Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Культ складається з культових дій, предметів культу та культових споруд.

До культових дій відносяться всі різновиди дій, що пов’язані з релігійно-магічними уявленнями: обряди, ритуали, жертвоприношення, таїнства, богослужіння, містерії, пости, молитви, проповіді та ін.

Предмети культу – це предмети, які є об’єктами поклоніння, або предмети, які використовуються під час культової дії (священні реліквії, ікони, богослужебні книги тощо).

Культові споруди – це місце, де здійснюються культові дії (капище, святилище, вівтар, храм, молитовний будинок).

Релігійна організація – це об’єднання прихильників тієї чи іншої релігії, що виникає на основі спільності вірувань та обрядів. Функції релігійних організацій полягають у задоволенні релігійних потреб віруючих, у регулюванні культової діяльності та забезпеченні стабільності і цілісності даного об’єднання. Проте релігійна організація може виконувати й нерелігійні функції (політичні, правові тощо) з метою забезпечення або збереження своїх позицій у соціальному та духовному житті суспільства.

У розвинутій формі релігійна організація є складним соціальним інститутом, який здійснює певні функції:

– вироблення систематизованого віровчення;

– розробка системи його захисту та виправдання;

– керівництво та здійснення культової діяльності;

– контроль та здійснення санкцій за виконанням релігійних норм;

– підтримка зв’язків з державним апаратом та світськими організаціями.

У сучасному релігієзнавстві виділяють чотири основних типи релігійних організацій: церква, секта, харизматичний культ, деномінація.

Церква – це структурована організація прихильників певного віровчення з метою його культивування та поширення. Належність до церкви набувається за народженням через традиційне виховання або через навернення. Слово “церква” (від грец. – божий дім) у нас має значення храму, місця богослужіння і релігійної спільноти.

Основні ознаки церкви:

1) наявність добре розробленої ідеології та культової системи;

2) ієрархічний характер побудови та централізація управління;

3) поділ приналежних на духовенство і простих віруючих.

Церква відіграє дуже важливу роль у збереженні та відтворенні релігійних традицій, у задоволенні духовних потреб віруючих. Але цілком ототожнювати церкву і релігію не можна, бо трактування її представниками віровчення, викладеного в священних книгах, іноді досить далеко відходить від первісного змісту. Церква постійно втягується в політичну орбіту.

Секта виникає внаслідок виокремлення частини членів церкви, на основі зміни віровчення та культу або іншого їх тлумачення. Для секти притаманні сувора дисципліна, індивідуальне активне членство в секті, її закритий (замкнений) характер. Із секти часто беруть початок нові релігійні рухи і неорелігії.

Харизматичний культ – це різновид секти, особливості якої пов’язані з тим, що вона формується навколо харизматичної особистості (особистість наділена Божою благодаттю) з людей, які її визнають.

Деномінація – це проміжний перехідний тип релігійної організації, який може мати переважно риси церкви або секти, в залежності від тенденцій еволюції. Проте останнім часом деномінаціями називають близькі за походженням, вченням і культом релігійні організації, що їх відносять до однієї течії.

Потрібно зазначити, що така типологія релігійних організацій досить умовна і стосується переважно християнських конфесій.