Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Коливання рівноважного ВВП навколо потенційного рівня

Безінфляційний рівень ВВП за умов повної зайнятості – це бажана мета будь-якого суспільства. Відхилення від цього рівня означає дефляційний або інфляційний розриви.

Інфляційний розрив – це відхилення сукупного попиту (AD) від стану рівноваги в умовах повної зайнятості в бік збільшення при стабільній пропозиції (AS), як показано на рисунку 9.3. Наслідком його є підвищення ціни незмінного фізичного обсягу продукції в економіці. Підприємці в цілому не здатні відреагувати на надлишок попиту розширенням реального обсягу виробництва, тому виникає інфляція попиту.

Інфляційний розрив – величина, на яку має скоротитися сукупний попит для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Р AS

AD

M₀

K

L

Y_F Y_M0 Y

Рисунок 9.3 – Інфляційний розрив KL

Інфляційний розрив утворюється, коли сукупний попит (AD) зростає на класичному відрізку кривої сукупної пропозиції (AS) (рис. 9.4).

Р AS

К AD

L AD’

Y_F Y

Рисунок 9.4 – Інфляційний розрив

Подолання інфляційного розриву можливе за рахунок стримування сукупного попиту (AD) і переміщення його з AD в AD' (рис. 9.4), тобто за умови переміщення рівноваги з точки К в точку L. Скорочення рівноважного сукупного доходу DУ буде дорівнювати:

величина мультиплікатор

DУ = інфляційного X автономних

розриву витрат

Дефляційний розрив – це відхилення сукупного попиту (AD) від стану рівноваги за умови повної зайнятості в бік зменшення при стабільній пропозиції (AS) (рис. 9.5). Дефляційний розрив має місце, коли загальний рівень цін (Р) падає.

Р AS

M AD

M₀ В

Y_MO Y_F Y

Рисунок 9.5 – Дефляційний розрив MB

Дефляційний розрив – величина, на яку має зрости сукупний попит для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Дефляційна політика спрямована на стримування зростання споживання і створює сприятливі умови для заощадження і нагромадження.

Економіка після кризи 1923-1933 років знаходилась у стані депресії. Головною метою економістів було вивести із стану застою шляхом використання різних стимулюючих методів. Одним з таких стимулів вважались державні видатки на суспільні роботи. В умовах надвиробництва товарів важливо було створити додатковий попит, а не виробляти нові партії товарів. Так, будівництво доріг забезпечує приріст грошових доходів зайнятих, але не додає ще більше товарів. Усі власники факторів виробництва, які надали ресурси для організації суспільних робіт отримують свій дохід. Наприклад, робітники частині свого заробітку будуть витрачати на інші товари на споживчому ринку (купівля телевізору). Інша частина доходу робітника заощаджується. Отже, у виробників телевізорів зростуть грошові доходи. Частину його виробники телевізорів витрачають на купівлю споживчих товарів, наприклад, автомобілів. Інша частина доходів буде заощаджуватися. Процес починає охоплювати багато населення, які отримав свої доходи, купують споживчому ринку інші товари.

Тому первісні 1000 $ у вигляді інвестицій викличуть зростання сукупного попиту, або використаного НД на деякий коефіцієнт. Це і є мультиплікатор. Таким чином, мультиплікатор – це посилений вплив інвестицій на НД, коли приріст інвестицій викликає зростання НД на величину більшу, ніж сам приріст.

Мультиплікатор – це чисельний коефіцієнт, що показує в скільки разів зміниться НД при даній зміні інвестицій. Мультиплікатор інвестицій – це відношення приросту доходу до приросту інвестицій.

М = D Q / DI = 1 / (1 – МРС)

З рис. 9.6 видно, що відстань між паралельними лініями С та С + І, яка дорівнює DI, менша ніж різниця Q_F - Q_E.

Дж. М. Кейнс розробляв теорію мультиплікатора в умовах, коли суспільство перебувало в стані глибокої кризи з високим рівнем безробіття і недовикористаними виробничими потужностями. Саме за цих умов проявляється ефект мультиплікатора. Зростання інвестицій під дією мультиплікатора забезпечує більш повне використання наявних виробничих ресурсів, що призводить до зростання зайнятості та реального ВВП. Якщо економіка перебуває в умовах високої кон'юнктури (в умовах повної зайнятості), то результатом дії мультиплікатора буде підвищення цін та рівня інфляції, які викликані надлишковим попитом, за незмінного обсягу реального ВВП.

С

C + I

C₁ + I₁ F

DI C

C₁

Е

0 Q_E Qf Q

Рисунок 9.6 – Модель мультиплікатора: С - функція споживання; С + І - зростання сукупного попиту під дією автономних інвестицій; Q e - рівноважний обсяг виробництва; Qf - потенційний обсяг виробництва.

Явище мультиплікатору основане на двох фактах:

1. Економіку характеризують потоки доходів та витрат, які безпосередньо повторюються.

2. Будь-яка зміна доходу несе собою зміну у споживання та заощадженні у тому ж напрямку, що і зміна доходу, при цьому пропорціональність споживання та заощадження зберігається, тому що вони визначаються MPC та MPS.

Практичне значення мультиплікатору в тому, що відносно невеликі зміни у планах підприємців або в планах домашніх господарств приводять до значно більших змін рівноважного обсягу національного виробництва. Треба звертати увагу, що мультиплікатор діє в обох напрямках.