Читайте также:
|
Все происходящее в XX веке существенное влияние на характер взаимодействия идеологий между собой во всем мире и отдельных странах. Конкуренция либеральной и социалистической идеологий, господствующая в XIX веке, сменилась на противодействие между идейными течениями, поддерживающими гуманизм, человечность и демократию, и доктринами, выдвигающими насилие, террор как один из методов реализации своих идей.
Таким образом, эволюция идеологических систем проходила по двум направлениям:
- сближение и синтез определенных положений политических доктрин и философии либерализма, консерватизма, социал-демократии и т.д.
- противостояние им фашизма, экстремизма, шовинизма и других аналогичных идеологических течений.
Пока люди делятся на социальные слой с различными, иногда несовпадающими интересами, возникают и устойчивые представления о жизни, ценностях, социальном идеале, путях его достижения. В идеологиях фиксируются те общественно значимые ситуации, которые возникают в жизни и требуют сознательного выбора. Особую роль идеология приобретает в период революционных потрясений, когда в массовое политическое действие вовлекаются огромные слои населения.
В условиях современности идеологические течения сближаются и объединяются по некоторым критериям, таким как: вопросы демократии, признание прав человека как главного критерия политики, защита моральных и семейных ценностей и т.д. Такая ситуация ведет к снижению накала идеологического противоречия.
В целом, для устойчивых, стабильных государств демократической ориентации характерна в данный период приглушенность идеологических споров. А там, где продолжается идеологическая борьба, происходит нарастание политической напряженности общества. Особенно ярко это выражается в фактах политического терроризма.
Список используемой литературы:
1. Политология. Учебное пособие. Л.В. Сморгунов, В.А. Семенов – С-Пб.: 1996г.- 205 с.
2. Введение в политологию: Учеб. Пособие для студентов высш. Учеб. заведений. – М., Аспект-Пресс, 1998. – 320 с.
3. Политилогия. Учебное пособие. Белов Г.А.– М.: ЧеРо, 1999г.
4. Пособие по обществознанию для поступающих в вузы. -М.: Простор,2001.- 248с.
Соціально політична ситуація в Україні
Головними чинниками загострення становища є суттєве зниження виробництва, високий рівень інфляції, дефіцит державних фінансів, що веде за собою значну заборгованість по заробітній платі, пенсіях, низький рівень життя населення, нереформованість країни, неефективність «старої пострадянської економіки», внутрішні конфлікти та неузгоджена зовнішня політика, поряд із впливами глобальних кризових процесів. Соціальна та демографічна криза, яку ми переживаємо зараз – це, в першу чергу, суспільна криза довіри, що породжується егоїзмом і бажанням вижити за рахунок і минулих, і прийдешніх поколінь. Зруйновано систему виховання, школи та дитсадки катастрофічно недофінансовані, вражаючі показники дитячої безпритульності та підліткової злочинності. А якщо до цього додати втрачений престиж професії вихователя та вчителя, залишковий принцип розвитку закладів культури, музеїв та бібліотек, то критичність ситуації очевидна. Тіньова економіка, що сягає за обсягом майже половини валового внутрішнього продукту, та її супутник – корупція. Незавершеність ринкових перетворень, що зупинилися на півдороги через політичні війни та примітивний популізм, спричинила розвиток специфічного «дикого капіталізму»,де неефективна держава, яка відірвалася від людей, перетворилась на бюрократичну машину, що піклується лише про інтереси чиновництва. Конфліктність, дуалізм виконавчої влади, слабке самоврядування, корумповані і нечесні суди, нерозвинені політичні партії – лише окремі аспекти цієї проблеми. Занедбана екологічна ситуація, критична ситуація в житлово-комунальному господарстві, животіння охорони здоров’я. Останні роки Україну роззброювали не зовнішні чинники, а власні демагоги. Єдиний шлях виходу України на траєкторію сталого розвитку – це рішучі й всеосяжні реформи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності економіки. Реформи в Україні пройдуть у 24 галузях. Програма розрахована на період 2010-2014 рр. Вже впроваджена пенсійна реформа, сталася зміна бюджетного та налогового кодексу, реформа в сфері житлово-комунального господарства, судова реформа, адміністративна.
На даний момент уряду вдалося стабілізувати відносини з ключовими партнерами України – Європейським Союзом, США та Російською Федерацією, вийти на якісно новий рівень діалогу та співпраці з міжнародними організаціями та установами. Почали рухатися в бік азіатських ринків, мова йде про Китай. Україна підтвердила свій статус неядерної держави, що активно бореться за нерозповсюдження ядерних матеріалів та технологій. Суттєво наблизилися до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Ми врегулювали проблему надвисоких цін на природний газ, відновили діалог щодо взаємовигідної співпраці з Росією.
Відбулося скорочення кількості міністерств з 20 до 16, а міністрів тепер 17 замість 26. Зі 112 органів центральної виконавчої влади залишиться 63. Окрім цього, створено 28 служб, 12 агентств і 7 інспекцій. В Україні встановилася політична та економічна стабільність.
За рік зростання ВВП збільшився до 4,5%, інфляція зменшилася з 13% до 9%, дефіцит бюджету скоротився з 15% до 5%, експорт української продукції збільшився приблизно на 30%, промислове виробництво збільшилосяна 11%. В соціальній сфері набув чинності закон «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», щодо виплати допомоги при народженні дитини, а також закон «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», яким передбачена виплата в повному обсязі пенсії за особливі заслуги перед Україною особам, які отримують таку пенсію і перебувають на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі). Також набув чинності закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «про захист персональних даних».
У сучасному складному і глобалізованому світі лише консолідовані і політично зрілі нації спроможні забезпечити конкурентоспроможність національної економіки, зберігати і розвивати свою соціокультурну ідентичність та самобутність, убезпечувати свій розвиток від зовнішніх та внутрішніх загроз. Залишається сподіватися на те що Україні вдасться вийти з кризової смуги сильнішими, утвердитись у колі потужних і впливових країн світу, що визначатимуть майбутнє глобального суспільства на наступні десятиріччя.
55. Держава і громадянське суспільств
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО – це сфера недержавних суспільних інститутів і відносин, сфера непримусової людської солідарності.Поняття громадянського суспільства застосовується для пізнання усієї сукупності існуючих у суспільстві відносин, які не є державно-політичними, перебувають поза сферою державного директивного регулювання. У такому суспільстві самовияв вільних індивідів і добровільно сформованих організацій громадян захищені законом від прямого втручання і довільної регламентації з боку органів державної влади. Це справа розвитку вільного ринку, безперешкодного поширення духовних, моральних, національних цінностей тощо. Підґрунтям громадянського суспільства є життя індивідів як приватних осіб, сукупність вільно встановлених міжособистісних зв'язків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо), розмаїття властивих їм інтересів та можливостей виявлення останніх.
ТЕОРІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. Виникнення громадянського суспільства пов’язується з появою громадянина як самостійного, індивідуального члена суспільства, який усвідомлює себе таким, наділений певним комплексом невідчужуваних прав і свобод і відповідає перед суспільством за всі свої дії. Платон і Арістотель – ототожнюючи суспільство з державою, водночас розглядали питання взаємовідносин людини і влади в контексті аналізу різних форм державного правління. Н. Макіавеллі – першим запропонував покласти в основу здійснюваного будь-якою державою політичного курсу інтереси людини, а також ввів в обіг поняття держави в їх сучасному розумінні. Вбачаючи різницю між громадянським та політичним, Н. Макіавеллі у праці “Міркування з приводу першої декади Тита Лівія” фактично вперше наголосив, що держава постійно прагне підірвати будь-яку діяльність суспільства, щоб самій піднятися над ним, і цим відділив від держави те явище, яке згодом дістало назву “громадянського суспільства”. Дж. Локк – підтримав і розвинув ідею Т. Гоббса про одержавлене суспільство як суспільство громадянське: “Ті, хто об’єднані в одне ціле і мають спільний встановлений закон і судову установу, куди можна звертатися і яка наділена владою вирішувати спори між ними й карати злочинців, ті перебувають у громадянському суспільстві...”. Г. В. Ф. Гегель – на відміну від своїх попередників, котрі не розмежовували суспільство й державу, розглядав їх як окремі утворення. На його думку, громадянське суспільство існує не всередині держави, а поряд з нею. У Гегеля громадянське суспільство є сферою матеріальних умов життя, в якій індивіди пов’язані інтересами.
ОЗНАКИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА:– відокремлена від держави структура суспільства, яка характеризується різноманітними асоціаціями, добровільними обєднаннями людей;– сфера вільної реалізації безпосередніх і різноманітних інтересів людей;– відносини вільного обміну продуктами діяльності між незалежними власниками;– форма безпосереднього спілкування людей;– плюралізм ідей, вартостей, соціальних цінностей;– політична система, де держава є похідною від громадянського суспільства та процесів, що відбуваються у ньому;– сфера реального приватного життя та безпосереднього спілкування люддей на відміну від держави як умовного формального життя;– пріоритет громадянських прав порівняно з державними законами;– свобода особистості;– усвідомлення особою інтересу суспільства, держави як свого власного інтересу.
Характеризуючи взаємовідносини між громадянським суспільством і державою, слід підкреслити, що суспільство повинне мати пріоритет над державою, а не навпаки, бо остання існує як регулятор суспільних відносин і гарант здійснення прав особи. Згідно з сучасним поняттям, поряд з державою повинно існувати громадянське суспільство, але так, щоб ці дві сили перебували в діалектичному взаємозв’язку. Головне для держави – створення передумов для формування плюралізму державних і приватних суб’єктів, тобто потрібна держава, яка б більше гарантувала соціальні права і менше займалася оперативним управлінням. Від ступеня розвиненості громадянського суспільства залежить ступінь демократизму держави. Альтернатива ознак та цінностей держави й громадянського суспільства не означає антагоністичності цих сфер суспільного життя, а, навпаки, взаємозумовлює їх. Без держави нема громадянського суспільства, без останнього неможлива правова держава.
Партнером держави громадянське суспільство виступає лише у правовій державі за демократичного політичного режиму. Вони є сторонами одного цілісного буття людини і сучасного цивілізованого суспільного буття.Зв’язок громадянського суспільства й держави проявляється й через права і свободи особи. З одного боку, конституційне проголошення і закріплення прав і свобод особи є політико-правовою основою розмежування громадянського суспільства й держави.З другого боку, права і свободи є найголовнішою ланкою, котра з’єднує громадянське суспільство й державу: завдяки наявності у громадян політичних прав вони підпорядковують державу своєму впливові та здійснюють контроль над нею.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 108 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |