Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Основні поняття і терміни

Класична модель макрорівноваги. Повна зайнятість. “Кейнсіанський хрест”. Мультиплікатор державних витрат. Мультиплікатор податків. Вилучення. Ін’єкції. Інфляційний розрив. Дефляцій ний розрив.

Рекомендована література до теми: [1 (171-177с., 179-210с.); 2 (111-125с.); 3 (104-132с.), 4(221-253с.)].

1. Модель економічної рівноваги “витрати–випуск”

Рівноважний обсяг виробництва забезпечує загальні витрати, яких достатньо для закупівлі наданого обсягу продукції, тобто при рівноважному рівні ВВП загальна кількість вироблених товарів дорівнює кількості закуплених товарів.

Для визначення рівноважного національного виробництва використовують два методи:

1. Метод порівняння сукупних витрат та обсягу виробництва.

2. Метод заощадження – інвестиції (або вилучень - ін’єкцій).

Моделі, що будуть розглянуті у даній темі є похідними від базової моделі економічної рівноваги “AD – AS”. У реальному житті економічні агенти не знають обсягів сукупного попиту та сукупної пропозиції, але за AD стоять сукупні видатки, а за AS – вироблений ВВП.

Метод “планові витрати – обсяг виробництва” або “кейнсіанський хрест”.

Цей метод акцентує увагу на тому, що планові витрати – це фактор, що визначає рівень виробництва, зайнятості та доходу.

Сукупний попит у моделі представлено плановими видатками, тобто сумою, яку домогосподарства та фірми мають намір витратити на купівлю товарів та оплату послуг.

AD = С + І

Сукупна пропозиція AS представлена доходом У або реальним випуском.

Передумови кейнсіанської моделі рівноваги:

- економіка є приватною;

- і планові, і фактичні витрати є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який є фіксованим;

- в модель на включено амортизаційні витрати та непрямі податки, а тому будемо вважати, що ВВП = ЧВП = НД.

Згідно з цим методом ВВП стає рівноважним, коли загальний обсяг виробництва дорівнює плановим витратам.

Спочатку, необхідно побудувати криву планових витрат для всієї економічної системи. Мова йде про графічну залежність між обсягом реальних планових витрат на придбання товарів та послуг при кожному конкретному обсязі реального ВВП. На вісі абсцис позначаємо величину ВВП, на вісі ординат – сукупні або планові витрати, які складають витрати населення та фірм, тобто суму інвестицій та споживання.

AD (планові витрати) Y (AS)

M₁

AD = C₀ + I₀ + MPC * Y

M₀

M₂

C₀ + I

Y₂ Y₀ Y₁ Y (дохід, випуск)

Рисунок 9.1 – Кейнсіанський хрест

Стан, при якому вся величина виробленого ВВП буде спожита населенням та фірмами, тобто дорівнюватиме їх витратам, можна графічно відобразити у вигляді прямої лінії під кутом 45. У будь-якій точці бісектриси сукупні витрати = величині ВВП (рівноважний ВВП).

У точці М0 виникає рівновага, при якій на весь вироблений продукт буде попит з боку населення і фірм.

2. Модель економічної рівноваги “вилучення–ін’єкції”

Цей метод акцентує увагу на нерівності сукупних витрат та ВВП за всіма рівнями виробництва, окрім рівноважного.

Суть методу: виробництво будь-якого обсягу продукції дає адекватний розмір доходу після сплати податків. Частину цього доходу домашні господарства можуть заощадити. Отже, заощадження – це вилучення потенційних витрат з потоку витрат - доходів. Якщо існують заощадження, споживання стає меншим загального обсягу виробництва. У зв’язку з цим самого по собі споживання недостатньо, щоб вибрати з ринку весь обсяг виробленої продукції і це призводить до зниження загального рівня обсягу виробництва. Проте, підприємці не продають всю продукцію тільки кінцевим споживачам. Частина продукції у формі засобів виробництва та інвестиційних товарів буде реалізовуватись у середині підприємницького сектору. Тому, інвестиції це ін’єкції витрат у потік витрати – доходи. Вони компенсують кошти, що заощаджуються.

Припустимо, що інвестиції постійна величина, яка не залежить від величини ВВП (пряма лінія). Графічний аналіз показує, що оптимальний обсяг ВВП (Q) у точці перетину (Е) кривих І та S, тобто заощадження населення дорівнюють інвестиціям.

Якщо заощадження більші, ніж інвестиції, то фактично населення утримується від додаткового споживання. У результаті зменшується попит, нагромаджуються товарно-матеріальні запаси, що не стимулює зростання виробництва та інвестиції.

Виробництво ВВП зайнятість

доходи заощадження.

І, S

S

Е І

ВВП

Рисунок 9.2 – Рівноважний ВВП за методом “вилучення - ін’єкції”

Якщо заощадження менші за інвестиції (Е2), населення заощаджує менше ніж фірми бажають інвестувати. Скорочуючи заощадження, населення пред’являє більший попит. Це стимулює фірми до збільшення виробництва.

Виробництво ВВП зайнятість

доходи заощадження

Тільки у точці Е досягається такий обсяг ВВП, який не приведе до коливань у макроекономічній системі. Рівноважний стан S=І у точці Е визначатиме оптимальний обсяг ВВП.