Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Кореспонденція господарських операцій по інвентаризації матеріальних цінностей на рахунках бухгалтерського обліку

Наступним етапом перевірки матеріальних цінностей є визначення правильності оцінки матеріальних цінностей в обліку. Відповідно до П(с)БО 9 запаси, які придбані, обліковуються в балансі і за їх первісною вартістю, а ті що виготовлені власними силами – за їх фактичною собівартістю.

Собівартість запасів розраховується виходячи з: ціни придбання; витрат на оплату посередницьких послуг; витрат на оплату праці, працівників, що зайняті придбанням запасів; витрат пов’язаних з пошуком і придбанням матеріальних цінностей; маркетингових та рекламних витрат; сум обов’язкових податків, зборів і платежів, які пов’язані з придбанням запасів; витрат та пересортування запасів; інших витрат, які пов’язані з придбанням запасів.

Не належать до суми фактичної собівартості запасів понаднормові витрати і нестачі запасів, відсотки за користуванням кредитом та інші витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням запасів.

Наступним етапом аудиторської перевірки є правильність відпуску запасів зі складу.

Відпуск або списання виробничих запасів у виробництво, їх продаж та інше вибуття здійснюється одним із методів оцінки:

- метод ідентифікованої собівартості;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходжень запасів (Файфо);

- собівартості останніх за часом надходжень запасів (Лайфо);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Метод оцінки виробничих запасів відображається в наказі облікової політики підприємства.

Метод суцільної ідентифікації - застосовується для тих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку за кожним видом запасів.

Метод Фіфо – ґрунтується на припущені, що ті одиниці запасів, які були придбані першими, першими і вибувають. Спочатку записують залишки запасів на початок періоду, потім вартість запасів, що надійшли першими у звітному періоду. Ті запаси, що надійшли першими, належать до собівартості реалізованої продукції, а вартість запасів, придбаних останніми, відображаються на рахунках обліку запасів на кінець звітного періоду.

Метод Ліфо -базується на допущені, що запаси відпускаються у виробництво у послідовності зворотній їх надходженню. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного періоду визначається за собівартістю перших за часом отримання запасів.

Метод нормативних затрат -полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів праці, виробничих потужностей і чинних цін;

Метод оцінки за цінами продажу -заснований на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки.

Приклад: на початок звітного періоду на торгівельному підприємстві значаться товари. Сальдо 282 «Товари в торгівлі» - 40 000 грн. Сальдо 285 «Торгова націнка» становить 12 000 грн.

У звітному періоді було придбано товарів на суму 42 000 грн. у т.ч. ПДВ – 20%. Торгівельна націнка – 10 000 грн, реалізовано товару на 22 800грн.

Розрахуємо середній відсоток торгівельної націнки:

С.в.% = (сальдо по кредиту 285 рах на початок періоду + обороти по кредиту 285 рах) / (сальдо по дебету 282 рах на початок звітного періоду + обороти по дебету 282 рах).

С.в.% = (12 000 + 10 000) / (40 000 + 35 000) = 0,29

Торгівельну націнку на реалізовані товари дорівнює:

22 800 х 0,29 = 6 612грн.

Собівартість реалізованого товару дорівнює:

22 800 – 6 612 = 16 188грн.

Наступним етапом аудитора на підприємстві є перевірка правильності і повноти оприбуткування матеріальних цінностей. Для цього аудитор перевіряє суми, відображені у відомостях обліку матеріальних активів з даними бухгалтерського обліку. Особлива увага приділяється перевірці операцій за рахунками 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» перевіряються його дебетові та кредитові обороти та правильність визначення залишку на кінець звітного періоду.

Особливо ретельно перевіряється дотримання порядку передачі цінностей у виробництво, що призводить до зловживань.

Оприбуткування матеріальних цінностей аудитор повинен перевіряти за кожним документом. За документами, прикладеними до виписок банку, аудитор повинен установити дату оплати розрахункових документів постачальників і назву цінностей. За матеріальними звітами наступного місяця перевірити повноту їх оприбуткування.

Основними документами для оприбуткування матеріальних цінностей є супровідні документи постачальників, прикладені до звітів матеріально відповідальних осіб: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури специфікації, пакувальні ярлики, посвідчення якості, приймальні квитанції.

Однією із складових аудиту є вивчення правильності їх оцінки, що здійснюється згідно Положення стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”.

З метою виявлення методів оцінки продукції на складі доцільно перевірити документи з цих операцій. Якщо оцінка продукції на складі здійснювалась на основі

фактичної собівартості, то слід визначити, за яким методом проводились розрахунки.

Аудитор повинен ретельно проаналізувати правильність оцінки матеріалів і з’ясувати, чи включені до собівартості їх придбання транспортно-заготівельні витрати, комісійні винагороди, що сплачені організаціям – постачальникам.

При аудиторській перевірці потрібно встановити наявність фактів включення у вартість матеріалів витрат на утримання складів, відділів постачання і збуту, та на відрядження працівників для оформлення договорів на поставку матеріальних цінностей. Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Правильна їх оцінка залежить від організації і постановки аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки аудитор з’ясовує, чи ведеться облік на рахунку 20 „ Виробничі запаси” у розрізі субрахунків і за кожним найменуванням, номенклатурним номером.

Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво аудитор використовує нагромаджу вальні відомості щодо витрачання матеріалів зі складів, що виписуються на підставі видаткових документів (лімітно-забірної карти, вимоги на заміну матеріалів, забірні листи).