Читайте также:
|
| № | Зміст господарських операцій | Дебет | Кредит | Сума |
| Нестачі, виявлені при інвентаризації(винуватці не встановлені). Документ: звірювальна відомість. Акт списання | 20,21,22 | |||
| Відображено суму фактичної нестачі, визнану ненормованою, за рахунок винної особи | ||||
| Відображена різниця між сумою до відшкодування, розрахованої згідно з діючим порядком та балансовою вартістю матеріальних цінностей, яких не вистачає (500 +100)х2 = 1200 | ||||
| Відображено податкові зобов’язання з ПДВ | ||||
| Нарахована сума, що підлягає сплаті до бюджету: (1200 – 600 =600) | ||||
| Отримана від винної особи сума по відшкодуванню нестачі | ||||
| Перераховано до бюджету різницю між сумою відшкодування і балансовою вартістю майна | ||||
| Відображено результат від проведеної інвентаризації | ||||
| Відображено суму нестач в межах норм природного убутку | 20,21,22 | |||
| Віднесено витрати, пов’язані з нестачею в результаті стихійного лиха (винна особа не встановлена) | 20,21,22 | |||
| Списано витрати, пов’язані з нестачею майна в результаті стихійного лиха | ||||
| Оприбутковані виявлені лишки матеріальних цінностей від інвентаризації | 20,21,22 |
Наступним етапом перевірки матеріальних цінностей є визначення правильності оцінки матеріальних цінностей в обліку. Відповідно до П(с)БО 9 запаси, які придбані, обліковуються в балансі і за їх первісною вартістю, а ті що виготовлені власними силами – за їх фактичною собівартістю.
Собівартість запасів розраховується виходячи з: ціни придбання; витрат на оплату посередницьких послуг; витрат на оплату праці, працівників, що зайняті придбанням запасів; витрат пов’язаних з пошуком і придбанням матеріальних цінностей; маркетингових та рекламних витрат; сум обов’язкових податків, зборів і платежів, які пов’язані з придбанням запасів; витрат та пересортування запасів; інших витрат, які пов’язані з придбанням запасів.
Не належать до суми фактичної собівартості запасів понаднормові витрати і нестачі запасів, відсотки за користуванням кредитом та інші витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням запасів.
Наступним етапом аудиторської перевірки є правильність відпуску запасів зі складу.
Відпуск або списання виробничих запасів у виробництво, їх продаж та інше вибуття здійснюється одним із методів оцінки:
- метод ідентифікованої собівартості;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходжень запасів (Файфо);
- собівартості останніх за часом надходжень запасів (Лайфо);
- нормативних затрат;
- ціни продажу.
Метод оцінки виробничих запасів відображається в наказі облікової політики підприємства.
Метод суцільної ідентифікації - застосовується для тих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку за кожним видом запасів.
Метод Фіфо – ґрунтується на припущені, що ті одиниці запасів, які були придбані першими, першими і вибувають. Спочатку записують залишки запасів на початок періоду, потім вартість запасів, що надійшли першими у звітному періоду. Ті запаси, що надійшли першими, належать до собівартості реалізованої продукції, а вартість запасів, придбаних останніми, відображаються на рахунках обліку запасів на кінець звітного періоду.
Метод Ліфо -базується на допущені, що запаси відпускаються у виробництво у послідовності зворотній їх надходженню. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного періоду визначається за собівартістю перших за часом отримання запасів.
Метод нормативних затрат -полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів праці, виробничих потужностей і чинних цін;
Метод оцінки за цінами продажу -заснований на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки.
Приклад: на початок звітного періоду на торгівельному підприємстві значаться товари. Сальдо 282 «Товари в торгівлі» - 40 000 грн. Сальдо 285 «Торгова націнка» становить 12 000 грн.
У звітному періоді було придбано товарів на суму 42 000 грн. у т.ч. ПДВ – 20%. Торгівельна націнка – 10 000 грн, реалізовано товару на 22 800грн.
Розрахуємо середній відсоток торгівельної націнки:
С.в.% = (сальдо по кредиту 285 рах на початок періоду + обороти по кредиту 285 рах) / (сальдо по дебету 282 рах на початок звітного періоду + обороти по дебету 282 рах).
С.в.% = (12 000 + 10 000) / (40 000 + 35 000) = 0,29
Торгівельну націнку на реалізовані товари дорівнює:
22 800 х 0,29 = 6 612грн.
Собівартість реалізованого товару дорівнює:
22 800 – 6 612 = 16 188грн.
Наступним етапом аудитора на підприємстві є перевірка правильності і повноти оприбуткування матеріальних цінностей. Для цього аудитор перевіряє суми, відображені у відомостях обліку матеріальних активів з даними бухгалтерського обліку. Особлива увага приділяється перевірці операцій за рахунками 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» перевіряються його дебетові та кредитові обороти та правильність визначення залишку на кінець звітного періоду.
Особливо ретельно перевіряється дотримання порядку передачі цінностей у виробництво, що призводить до зловживань.
Оприбуткування матеріальних цінностей аудитор повинен перевіряти за кожним документом. За документами, прикладеними до виписок банку, аудитор повинен установити дату оплати розрахункових документів постачальників і назву цінностей. За матеріальними звітами наступного місяця перевірити повноту їх оприбуткування.
Основними документами для оприбуткування матеріальних цінностей є супровідні документи постачальників, прикладені до звітів матеріально відповідальних осіб: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури специфікації, пакувальні ярлики, посвідчення якості, приймальні квитанції.
Однією із складових аудиту є вивчення правильності їх оцінки, що здійснюється згідно Положення стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”.
З метою виявлення методів оцінки продукції на складі доцільно перевірити документи з цих операцій. Якщо оцінка продукції на складі здійснювалась на основі
фактичної собівартості, то слід визначити, за яким методом проводились розрахунки.
Аудитор повинен ретельно проаналізувати правильність оцінки матеріалів і з’ясувати, чи включені до собівартості їх придбання транспортно-заготівельні витрати, комісійні винагороди, що сплачені організаціям – постачальникам.
При аудиторській перевірці потрібно встановити наявність фактів включення у вартість матеріалів витрат на утримання складів, відділів постачання і збуту, та на відрядження працівників для оформлення договорів на поставку матеріальних цінностей. Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Правильна їх оцінка залежить від організації і постановки аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки аудитор з’ясовує, чи ведеться облік на рахунку 20 „ Виробничі запаси” у розрізі субрахунків і за кожним найменуванням, номенклатурним номером.
Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво аудитор використовує нагромаджу вальні відомості щодо витрачання матеріалів зі складів, що виписуються на підставі видаткових документів (лімітно-забірної карти, вимоги на заміну матеріалів, забірні листи).
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 103 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |