Читайте также:
|
Соціологічне дослідження являє собою складний комплекс науково-теоретичної, методичної та організаційної діяльності. Для того, щоб повною мірою оцінити і порівняти потребу в бажаній інформації з витратами на дослідження, необхідно провести попередню роботу. Результатом цієї роботи є складання документа під назвою „робочий план” (проект). Він відображає основні процедурні заходи, а також витрати професійних, фінансових, матеріально-технічних та організаційних ресурсів, які необхідні для проведення дослідження.
Робочий план соціологічного дослідження – це робочий документ, що являє собою перелік основних етапів та елементів соціологічного дослідження із зазначенням вартості (матеріального забезпечення), виконавців та термінів виконання.
Робочий план дослідження називають ще організаційним розділом програми. Найчастіше він оформлюється окремим документом. У сучасних умовах його розробка має передувати написанню програми. У ньому вказуються етапи дослідження, строки здійснення, виконавці та відповідальні, оцінюються необхідні ресурси і т. ін. відповідно до наявних нормативів. Нормативні показники використовують тоді, коли потрібно чітко представити, скільки знадобиться часу для проведення дослідження, кількість анкетерів (інтерв'юерів) для збору первинної інформації, за який строк вона повинна бути зібрана, закодована й оброблена. Це впорядковує проведення дослідження, допомагає запобігти можливим накладкам, сприяє тим самим якісному збору первинної інформації і її своєчасній обробці й аналізу.
Першочергова проблема при визначенні можливості проведення емпіричного дослідження – це загальна вартість дослідження. Однак складність її розв'язання полягає в тому, що, не уточнивши інформаційних потреб, і, відповідно, обсягів роботи, важко визначити реальну вартість дослідження. Саме на підставі робочого плану готується і, в кінцевому підсумку, приймається рішення про те, чи доцільно проводити дослідження. Отже, основна функція робочого плану соціологічного дослідження полягає у визначенні реальної вартості витрат і ресурсів та забезпеченні розробки чіткої системи поділу праці в дослідницькому колективі, налагодження контролю за ходом і процесом дослідження. Крім цього, він дає змогу узгодити питання, які нерідко постають предметом суперечок чи конфлікту після дослідження, тобто уникнути „ ефекту відсутності результату ”.
У робочому плані поетапно визначаються строки проведення робіт, фіксуються співвиконавці, пропонується розрахунок коштів, необхідних для розмноження польових документів і машинної обробки даних, для транспортних витрат і т. ін. (при цьому необмінно додається обґрунтування обсягу ресурсів на проведення дослідження), обґрунтовується чисельність співробітників та їхня кваліфікація, включаючи допоміжний персонал. У ньому також визначаються строки подання попередніх і підсумкових результатів роботи. Робочий план найчастіше складається у формі таблиці.
Таблиця 1. Схема робочого плану
| № з/п | Етап, вид роботи | Фінансові та матер.-техн. і ресурси | Виконавці і відповідальні (профес. та організ. ресурси) | Терміни виконання (графік) |
Робота над робочим планом дає змогу визначити основні етапи та процедури соціологічного дослідження та їх приблизний кошторис. Далі необхідно чітко сформулювати матеріально-технічні потреби і можливості, організаційні особливості виконання кожного з етапів роботи (необхідність і шляхи доступу до відомчої документації; організації, які бажано було б використати для допомоги в організації збору інформації, надання техніки тощо). Організаційні потреби і можливості варто обміркувати завчасно, щоб передбачати витрати, а також заощадити час, оскільки організаційну підготовку у такому випадку можна здійснювати паралельно із розробкою програми та інструментарію. Також необхідно визначити загальний кількісний та якісний склади групи, яка виконуватиме дослідження, та відповідальних за кожен із видів роботи. Важливою вимогою до робочого плану є складання графіку виконання робіт.
Конкретизація визначення вартості окремих видів робіт та остаточної суми багато в чому залежить від інтуїції і попереднього досвіду дослідника. Часто-густо ліміт коштів, яким обмежений замовник (чи соціолог), призводить не до відмови від дослідження загалом, а до коригування дослідження (виключення низки інформаційних запитів, звуження генеральної сукупності, обмеження вибірки, збільшення похибки вибірки тощо).
Робочий план дослідження являє собою загальний логічний план, на основі якого здійснюється цикл дослідницьких процедур і моделювання шляхів розв’язання проблеми. Іншими словами, це послідовність дій по вивченню об'єкта. При цьому, послідовність уточнення пунктів робочого плану умовна, оскільки уточнення одних елементів призводить до зміни інших. Робота з ним дає змогу: по-перше, сформувати досить конкретне уявлення про те, яка саме інформація може бути одержана в результаті роботи; а, по-друге, порівняти свої професійні, організаційні та фінансові можливості з конкретним інформаційним запитом і досить ґрунтовно підготуватися до якісного виконання роботи.
Зауважимо, що у процесі роботи над робочим планом не всі пункти розробляються однаково конкретно. На перший план тут виступають ті елементи дослідження, уточнення яких дозволяє визначити трудомісткість і вартість дослідження. Змістові ж елементи, спрямовані на уточнення суті соціальних фактів, які підлягають аналізу, розробляються на наступних етапах роботи, після остаточного рішення про необхідність проведення емпіричного дослідження. Конкретизація змістових елементів доводиться лише до рівня приблизного визначення витрат. Отже, робочий план може будуватися за наступним алгоритмом:
1) Уточнення інформаційних потреб (інформаційний запит). В академічній соціології цей елемент має назву „визначення проблеми, предмета й мети дослідження” і у своєму вирішенні має відповісти на питання: 1) що, власне, вивчається? і 2) для чого проводиться емпіричне дослідження? Це ключовий етап у проектуванні емпіричного дослідження, який, як правило, недооцінюється на початку роботи і є джерелом багатьох непорозумінь на завершальному етапі. Помилки, яких припускаються на цій стадії, помножуються на всіх наступних етапах. Нерідко навіть професійні соціологи формально ставляться до цього елемента і лише на етапі аналізу даних починають розмірковувати над тим, що ж, по суті, вони можуть видобути із зібраного „за темою” матеріалу.
Це відбувається тому, що актуальну проблему, яка виникла у суспільстві, так чи інакше відчуває практично кожний громадянин. Однак це відчуття має радше побутовий характер без цільової конкретно-наукової постановки проблеми. Проблема сприймається приблизно таким чином: „Перехід до ринкової економіки – це проблема”, „Злочинність серед молоді – це проблема”, „Загострення міжнаціональних відносин – це проблема”. Однак формулювання, яке визначало б, у чому, власне, полягає проблема, – є складним інтелектуальним завданням, вирішення якого становить половину загального обсягу інтелектуальної роботи дослідника.
Слід зазначити, що далеко не всім до снаги вирішувати це завдання. Але при проведенні багатьох досліджень цілком припустиме спрощення проблеми. Спрощення такого елемента соціологічного дослідження, як постановка проблеми, зводиться до формулювання конкретних запитань, відповідь на які повинні дати результати дослідження. Отже, інформаційний запит може становити собою запитання, написані у довільній формі, на які необхідно одержати відповідь у результаті соціологічного дослідження.
У процесі формулювання запитань особливу увагу треба звернути на їх конкретизацію. Наприклад, на перший погляд досить конкретним виглядає інформаційний запит у такому формулюванні: „Одержати в результаті дослідження конкретні рекомендації, як повинен діяти керівник у випадку конфлікту з підлеглим”. Та для соціолога подібний інформаційний запит не є конкретним. Тут важливо уточнити, які саме конфлікти цікавлять замовника (ділові, міжособистісні, етичні тощо) – уточнити сфери, предмет чи причини конфліктів. Чи всі сфери конфліктів має охоплювати певне дослідження, чи достатньо обмежитися деякими з них? Слід також уточнити, який результат розв'язання конфліктів бажаний для замовника у першу чергу? Тому інформаційний запит переформулюється таким чином: „Як повинен діяти керівник у випадку конфліктів з підлеглими, щоб досягти: а) поваги з боку підлеглих; б) покращання виробничих показників; в) скорочення плинності кадрів; г) поліпшення соціально-психологічного клімату у колективі тощо”.
Зазвичай на прохання соціолога уточнити, які із запитань цікавлять замовника у першу чергу, найчастіше виникає перша реакція – цікавить все! Але розширення кола запитань робить дослідження дорожчим (за рахунок розширення обсягу анкети, часу обробки й аналізу матеріалу) і знижує загальну якість інформації, оскільки занадто велика анкета потребує тривалого заповнення, послаблює увагу респондента. Тому бажано встановити пріоритетність різноманітних аспектів проблеми.
Для соціолога, який планує власне дослідження, такий перелік питань (навіть при сформульованій темі і визначеній проблемі дослідження) є контрольним реєстром на всіх етапах роботи: контроль за конкретністю і усвідомленістю проблеми, визначення генеральної сукупності, адекватність підготовленого інструментарію поставленим завданням (чи на всі поставлені запитання спроможна відповісти складена анкета), вибір методів статистичного аналізу зібраного матеріалу, зміст звіту. Цей перелік запитань є принциповим стосовно уточнення решти пунктів дослідження. Без інформаційного запиту дослідник опиняється в такому становищі, як пасажири літака, які чують наступне оголошення пілота: „Пані та панове, як ви бачите, ми в густому тумані. Наш компас і радіо не функціонують. Тому ми не можемо сказати, де ми знаходимось. Але наш спідометр працює і вам приємно буде почути, що наша швидкість 1000 км / год”.
2) Аналіз документів та консультації з експертами. Перед тим, як розпочати дослідження, соціолог звертає увагу на наявність інформації про досліджуваний об’єкт, тобто визначає ступінь наукової розробки проблеми. Робота починається зі складання списку, який дає відповіді на питання: що читати? і з ким консультуватися? Отже, спершу варто зайнятися самоосвітою, звернутися до наявної літератури, яка містить досвід проведення досліджень із подібної проблематики та проконсультуватися з доступними фахівцями – науковцями і практиками.
3) Програма дослідження. На етапі підготовки робочого плану необхідно визначити, чи потрібна програма дослідження і в якій формі. При позитивній відповіді треба визначити, хто із фахівців буде залучений до розробки програми і встановити термін цієї роботи.
4) Генеральна сукупність і вибірка. Визначення генеральної сукупності має на меті уточнити, чиї конкретно думки, настрої, настанови та соціальні орієнтації вивчатимуться, тобто контингент населення, на який можна з певною вірогідністю поширювати висновки за одержаними в результаті дослідження даними. Своєчасне обговорення генеральної сукупності необхідно для того, щоб заздалегідь обміркувати джерела, що містять основні характеристики генеральної сукупності (загальна чисельність, розподіли за основними характеристиками), та шляхи одержання цих характеристик.
На підставі визначення генеральної сукупності дослідник може попередньо визначити обсяг вибірки – кількість людей, яких треба опитати. На етапі попереднього розрахунку обсягу вибіркової сукупності необхідно враховувати також аналітичні потреби дослідження: чи обмежуватиметься наступний аналіз уявленням про думку населення загалом чи ж передбачається порівняння думок (настроїв, установок тощо) різноманітних соціально-демографічних груп. Якщо планується подання одержаних даних про різні групи населення – обсяг вибірки має бути відповідним чином розширений. Отже, на цьому етапі дослідникові необхідно уточнити, які саме соціально-демографічні групи становлять для замовника особливий інтерес. Для орієнтовного визначення обсягу вибіркової сукупності дослідник уточнює величину можливої припустимої статистичної похибки, пояснюючи замовникові, що чим точніший результат йому потрібний, тим більшу кількість людей необхідно опитати. Отже, встановлення приблизного обсягу генеральної та вибіркової сукупності необхідне, щоб визначити вартість та організаційні витрати дослідження.
5) Інструментарій. Далі визначаються приблизний обсяг опитувальника (на основі уточнених інформаційних потреб), виконавці і термін роботи, уточнюються технічні можливості та база тиражування; а також приблизні матеріальні витрати на розробку, підготовку і тиражування інструментарію та методичних документів до нього.
6) Збір інформації. Вирішується питання про те, хто і якими методами буде здійснювати збір даних. Якщо планується збирати дані власними силами, то намічається склад і структура групи збору інформації, терміни роботи. Підраховується приблизна вартість збору первинної соціологічної інформації.
Звичайно виникає необхідність у розрахунку нормативів за окремими видами робіт. Наприклад, обчислення кількості інтерв’юерів проводять за формулою:
J=B/P·D,
де J – оптимальна кількість інтерв’юерів;
В – обсяг вибіркової сукупності;
P – норма опитування респондентів у день;
D – кількість днів, за яку планують провести дослідження.
7) Обробка та аналіз даних. Визначається база обробки первинної соціологічної інформації, технічні і програмні засоби, виходячи з яких в подальшому встановлюються терміни і вартість цього етапу роботи. Наприклад, обчислення кількості кодувальників, необхідних для закриття відкритих питань, визначають за формулою:
К=А·B/P·D,
де K – оптимальна кількість кодувальників;
B – кількість відкритих питань;
A – кількість оброблених анкет;
P – норма закриття питань в день (установлюється дослідницьким шляхом).
8) Оформлення одержаних результатів (звіт). Слід заздалегідь обміркувати і обговорити з потенційними співвиконавцями (чи замовником) форму подання результатів роботи (наукові статті, монографія, аналітичний звіт, аналітичні таблиці, графіки тощо). Якщо дослідження виконується на замовлення, то бажано обговорити обсяг (якщо це звіт, то кількість таблиць і обсяг тексту коментарів до таблиць).
Визначення доцільності проведення емпіричного дослідження.
Порівнюється необхідність в отриманні передбачуваної інформації з фінансовими витратами для її отримання й приймається одне із можливих рішень:
1) дослідження доцільно проводити у відповідності з підготовленим ескізом проекту;
2) проект необхідно коригувати (збалансувати обсяг робіт із фінансовими можливостями: звузити коло інформаційних потреб, звузити об'єкт дослідження, зменшити обсяг вибірки за рахунок збільшення похибки репрезентативності тощо;
3) від емпіричного дослідження доцільно відмовитись в цілому, тому що витрати для його проведення не окупляться отриманою в результаті інформацією.
При цьому треба зважити, чи дослідження достатньо значуще і чи будуть корисні його результати, чи варто витрачати час і кошти на дослідницьку працю. Можливо, під час підготовки з'ясується, що існують уже готові аналоги вирішення проблеми. Тоді краще ними скористатися, аніж починати ще одне дослідження. Слід також добре подумати над тим, чи вистачить наукових та організаційних здібностей у виконавців дослідження та чи будуть достатніми наявні засоби (технічні, інформаційні та ін.) і фінансові ресурси.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 182 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |