принятие нового закона вызвало активную полемику. Критики проекта указывают на то, что основные выгоды все же получит президент. Саркози уже называют «гиперпрезидентом» и даже новым «монархом» Франции.
В марте 2010 г. во Франции состоялись региональные выборы. По итогам двух туров голосования были избраны 1880 советников региональных советов. Выборы состоялись во всех 26 регионах страны, в том числе и в 4 заморских. Нынешние региональные выборы уже окрестили пробой сил перед президентскими выборами 2012 г.
Победу на выборах одержала оппозиционная коалиция «Левый союз» (UG) во главе с «Социалистической партией» (PS). В коалицию также входят партии «Европа-экология» и «Левый Фронт». В первом туре они набрали соответственно 29 %, 12 % и 6 %, в то время как президентская партия «Союз за народное движение» (UMP) — лишь 26 %. По итогам второго тура «Левый союз» получил 54 % голосов, таким образом, из 22 европейских регионов Франции в 21 предпочтение было отдано именно ему. Партия Саркози оставила за собой лишь регион Эльзас.
16 жовтня 2011 року Франсуа Олланд став кандидатом від Соціалістичної партії Франції у президентських виборах 2012 року. 6 травня 2012 року обраний 24-им Президентом Франції.
Під час французького референдуму про європейську конституцію підтримував голоси «за», всупереч позиції керівництва соцпартії. За його ініціативи представники партії визначили підтримку конституції у Соцпартії із 59 % голосів, однак пропозиція підтримати Європейську конституцію не знайшла підтримки серед загалу громадян Франції у референдумі в травні 2005 року.
Головним претендентом на висунення від соціалістичної партії на Президентські вибори у Франції 2012 року був глава МВФ з 2007 по 2011 рік — Домінік Стросс-Кан. Проте в результаті сексуального скандалу та інших компроментуючих його епізодів виключив свою участь.
Під час внутрішніх виборів Олланд 16 жовтня 2011 року став офіційним кандидатом від Соціалістичної партії на президентських виборах 2012 року, обійшовши лідера партії Мартін Обрі (56 % і 44 % відповідно). За даними соціологічних опитувань за весь час до виборів Олланд випереджав свого головного конкурента, чинного президента Ніколя Саркозі.
За результатом першого туру виборів, що відбувся 22 квітня 2012 року, він отримав 10 273 480 голосів, що відповідає 28,63 % виборців, які взяли участь у голосуванні. Він обійшов чинного президента Ніколя Саркозі на 1,5 % і вийшов з ним у другий тур. Другий тур виборів пройшов 6 травня 2012 року. За попередніми даними Олланд набрав 51,62 % голосів і став 24-им Президентом Франції. Ніколя Саркозі, який набрав 48,38 % голосів, ще увечері 6 травня визнав власну поразку й привітав Олланда з перемогою. Явка виборців у другому турі становила 80,34%.
Політика:
- підтримує виведення французьких військ з Афганістану до кінця 2012 року.
- Європейська політика: має ціль створити новий договір про партнерство між Францію та Німеччиною, підтримує прийняття Директиви для захисту громадських служб. Пропонує тісніше французьке-німецьке партнерство, «прискорення створення франко-німецьких громадських служб, спільного дослідницького відділу, створення спільного індустріального фонду та спільних військових штабів».[4]
- Фінансова система: підтримує створення європеської рейтмингової агенції та виступа за розділення кредитування та інвестицій у банках.
- Енергетика: виступає за зменшення частки ядерної енергетики з 75% до 50% на користь відновлюваних джерел енергії.
- Освіта: підтримує набір 60 000 тисяч нових вчителів, створення знижок та тренувальних програм для того, щоб досвідчені працівники могли допомагати новим.
- Набір 5000 суддів, офіцерів поліції та жандармів.
- Зниження корпоративного податку до 30% для середніх корпорацій та до 15% для малих.
- Побудова 500 000 будинків щороку, включаючи 150 000 житлових, які будуть фінансовані подвоєнням максимальної ціни на А-паспорти; передача державних земель місцевим урядам протягом 5 років.
- Повернення до виходу на пенсію у 60 років для тих, хто вкладав більше 41 року.
- Повернення до нульового дефіциту ВВП у 2017 році.[5]
- Виступає за ратифікацію Європейської хартії регіональних мов для визнання регіональних мов Франції. [6][7]
- Підтримка одностатевих шлюбів та права на всиновлення для ЛГБТ пар, планує серйозно зайнятися питанням у 2013 році.[8]
- Забезпечення коштами для розвитку бідних передмість.[9]
- Хоче поєднати посади президентів Європейської Комісії та Європейської Ради у єдину посаду і пропонує обирати її напряму членами Європейського парламенту.
Тема: Ринок цінних паперів та ефективність їх функціонування на фондовій біржі
Питання:
1. Ринок цінних паперів: поняття та функції.
2. Акції: поняття та ознаки.
3. Інші види цінних паперів, що функціонують на фондовій біржі України.
СРС: Пайові та приватизаційні цінні папери.
СРС: Боргові, похідні цінні папери.
Наукова мета: Ознайомлення з поняттям та видами цінних паперів, з’ясування обігу акцій, облігацій, векселів та інших видів цінних паперів на фондовому ринку України.
Розвивальна мета: Удосконалювання вміння логічно мислити, навичок усних виступів, підготовки рефератів та повідомлень, аргументованого діалогу, вміння сприймати чужу думку.
Виховна мета: Формування моральних пріоритетів, які визнають людину найвищою соціальною цінністю, особистісні вольові риси. Сприяння вихованню доброзичливості, людяності, тактовності. Виховуванняінтересу до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямування пізнавальної активності студентів на самовдосконалення.
Література:
1. Про внесення змін до Закону України "Про цінні папери та фондову
біржу": Закон України від 9 липня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України.
-1996.-№4.-С. 185.
2. Про Національну депозитну систему та особливості електронного обігу
цінних паперів: Закон України // Державний інформативний бюлетень про
приватизацію. - 1993. - №2. - С.32.
3. Про приватизаційні папери: Закон України // Державний інформативний бюлетень про приватизацію. - 1992. - №1. - С. 51.
4. Васильєв Г.А., Каменева Н.Г.Товарні біржі.-М.,1991.
5. Гайдуцький П.І. Біржова торгівля – основа ринку.-К.,1992.
6. Дудяк Р. П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум. - Львів,2003.
7. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навчальний посібник.-К.,1999.
8. Лисенков Ю., Камбулов Д. Фондовий ринок - договірно-правове забезпечення. - К.: Вексельно-розрахунковий центр банку Україна: ТОО "Задруга", 1996.-303 с.
9. Мендрул О.Г.. Павленко І.А. Фондовий ринок: Операції з цінними па
перами: Навч.посібник. - Вид. 2-ге, доповн. та перероб.- К..- КНЕУ, 2000. - 156 с.
Питання 1. Ринок цінних паперів: поняття та функції.
Ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку й в умовах розвинутої ринкової економіки виконує ряд найважливіших макро і мікроекономічних функцій. Можна виділити такі основні функції ринку цінних паперів:
1. Ринок цінних паперів виконує роль регулювальника інвестиційних потоків, що забезпечує оптимальну для суспільства структуру використання ресурсів. Саме через цей ринок здійснюється основна частина процесу вкладання капіталів у галузі, що забезпечують найбільшу рентабельність вкладень.
2. Ринок цінних паперів забезпечує масовий характер інвестиційного процесу, даючи змогу будь-яким економічним агентам, які мають вільні грошові кошти, здійснювати інвестиції у виробництво шляхом придбання цінних паперів. Концентрація обороту цінних паперів на фондових біржах або в професійних посередників дозволяє інвесторові полегшити процедуру здійснення інвестицій.
3. Ринок цінних паперів дуже чуйно реагує на зміни, що відбуваються або очікуються в політичній, соціально-економічній, зовнішньоекономічній і іншій сферах життя суспільства.
4. За допомогою цінних паперів реалізуються принципи демократизму в управлінні економікою на мікрорівні, коли рішення приймається шляхом голосування власників акцій, причому один голос дорівнює одній акції, тому, чим більше акцій, тим більший вплив має той або інший співвласник на прийняття управлінських рішень.
5. Через купівлю-продаж цінних паперів окремих підприємств держава реалізує свою структурну політику, здобуваючи акції «потрібних» підприємств і роблячи, таким чином, інвестиції у виробництва, важливі з погляду розвитку суспільства взагалі.
6. Ринок цінних паперів є важливим інструментом державних цінних паперів, за допомогою якого держава впливає на грошову масу і, отже, на розширення або скорочення рівня ВНП.
У Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» (ст. 1) вказується, що цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємини між особою, що їх випустила, і їх власником, що передбачають виплату доходу у вигляді дивіденду або відсотка, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінним папером є документ, що засвідчує з дотриманням установленої форми й обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні.
Види цінних паперів:
Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.
В іменних цінних паперах вказується прізвище, ім'я, по батькові власника і його власник має право на всі ті умови, що передбачаються в них. Іншим особам передаються вони шляхом повного індосаменту (передатним записом, що завіряє перехід прав за цінним папером до іншої особи).
Цінні папери на пред'явника можуть свідчити право власника лише при пред'явленні цінного паперу. Вони вільно обертаються, є засобом платежу, розрахунку, кредиту — досить лише пред'явити цінний папір як документ для здійснення певних операцій.
Цінні папери з фіксованим доходом — це боргові зобов'язання, в яких емітент зобов'язується виконати відповідні дії. Як правило, це обігова виплата грошової суми і процентної винагороди. Існують такі різновиди цінних паперів з фіксованим доходом:
• державна позика (позика уряду на створення спеціальних фондів);
• комунальна позика (для збалансування державних фінансів місцевих органів управління);
• комунальні облігації і заставні листи (іпотечні банки дають довгострокові кредити під заставу земельних ділянок або під боргове зобов'язання товариств);
• промислова облігація (боргові зобов'язання з фіксованим доходом промислової компанії).
Відновлення загублених іменних цінних паперів проводиться державними органами, підприємствами, установами й організаціями, що випустили ці папери. Наступність цінних паперів здійснюється згідно з цивільним законодавством України.
Як реальний капітал цінні папери не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначаються відповідно до доходів у вигляді дивідендів по акціях або відсотків по облігаціях, а також у вигляді величини позичкового відсотка. Курс цінних паперів на біржі визначається пропозицією та попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій переважно великими банками.
Згідно з законодавством на Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:
§ акції;
§ облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик;
§ облігації місцевих позик; облігації підприємств;
§ казначейські зобов'язання;
§ ощадні сертифікати;
§ інвестиційні сертифікати;
§ векселі;
§ приватизаційні папери.
Питання 2. Акції: поняття та ознаки.
Акція — у статутному фонді акціонерного товариства підтверджує членство в акціонерному товаристві і право на участь в управлінні ним, надає право її власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Як правило, акції зберігаються у брокерів або в спеціалізованих конторах. Власник має тільки свідчення про кількість акцій. Розрізняють звичайні і привілейовані акції.
Акції можуть бути іменними і на пред'явника, привілейованими і простими.
Прості або звичайні акції надають право власникові на один голос на зборах акціонерів. Крім цього, власник звичайної акції має право на одержання частини чистого прибутку у вигляді дивідендів. При ліквідації акціонерного товариства його претензія на власність є останньою. Він одержує те, що залишається після сплати боргів і розрахунків із привілейованими акціонерами.
Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій. Обертання іменної акції фіксується в книзі реєстрації акцій, яка ведеться товариством. У ній повинні бути внесені відомості про кожну іменну акцію, включаючи ім'я власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів.
Акції на пред'явника реєструється в книзі за загальною кількістю.
Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.
Привілейовані акції можуть випускатися з фіксованим у відсотках до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів проводиться в розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру отриманого товариством прибутку у відповідному році. У тому випадку, коли прибуток відповідного року є недостатній, виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться за рахунок резервного фонду.
Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.
Існують також акції номінальні і безномінальні, вітчизняні й іноземні, платні і преміальні, вільного й обмеженого обертання.
Номінальна і безномінальна акція. У традиційному контексті номінальна акція являє собою цінний папір, на бланку якої зазначена її номінальна вартість. На бланку ж безномінальної акції номінальна вартість не вказується.
Вітчизняні й іноземні акції. Вітчизняними акціями є ті, котрі випущені і є в обігу на території держави, де здійснена державна реєстрація емітента. Стосовно інших держав, на території яких будуть укладені угоди з приводу акцій даного емітента, вони є іноземними. У 1997—1998 pp. Комісія з цінних паперів прийняла ряд положень, що регламентують рух як вітчизняних, так і іноземних акцій на території України і за її межами.
Платні акції продаються у власність інвесторів-емітентів безпосередньо або через посередників. Емітент здійснює продаж акцій при їх випуску. Інвестор, отримуючи акції, сплачує їхню вартість,
Безкоштовні (преміальні) акції. З метою збільшення статутного фонду емітент може здійснювати додаткові випуски акцій. Акції додаткового випуску також можуть продаватися або акціонерами, або новими інвесторами. Бувають випадки, коли емітент приймає рішення про капіталізацію частини свого накопиченого з роками нерозподіленого прибутку. При цьому засоби нерозподіленого прибутку перетворюються в засоби статутного фонду і зараховуються як оплата акцій додаткового випуску. У свою чергу акції додаткового випуску безкоштовно передаються емітентом у власність акціонерів пропорційно кількості належних їм акцій.
Акції вільного й обмеженого обертання. У закордонній політиці регулювання ринків цінних паперів немає єдиного кількісного критерію, на основі якого можна було б чітко стверджувати, що певні акції є акціями вільного обертання. Це пов'язано з питанням визначення відкритого і закритого випусків акцій. Коли емітент пропонує свої акції до продажу всім потенційним інвесторам, а не якійсь певній групі, то такий випуск вважається відкритим. Якщо ж емітент продає свої акції певним і відомим йому інвесторам, то такий випуск називається закритим.
Незалежно від форми і виду акція повинна містити такі реквізити:
§ фірмова назва акціонерного товариства і його місцезнаходження,
§ найменування цінного паперу — «акція»,
§ її порядковий номер,
§ дату випуску,
§ вид акції і її номінальну вартість,
§ ім'я власника (для іменної акції),
§ розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій,
§ також кількість акцій, що випускаються,
§ термін виплати дивідендів і підпис голови правління акціонерного товариства,
§ печатка.
Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені законодавчими актами України, а також Статутом акціонерного товариства.
Акція є неподільною, а у випадку, коли одна і та ж акція належить декільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.
Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється за рішенням засновників у розмірі його статутного фонду або на усю вартість майна державного підприємства (у випадку перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому випадку, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції цілком оплачені за вартістю не нижче номінальної.
Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і відсотків по банківському кредиту.
Питання 3.Інші види цінних паперів, що функціонують на фондовій біржі України.
Облігація — цінний папір, що завіряє внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації усіх видів поширюються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
Випускаються облігації внутрішніх і місцевих позик, облігації підприємств.
Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними й іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.
Умови випуску і поширення облігацій підприємств визначаються Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», іншими актами законодавства України і статутом емітента.
Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обертання.
За термінами погашення позики поділяються на: короткострокові, або поточні (до одного року), середньострокові (1—5 років), довгострокові (понад 5 років).
Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника.
Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.
Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу — «облігація», фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; терміни погашення, розмір і терміни виплати відсотків (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента, печатка емітента.
Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків.
Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевих Рад.
Облігації усіх видів придбаваються громадянами тільки за рахунок їх особистих коштів. Підприємства придбавають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їхні розпорядження після сплати податків і відсотків по банківському кредиту.
Дохід за облігаціями усіх видів виплачується відповідно до умов їхнього випуску. Дохід за облігаціями цільових позик (безпроцентними облігаціями) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.
Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються на міжнародному й іноземному фондовому ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Ці облігації оплачуються тільки в конвертованій іноземній валюті.
На облігаційний ринок країни виходять емітенти трьох категорій: держава в особі тих або інших органів центральної чи місцевої влади, представники приватного бізнесу, іноземні позичальники. Статус емітента тим вище, чим менше ризик його банкрутства. Держава не може збанкрутувати, і тому її облігації вважаються «еталоном надійності».
Держава може взяти гроші в борг у центральному банку або в населення, що веде або до емісії, або до збільшення їхньої кількості в населення, що загрожує інфляцією.
Операції, пов'язані з розміщенням і погашенням облігацій, проводяться через установу НБУ, а також через комерційні банки.
В останні роки в Україні стала поширюватися практика проведення муніципальних позик для забезпечення потреб місцевих бюджетів: будівництва і утримання ряду об'єктів, функціонування яких має велике значення для даної місцевості (міста). Бажаючи скоріше вирішити проблему наповнення доходної частини бюджетів і орієнтуючись на багатий досвід розвинутих країн, міські влади стали емітувати власні облігації.
Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що поширюються тільки на добровільних засадах серед населення, вони свідчать про вкладення коштів власником у бюджет і надають право на одержання фінансового доходу.
Бувають такі види казначейських зобов'язань:
• довгострокові — від 5 до 10 років;
• середньострокові — від 1 до 5 років;
• короткострокові — до одного року.
Казначейські зобов'язання випускаються за рішенням Міністерства фінансів України (короткострокові казначейські зобов'язання) або Кабінетом Міністрів України (довгострокові і середньострокові казначейські зобов'язання). Такий цінний папір свідчить про те, що її власник вніс у бюджет країни певну суму коштів і має право на одержання фінансового доходу. Вона випускається з метою усунення дефіциту бюджету.
Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов'язань установлюється Міністерством фінансів України виходячи з часу купівлі. Гроші від реалізації казначейських зобов'язань йдуть на покриття поточних витрат державного бюджету.
Ощадний сертифікат — письмове свідчення банку про депонування коштів, що свідчить про право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту і відсотків по ньому.
Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу — «ощадний сертифікат», назва банку, що випустив сертифікат, і його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, термін вилучення внеску (для термінового сертифіката), назва або ім'я власника сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатка банку.
Ощадні сертифікати бувають іменні і на пред'явника, під певний відсоток на термін, і до запитання. Доходи від ощадних сертифікатів виплачуються при їх пред'явленню в банк, що їх випустив.
У випадку, коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих засобів за терміновим сертифікатом раніше обумовленого в ньому терміну, то йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.
Вексель — цінний папір, що свідчить безумовне грошове зобов'язання векселедавця виплатити після настання терміну визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателеві). У країнах з розвинутою ринковою економікою вексель застосовується досить широко, сумлінно і надійно виконує функції кредиту, засобу платежу і є об'єктом різних угод.
Існують такі види векселів:
• простий — це нічим не обумовлена обіцянка боржника сплатити зазначену суму з зазначенням терміну і місця оплати, виписується і підписується боржником;
• перекладний (тратта) — передбачає сплату визначеної суми грошей третій особі, якій векселедавець дає вказівку оплати цієї суми векселедержателеві;
• банківський — його виставляє банк країни іноземним банкам;
• комерційний — видається під заставу товарів при здійсненні торговельної угоди;
• ціннісний — його випускає держава для покриття своїх витрат;
• депонований — видається на забезпечення кредиту;
• дружній — вексель з гарантійним підписом третьої особи.
Порядок випуску і обертання векселів визначається Кабінетом Міністрів України.
Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, що підтверджують право власника на безкоштовне одержання в процесі приватизації частини державного майна державних підприємств, державного житлового і земельного фондового ринку і строгий контроль за її виконанням.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 39 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |