Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Функції релігії.

Читайте также:
  1. Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції
  2. Бенчмаркінг як альтернатива маркетингового дослідження: сутність, функції, види.
  3. В.Г. Афанасьєв називає наступні основні управлінські функції: вироблення і ухвалення управлінського рішення; організація; регулювання і корегування; облік і контроль.
  4. Взаємозв’язок операційної функції з іншими функціями організації
  5. Визначення, функції та типи електронного архіву.
  6. Відповідність, відображення і функції
  7. Вміст невпорядкованого файла переписати у файл, що організований розділами. Розробити функції для редагування файлу та роботи з ним.
  8. Господарський договір, його ознаки, функції та класифікація
  9. Графічні процедури й функції
  10. Державні органи які здійснюють фінансовий контроль: їх функції та права

Релігія пронизує все життя людства. Із історії відомо, що вона часто була своєрідною реакцією на суспільний устрій (християнські об’єднання у рабовласницькі часи, релігійні війни середньовіччя), слугувала важливим політичним чинником (створення за допомогою ісламу могутньої імперії – Арабського халіфату), прискорювала або гальмувала поступ. По суті релігія огортала в свої форми безліч явищ, які не мали до неї прямого відношення. Багато традицій склалося саме під впливом релігії. Зокрема, звичай відпочивати після кожних шести днів праці пов’язаний із Біблійним сказанням про створення Богом світу протягом шести днів.

Аналітики вважають, що релігія є не просто складовою культури, а може, навіть найголовнішою, фундаментальною її частиною, яка формує спосіб нашого мислення і всю систему моральних почуттів. Російський академік Д. Лихачов навіть стверджував, що позарелігійної культури не буває. Він мав на увазі під культурою певну систему цінностей.

Багато вчених вважає, що релігійність є універсальною характеристикою людини. Відомий соціолог Талькотт Парсонс писав: “Погляд, що віра в надприродне є універсальною, цілком підтверджується новітньою антропологією. Релігія є чимось настільки ж універсальним, як мова чи табу на інцест – все це є споріднені системи”.

Новітні історики релігії приходять до висновку, що “святе є елементом у структурі свідомості, а не етапом її розвитку” (Мірча Еліаде). Існує велика різниця у ступенях індивідуальної релігійності, що опускається десь до нуля, але всі людські суспільства мають певні релігійні характеристики (навіть ті, які вважаються світськими).

Культурний і цивілізаційний розвиток всього людства, як і окремих народів, неможливо пізнати, зрозуміти та використати у формі побутового досвіду без врахування релігійного чинника.

Особливо тісний зв’язок релігії з мистецтвом. Вони і в часі постають одночасно. Деякі дослідники вважають, що саме мистецтво виникло із релігійної свідомості та релігійного ставлення до світу: “Мистецтво є безпосередньою організацією суб’єктивних релігійних переживань”. Прикладом може бути трипільська культура, в якій кожний елемент орнаменту, кожний предмет, виготовлений людиною, мав глибоке сакральне значення. У стінах церкви зароджувалися, наприклад, такі жанри музичного мистецтва, як реквієм, прелюдія, ораторія, кантата та ін. Під впливом релігії формувалися сучасні літературні мови.

Можна сказати, що релігія і церква шукали в мистецьких видах (музиці, архітектурі, живописі, скульптурі) засоби для посилення свого впливу, даючи їм потужний гуманістичний імпульс та філософський зміст. А митці за допомогою релігії робили свої твори доступнішими для загалу. Релігія і мистецтво ніби знаходять одне одного. Але позитивний взаємовплив можливий лише за умови дотримання не стільки букви, як духу релігії. Прикладом може бути такий жанр, як іконопис. Разом з тим, релігія певним чином може гальмувати розви-ток мистецтва. Відомо, наприклад, що народи, які сповідують іслам, не дали світові ні великих художників, ні великих скульпторів, бо ця релігія не використовує відповідних мистецьких жанрів. Але ісламське мистецтво збагатило культуру цілком оригінальними зразками архітектурного та орнаментального стилю.

Складнішими є “стосунки” релігії з наукою. У минулому мож-на знайти численні приклади того, як релігія, з одного боку, гальмувала розвиток науки, а з іншого, – сприяла науковому поступу. Багато наукових відкриттів було зроблено людьми, причетними до релігії і церкви. Наша сучасниця Н. Околітенко звертає увагу, що Фома Аквінський, роздумуючи, як Всевишній створив світ, дав таке формулювання вакууму: “Ніщо, без форми та якості, в якому існують усі форми образу”. До нього лише тепер доростають фізики. Н. Околітенко нагадує, що наука, як і релігія, потребує віри: “На віру ми сприймаємо не лише постулати класичної механіки чи геометрію Лобачевского–Рімана, а й сам факт об’єктивного існування світу, що доказам не піддається”. Відомий вчений і богослов П’єр Теяр де Шарден так і писав: “Після майже двохсотлітньої боротьби наука і релігія не змогли подолати од-на одну. Навпаки, стало зрозуміло, що вони не можуть розвиватися нарізно. Віра і наука – дві фази єдиного процесу пізнання світу”.

Грані між наукою та релігією особливо стираються в наші дні, коли свідомість людства або інформаційний фактор стають, як вислов-лювався В. Вернадський, такою самою матеріальною силою, як енергія чи земне тяжіння. Іван Франко зазначав, що “розум і просвіта не супе-речать релігії та правдивій релігійності, але, навпаки, мусять бути їх головною основою”. Без освіти і науки релігія постійно сповзає до прірви релігійного фанатизму, тобто нетерпимості й агресивності. А це є ціл-ковитим анахронізмом для сучасної епохи.

При аналізі відношення між наукою та релігією треба пам’ятати основний методологічний принцип: це дві різні сфери людського буття. “Релігію не можна довести, ні заперечити жодною логікою, бо ж людина мислить в одній площині, а вірить в іншій”, – наголошував вчений Борис Ярхо.

Таким чином, релігія є не просто складовою культури, а й тісно пов’язана з такими її творчо-дієвими формами, як мистецтво або наука. Подорож у релігію – це мандри у глибини людської культури, в найпотаємніші закутки духовного світу людини.

Особливе місце релігії в цивілізованому розвитку людства, в системі культурних цінностей вже вказує на її можливість і здатність задовольняти певні потреби людини та соціуму. Іншими словами, релі-гія має певні функції.

Функціональність релігії – одна з її основних, сутнісних ха-рактеристик. Вона має певні рівні свого вияву (рис. 1.3):

Функціональність релігії реалізується через інтеграційну сукупність певних функцій. Найчастіше виділяють такі основні функції:

1. Компенсаторну: в релігії людина знаходить те, чого не має поза нею. Зокрема, компенсується безсилля, залежність людей від об’єктивних умов. Для багатьох Бог є останньою незрадливою надією.

2. Терапевтичну (утішну): релігія знімає негативні наслідки життєвих стресових ситуацій, сприяє збереженню внутрішнього спокою. Добрий священик іноді кращий за кваліфікованого психіатра.

3. Світоглядну: релігія формує світогляд, в основі якого лежать моральні, духовні цінності, розуміння сенсу життя. Тут знання про світ тісно пов’язуються з моральними нормами. Віруючий вчений особливо переймається наслідками революційних перетворень у науці.




Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 34 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав