Читайте также:
|
Слово комунікація прийшло до нас через англійську мову (communication) від латинського communicare, що означає «перебувати у зв’язку, брати участь, об’єднуватися». Тут «комунікація» передбачає належність до соціального організму через певну виразну дію, яка не потребує ні відповіді, ні усвідомлення. У цьому разі акт комунікації передусім є отриманням, а не надсиланням. Точніше «надсилання» через отримання».
Нині в науці існує сотня визначень комунікації. Польський комуніколог T. Goban-Klas у своєму підручнику «Засоби масової комунікації і масова комунікація» наводить сім типових визначень комунікації:
комунікація як трансмісія (трансляція, передача) інформації, ідей, емоцій, умінь;
комунікація як розуміння інших, коли ми й самі прагнемо, щоб нас зрозуміли (комунікація як порозуміння);
комунікація як вплив за допомогою знаків і символів на людей;
комунікація як об’єднання (творення спільноти) за допомогою мови чи знаків;
комунікація як взаємодія за допомогою символів;
комунікація як обмін значеннями між людьми, які мають спільне в сприйманні, прагненнях і позиціях;
комунікація як складник суспільного процесу, який виражає групові норми, здійснює громадський контроль, розподіляє ролі, досягає координації зусиль тощо.
Ці дефініції доповнюють одна одну, кожне з визначень охоплює певний бік явища, даючи більш глибоке осягнення комунікації.
Визначення масової комунікації не можна витворити простим додаванням слова маси до слова комунікація. Зміна звичного для нас міжлюдського характеру комунікації, коли спілкуються двоє, привела до глобалізації й модифікації самого процесу спілкування.
Якщо у типових, побутових або навіть виробничих, ситуаціях спілкування виникає ніби стихійно, раптово і як дія, підпорядкована основному, наприклад, виробничому виду діяльності, включається в неї, то намагання спілкуватися з масою людей, переконувати їх у чомусь змушує комуніканта ставитися до спілкування серйозно, готуватися до нього. А для людей, які постійно займаються спілкуванням і воно є їхньою працею (наприклад для учителів, письменників, лекторів, журналістів), - спілкування перетворюється у роботу, яку вже можна назвати професіональною діяльністю суспільно-культурного плану.
Таким чином, під масовою комунікацією (масовим спілкуванням, mass communication) ми розуміємо організоване спілкування, що є видом суспільно-культурної діяльності, яка відбувається у вигляді взаємопов’язаних інтелектуально-мислительних та емоційно-вольових дій, спрямованих на духовне, професійне чи інше єднання маси людей (мас).
У «Філософському словнику» під редакцією М.М. Розенталя і П.Ф. Юдіна масова комунікація визначається як «процес поширення інформації (знань, духовних цінностей, моральних і правових норм і т.п.) за допомогою технічних засобів (друк, радіо, кіно, телебачення) на чисельно великі, роззосереджені аудиторії» (Розенталь, 1970, 204). Недоліком цього визначення є опущення другої важливої функції засобів масової комунікації (далі - МК) - функції впливу (формування громадської думки).
Важливим у цьому визначенні є розуміння комунікації як організованого спілкування, або діяльності, тобто такої активності людей, яка має свої мотиви, свою структуру, яка складається з дій - актів, підпорядкованих меті.
Те що масова комунікація є організованим спілкуванням, має принципове значення для розуміння формування й розвитку масовоінформаційних процесів у суспільстві. Ідея організованого спілкування може виникнути лише у ситуації відповідальності мовця (комуніканта) за свою «словесну роботу». Ця відповідальність рідко виникає під час спілкування двох людей, бо таке спілкування має рівень переважно побутової міжособистісної комунікації. Масовість акту мовлення, коли на тебе дивляться сотні очей, дає відчуття важливості виконуваної справи, тобто акту мовлення, і змушує серйозно ставитися до організації самого процесу спілкування.
Таким чином, організоване спілкування, яким є масова комунікація, давним-давно набуло ознак професіональної діяльності й поставлене у виробничі умови поряд з розвитком засобів масової комунікаці ї, без яких ефективний зв’язок з масами неможливий.
Отже, беручи до уваги професіональний аспект масової комунікації на сучасному етапі, ми можемо запропонувати таке її визнання:
Професіональна масова комунікація - це майстерно організоване спілкування у вигляді суспільно-культурної діяльності, учасниками якого є, з одного боку, професіональні мовці (комунікатори, або комуніканти), що чинять згідно з суспільно-етичними нормами, законами держави, вимогами технології організації мовлення й спілкування, і, з іншого боку, маса людей (маси, комунікат), на яку здійснюють уплив професіональні мовці через засоби масової комунікації, що є продуктом професійної масовоінформаційної діяльності у сфері інформаційної індустрії.
Масова комунікація як суспільно-культурна діяльність включає дії мовців (комунікантів), а також дії мас (комунікатів). Очевидним є те, що контакт між комунікаторами опосередкований засобами масової комунікації, які функціонують у системі масової комунікації для забезпечення впливу комунікантів на комунікатів.
Слід розрізняти поняття масових комунікацій, масової інформації та засобів масової комунікації (ЗМК).
1. Масові комунікації вирізняє насамперед застосування ЗMK, або мас-медій. За Ч. Райтом, масова комунікація спрямована на великі та гетерогенні аудиторії, анонімні щодо самого комунікатора. Повідомлення передаються публічно, з метою досягнути якомога більшої авдиторії швидко та, як правило, одночасно. Зазвичай ці повідомлення швидкоплинні.
Д. де Флер та E. Деніс розглядають масову комунікацію як процес, що включає в себе кілька стадій:
• Повідомлення формулюється професійними комунікаторами.
• Повідомлення надсилається швидко і безперервно за допомогою медій.
• Повідомлення поширюється відповідно до величини та складу масової аудиторії, яка звертає увагу на медії різними шляхами.
• Окремі представники аудиторії інтерпретують значення повідомлення згідно з їхнім досвідом, що більшою чи меншою мірою співвідноситься з намірами професійних комунікаторів.
• Як результат засвоєння цих значень члени аудиторії зазнають певного впливу. Це означає, що комунікація має якийсь ефект.
Під масовими комунікаціями розуміють складний процес представлення і взаємодії через мас-медії поглядів та інтересів різних соціальних верств суспільства. 3 такого погляду вживаємо цей термін у множині, бо йдеться про багато різноманітних комунікацій.
Масові комунікації відбивають стосунки всередині суспільства і забезпечують його ефективність. Вони мають свої внутрішні закони й закономірності. Д, Мак-Квейл називає масову комунікацію концептом, теоретичною парадигмою і системою, що спирається на велику кількість медіаканалів. У такому розумінні цей термін вживається в однині. Він також може означати медіавиробництво як таке.
3. Поняття масової інформації відповідно характеризує таку інформацію, яка виробляється для споживання масовою аудиторією.
Соціальна інформація має складну структуру, яка включає науково-технічну, економічну, соціально-політичну, ідеологічну та інші види інформації. Соціальну інформацію можна визначити як повідомлення, передані будь-яким зрозумілим людині кодом, що містять у собі відомості про процес функціонування суспільства,а також усе те, що стосується і може вплинути на ці процеси.
4. Під засобами масової комунікації (ЗМК) розуміють спеціальні канали, завдяки яким відбувається поширення інформаційних повідомлень для масової авдиторії.
B Україні має місце деяка плутанина у вживанні термінів ЗMK і ЗMI (засоби масової інформації), які є синонімами. Спостерігаються спроби підкреслити особливий комунікативний наголос, що нібито має місце у ЗMK і відсутній у ЗMI. Насправді ключовим словом для розуміння обох визначень є слово медії (засоби) для поширення масової інформації: друковані періодичні видання, книжки, радіо, мобільні телефони,кіно, телебачення, аудіо- та відеозаписи, засоби кабельного і супутникового зв'язку, відеоігри, Інтернет. Комунікативне значення у цьому разі полягає не у збільшенні зворотного зв'язку між медіями та їхніми аудиторіями, а в тому, що ЗМК/ЗМІ обслуговують інтереси різних соціальних груп суспільства, розвиваючи зв'язки, тобто комунікацію між ними.
Інформаційна індустрія (або індустрія ЗМК чи мас-медіа) займається, зокрема, виробництвом носіїв масової інформації як засобів масової комунікації, формує інформаційний простір держави, веде політику в інформаційному просторі, збирає, зберігає, переробляє й поширює інформацію. Становлення й розвиток інформаційної індустрії як сфери виробництва засобів масової комунікації (ЗМК), або засобів масової інформації (масового інформування) (ЗМІ), зумовлений (1) розширенням сфери інформаційних потреб суспільства, (2) суспільно-економічним і науково-технічним розвитком суспільства, (3) процесами глобалізації системи масової комунікації, а також інших комунікаційних систем - виробничих, професійних тощо.
ЗМІ - це організаційно-технічні комплекси, що дозволяють здійснювати швидку передачу, масове тиражування великих обсягів словесної, образної та музичної інформації.
Структура сучасної системи ЗМІ виглядає наступним чином:
· преса (газети, журнали, дайджести, тижневики і ін);
· аудіовізуальні ЗМІ (радіо, телебачення тощо);
· інформаційні служби (телеграфні агентства, рекламні бюро, PR-агентства, професійні журналістські клуби і асоціації).
Преса - це масові періодичні друковані видання. Це єдиний засіб, що дає споживачеві інформації можливість контролювати динаміку освітлюваних подій, обставини та напрями їх розвитку. Основне місце в системі періодичних видань займають газети.
Радіо - це вид масових аудіальних ЗМІ. Унікальність радіо в його повсюдності і загальнодоступності. Слухаючи радіо, люди можуть дізнатися про новини, слухати музику, розважальні програми і при цьому займатися іншими справами. Радіо - один з найважливіших засобів соціального контролю (зокрема, державного), завдяки якому можна управляти свідомістю і поведінкою одночасно великої кількості людей.
Телебачення - це аудіовізуальний ЗМІ, яке, синтезуючи звук і зображення, забезпечує більш широкі комунікативні можливості.
Інформаційні служби - це організації, що збирають і пересилають новини. Традиційно вони складають основу національної та міжнародної систем поширення новин. Кореспонденти інформаційних служб збирають відомості, які потім перепродуються передплатникам - газетам, журналам, державним органам, телекомпаніям, комерційним та іншим структурам.
PR-фірми – це організації, що розробляють і пропонують керівництву комерційних, політичних, громадських та інших структур ключову концепцію їх політики чи окремі рекомендації у сфері зв'язків з громадськістю.
Паблік рілейшнз (PR) - це спеціальна система управління інформацією (у тому числі і соціальної), де під керуванням розуміється процес створення інформаційних приводів та інформації зацікавленою в ній стороною; поширення готової інформаційної продукції засобами комунікації для цілеспрямованого формування бажаного громадської думки.
Телекомунікація - це технічні служби, що забезпечують передачу і прийом повідомлень. Фахівці з телекомунікації - інженери та техніки. Вони, в основному, працюють з кодами, сигналами, шумами. Традиція пошуку в області кодування інформації, економії й надійності її передачі сягає часів посольств і секретних служб, що використовували шифрування та кодування для написання секретних листів.
Інформатика - це система засобів обробки даних за допомогою обчислювальних машин (комп'ютерів). Інформатика в історичному плані продовжує так звану культуру очевидності, де на першому місці - істина, наукові дослідження та докази існування природних обмежень.
Для фахівців у сфері інформатики (програмістів) головне - пошук логічного сенсу, аналіз та зберігання інформації.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 209 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |