Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Специфічні методи

3.1. Картографічний метод.

Інструмент картографічного методу – карта. Розрізняють наступні соціально - економічні карти:

a) що відображують точну локалізацію соціально-економічних об'єктів і передавальні їх геометричні особливості;

b) окремі ознаки, що відображують, і особливості соціально-економічних систем і їх елементів;

c) просторові і тимчасові процеси, що відображують, в соціально-економічних системах і взаємодії їх елементів;

d) синтетичні, на яких показані соціально-економічні системи як цілісні утворення.

Карти виконують інформаційну, пізнавальну, пояснення функції. Просторовий аналіз на основі картографічного методу досліджує сукупність чинників регіонального розвитку з метою виявлення загальних закономірностей розміщення продуктивних сил або їх компоненти для розробки проекту територіального плану розвитку господарства. За допомогою тематичних економічних карт розкрива­ються особливості розміщення промислових підприємств, центрів, галузей, промислових районів, їх взаємозв'язки щодо сировини і постачання продукції; покриття території регіону або району мережею транспортних шляхів, лініями електропередачі та ін. Карта може бути використана як логічна образно-знакова модель регіону з сучасним розміщенням виробництва, транспор­ту, невиробничої сфери, розселенням людей та ін.

З допомогою карт виконується регіональний і локаційний аналіз.

Регіональний аналіз – аналіз чинників регіонального розвитку для встановлення закономірностей і особливостей формування конкретних районів, а локаційний – конкретних виробництв.

Використання математичних методів, комп'ютерних карт дає можливість підвищити точність і об'єктивність досліджень. Можливості картографічного методу розширені завдяки використанню аерокосмічних знімків, які дозволяють виконувати динамічні карти, що показують зміну просторових пропорцій.

3.2. Метод економічного районування – своєрідна територіальна систематизація, процес ділення території на відносно цілісні частини. Найбільше практичне значення районування має для територіального планерування і прогнозування, районного планування, вивчення регіональних систем. Науково обґрунтована мережа економічних районів дає змогу визначити основні напрями найбільш раціонального використання ресурсів у кожному з них, шляхом утворення територіально-виробничих комплексів, виз­начення галузей їх спеціалізації і перспективи розвитку

Районування і районологія – ядро будь-якого дослідження по розміщенню. Типологія районів – останній етап такого дослідження.

3.3. Метод енерговиробничих циклів. (ЕВЦ)

Розроблений відомим економ-географом Н.Н. Колосовським. Заснований на оцінці тенденцій формування систем взаємозв'язаних процесів, що розвиваються довкола основного. Дозволяє усувати «вузькі» місця у виробництві, комплексно використовувати сировину і відходи, сприяє розвитку безвідходного виробництва.

3.4. Порівняльний метод, за допомогою якого на основі аналізу статистичних даних і основних економічних показників визна­чається місце галузі серед інших галузей, регіону серед інших регіонів;