Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ПОЛІОМІЄЛІТ

 

Отимістичні прогнози, зроблені вченими на початку 60-х років мину­лого століття щодо ліквідації поліомієліту як інфекції, не справдилися. Не була врахована здатність полівірусу тривалий час зберігатися в об'єктах навколишнього середовища й у процесі циркуляції змінювати свої власти­вості.. Найбільшого поширення поліомієліт набув у 40—50-х роках, періодично вражаючи десятки тисяч людей. Масові щеплення інактивованою поліоміелітною вакщтою почали проводитися з 1955 р., що дозволило захистити 60—80 % дітей від паралітичного захворювання, однак частина щеплених дітей залишалися сприйнятливими до поліомієліту.

Поліомієліт — гостре інфекційне захворювання, яке характеризується поширеним запальним процесом у ЦНС із переважним ураженням передніх рогів спинного мозку й розвитком в'ялих паралічів і парезів. Поліомієліт — ентеровірусне захворювання, збудником якого є три самостійні типи вірусу, що не створюють перехресний імунітет. У зовнішньому середовищі вірус стійкий — 114 днів зберігається в стерильній воді кімнатної температури, у молоці ЗО днів, добре переносить холод, висушування, не чутливий до дії багатьох антибіотиків, але гине при кип'ятінні.

Вхідними воротами інфекції є шлунково-кишковий тракт, рідше носо­глотка. У нервову систему вірус попадає через кров. При поліомієліті ура­жуються різні відділи нервової системи, але найбільше страждають пери­феричні мотонейрони в передніх рогах спинного мозку і ядрах черепно-мозкових нервів. Сприйнятливість до захворювання, прояв інфекційного процесу й характер імунної відповіді у хворих украй неоднорідні. Дитина може хворіти на поліомієліт, але може й тривалий час бути вірусоносієм.

Захворювання отримало назву від локалізації запального процесу в пе­редніх рогах спинного мозку (поліос — сірий, мієліт — запалення спинного мозку). Проте при поліомієліті страждає не тільки сіра речовина спинного мозку, а й ядра стовбура, кора великих півкуль, підкіркові утворення, мозо­чок. Частіше страждає поперековий відділ, потім шийне стовщення, грудний відділ спинного мозку й довгастий мозок. У тяжких випадках страждають внутрішні органи (серце — міокардит, легені — пневмонія). Джерелом ін­фекції є хворі на всі форми поліомієліту. Найчастіше передача вірусу відбу­вається через брудні руки, продукти, воду, предмети побуту, за допомогою мух. Іноді збудник вірусу передається повітряно-краплинним шляхом.

Клініка. Інкубаційний період триває від б—7 до 12—17 днів, з'являють­ся погане самопочуття, катаральні явища, стомлюваність, кишкові розлади, температура. З боку нервової системи — головний біль, блювання, потьма­рення свідомості, сонливість, млявість, тремтіння, судороги. Відзначаються болі при згинанні голови й тулуба, при натисканні на хребет, у кінцівках. Парези й паралічі в більшості випадків виникають на 2—4-й день хвороби. Розподіл паралічів має строкатий, мозаїчний характер, перше місце за часто­тою (58—82 %) посідають ураження нижніх кінцівок і паралічі дельтоподіб­ного м'яза. Залежно від того, які відділи ЦНС уражаються, в клінічній карти­ні переважають в'ялі паралічі кінцівок, тулуба, шиї, діафрагми або розвива ються порушення ковтання, мовлення, дихання, парези мімічної мускулатури.

Після періоду найбшьш вираженого розвитку паралічів, що триває І —2 дні (не більше 3 днів), починається період зворотного розвитку (2—3-й тижні хвороби). Тривалість відновлпюваного періоду може бути різною і залежить як від особливостей ураження, так і від проведеного лікування. Найбільш інтенсивне відновлення руху відзначається в першому півріччі. При систематичному, послідовному, активному лікуванні хворих з паралічами поліпшення функцій може настати й через багато років.

Стадія залишкових явищ (резидуальна) характеризується стійкими в'ялими паралічами й парезами, відставанням кінцівки в рості, остеопорозом, різкими атрофіями, м'язово-суглобними контрактурами, а іноді деформаціями кінцівок і тулуба. Нерідко такі хворі залишаються стійкими інвалідами. Форми поліомієліту:

• абортивна — характеризується гострим початком, підвищується тем­
пература, з'являються катаральні явища, розлад шлунково-кишкового тракту.
Перебіг сприятливий, зі швидким видужанням (на 5—7-й день).

менінгеальна — розвивається гостро, з'являються симптоми менінгіту —
блювання, ригідність м'язів шиї, головний біль, гіперостезія, іноді при­
єднується радикуліт. При відповідному лікуванні перебіг цієї форми поліо­
мієліту сприятливий, видужання настає до кінця 2—4-го тижня.

паралітичнанайбшьш "тяжка. Паралічі розвиваються на фоні другого
підвищення температури. Розрізняють спінальну, понтінну й бульбарну
форми:

спінальна — найбільш поширена, характеризується розвитком в'ялих, атрофічних паралічів, частіше страждають ноги, рідше руки. Може супро- воджуватися парезом дихальних м'язів, особливо небезпечні паралічі між­реберних м'язів і діафрагми. При спінальній формі паралітичного поліоміє­літу переважно страждають проксимальні відділи, розвивається гіпотонія, гі-порефлексія, дифузійний остеопороз. Тривалість відновлювального періоду залежить від перебігу й поширення ураження. Повне відновлення може не наступити, оскільки кінцівки відстають у рості;

понтінна — розвивається раптово й супроводжується периферичним паралічем мімічних м'язів, частіше з одного боку. Ступінь відновлення зале­жить від глибини ураження лицьового нерва;

бульбарна — тяжка, що обумовлено локалізацією ураження в життєво важливих центрах стовбура головного мозку. Симптоми — загальномозкові, парез гортані, голос гугнявий, порушення ковтання, розлад дихання може бути пов'язаний з периферичмим паралічем дихальних м'язів або ураженням дихального центру довгастого мозку,

У гострому періоді стаціонарне лікування спрямоване на підвищення імунобіол|»їі«них захисних сил організму, ліквідацію запальних явищ, зняття больового синдрому й відновлення функції уражених м'язів. Для попередження викривлень хребта, перерозгинання суглобів, деформацій грудної клітки й кінцівок, а також для зняття больового синдрому необхідне зіологічного й емоційного тонусу хворих дітей. Особливої уваги потребують діти, які змушені довго лежати у ліжку.

У процедуру ЛГ у великому обсязі включають активні вправи; пасивні вправи розглядаються як доповнення й частіше використовуються разом з масажем. Пасивну гімнастику здійснюють по кілька разів на день з малим дозуванням, без зусиль, в обсязі нормальної рухливості суглобів. Пасивні вправи — один з методів профілактики контрактур. Рухи проводять у нап­рямку, протилежному контрактурам, що формуються. Так, наприклад, при загрозі згинальної контрактури тазостегнового й колінного суглобів, необ­хідно здійснювати, розгинання; при розвитку "кінської стопи" необхідно проробляти тильне розгинаная стопи.

ЛГ широко використовують й у відновлювальному періоді (з 3—4-го тижня), коли активні рухи стають можливими. Паретичні м'язи швидко стомлюються, тому гімнастичні вправи виконують із полегшених вихідних положень. Процедуру їїочинакуть із вправ для здорової кінцівки, потім пе­реходять до ураженої, для якої створюють полегшені вихідні положення (підвішують ногу, руку на рушник). Для полегшення активних рухів хворі виконують вправи в теплій воді. Великого значення в цей період набуває розвиток опорної функції. Вправи починають виконувати з вихідного положення леїкачи, упор стіп, напівміст, далі переходять до вправ навпочіпки, на колінах, стоячії з опорою об снаряди, за допомогою.

Методичні вказівки до виконання спеціальних фізичних вправ при поліомієліті

Всі гімнастичні вправи необхідно чергувати з дихальними, ширше вико­ристовувати коригувальні вправи для хребта, звертати увагу на зміцнення розгиначів тулуба, м'язів пояс а верхніх кінцівок і грудної клітки.

ЛГ хворим на поліомієліт необхідно призначати з урахуванням функці­
ональних
можливостей, стану внутрішніх органів, віку, фізичної підготовки
хворого, характеру ураження й термінів захворювання.

• У відновлювальному періоді необхідно виконувати вибіркове тренування
м'язів.

 

• При залишкових явищах поліомієліту тренування м'язів повинно бути
спрямовано на вироблення нових рухових зв'язків за рахунок м'язів-синер-
гістів, відновлення порушених або ослаблених функцій.

• Відновлення нових координаційних зв'язків вимагає активної свідомої
участі дитини. Тому ЛГ потрібно здійснювати емоційно, створюючи зацікав­
лення, максимально використовуючи ігрові елементи. а

 

• Варто підбирати таке вихідне положення для виконання фізичної вправи,
яке може полегшити або ускладнити виконання руху.

• Незалежно від локалізації, ступеня ураження, тривалості процесу й віку
хворого необхідно використовувати коригувальні і дихальні вправи.

• Особливу увагу звертати на розвиток побутових навичок й елементів
самообслуговування.

 

 




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 62 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав