Читайте также:
|
|
Порошковий інгалятор (П.і.) — пристрій, в якому діюча речовина знаходиться у вигляді дрібнодисперсного порошку, розділеного на рівні дози. У момент вдиху в інгаляторі створюються турбулентні потоки, контейнер з однією дозою розкривається і порошок потрапляє в дихальні шляхи. Для подолання опору часток і рівномірного їх розподілу в легенях необхідна відносно велика швидкість вдиху (порядку 60 л/хв), що може утруднити використання порошкових інгаляторів у дітей і пацієнтів з інсператорним спазмом.
За типом дозування П.і. поділяють на три основні класи:
- одноразові капсульні,
- -багаторазові резервуарні,
- -багаторазові блістерні.
В одноразових капсульних П.і. АФІ знаходиться в желатиновій капсулі, легко й точно дозується. Пристрої компактні та зручні для застосування поза будинком. Незручність полягає в необхідності перезарядження. Багаторазові резервуарні П.і. за принципом дії подібні Д.а.і. Зазвичай це дуже складні пристрої, що підвищує їх вартість. Більшість багаторазових резервуарних П.і. чутливі до стану навколишнього середовища (особливо вологості). У багаторазових блістерних П.і. використовують кілька доз (4–8), упакованих у вигляді дисків, що забезпечують точне дозування АФІ та її захист від вологи. П.і. застосовують при бронхіті та бронхіальній астмі. Їх позитивна якість — відсутність хладонів.
Основні типи небулайзерів та їх характеристика
Небулайзер (Н., лат. nebulo — туман, хмарина) — пристрій для генералізації аерозолю, що містить дрібнодисперсні частки (2–5 мкм) АФІ. Застосування небулайзера не вимагає координації інгаляції з актом подиху. Проста техніка інгаляції, що не створює проблем для пацієнта, є його істотною перевагою перед дозованими аерозольними інгаляторами
Небулайзер складається з двох основних частин:
– компресорного або ультразвукового приладу, що подає стислий струмінь повітря або кисню, який розпилює лікувальний розчин;
– розпилювача особливої конструкції (саме ця частина небулайзера визначає його основні характеристики), що пропускає на виході переважно дрібнодисперсні частки розчину (1-5 мкм).
Існує два основних типи небулайзерів.
· Ультразвукові, в яких розпилення досягається завдяки високочастотній вібрації п'єзоелектричних кристалів. Дисперсність аерозолів, що утворюються ультразвуковими інгаляторами, досить висока і становить від 2 до 50 мкм. Суспензії, масляні розчини практично не перетворюються на аерозолі за допомогою ультразвукових інгаляторів. Їх не рекомендується використовувати для розпилення речовин, що мають великі молекули (наприклад, антибіотики). Недоцільним є використання в ультразвукових інгаляторах дорогих лікарських препаратів через їх велику витрату у фазі видиху. Існують дані щодо руйнування таких лікарських препаратів, як імуномодулятори, глюкокортикоїди, сурфактант, гепарин, інсулін, під впливом ультразвуку. За допомогою цих пристроїв можна розпилювати великі об'єми рідини (20-30 мл за 20-25 хв), необхідні для проведення діагностичних досліджень, зокрема для отримання індукованого мокротиння. Недоліком ультразвукових інгаляторів є висока вартість, що стримує їх широке застосування у клінічній практиці.
· Компресорні, у яких генерація аерозолю здійснюється стисненим повітрям або киснем. Компресорні небулайзери складаються з компресора, який є джерелом потоку газу, та небулайзерної камери, у якій безпосередньо розпилюється рідина. Відрізняється від звичайного інгалятора наявністю спеціальної заслінки, яка селективно видаляє великі частки аерозолю. Ця важлива частина небулайзера визначає його основні характеристики.
Принцип роботи струмінного небулайзера заснований на законі Бернуллі. Повітря з компресора проходить через спеціальний отвір невеликого розміру, на виході з якого падає тиск. Це підвищує швидкість газу та допомагає проникнути рідині через мікротрубочки з резервуару. При змішуванні рідини та повітряного потоку утворюється аерозоль. Його великі частки осідають на заслінці та стінках камер і повторно розпилюються. При цьому дисперсність утвореного аерозолю коливається від 0,5 до 5 мкм, що є оптимальним для проникнення у дистальні відділи дихальних шляхів – бронхи та альвеоли. Кількість цих часток (респірабельної фракції) є найбільш важливою характеристикою небулайзера. Як правило, вона становить не менше ніж 50% від загальної аерозольної потужності пристрою. Швидкість потоку газу в небулайзерах становить 6-10 л/хв, час розпилення – 5-10 хв.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 123 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |