Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Форми масової комунікації.

Масове спілкування відбувається у різних формах. Під формою спілкування слід розуміти таку його організацію, яка передбачає використання тих самих, закріплених у досвіді комунікаторів засобів, методів, принципів, правил спілкування. Наявність кількох форм може приводити до виникнення окремих видів спілкування.

Так, усна й писемна форми є очевидними, часто використовуваними, але не специфічними для масового спілкування, а типовими для будь-якого виду спілкування.

Інституційні форми масової комунікації. Масове спілкування передбачає наявність певних інституцій – організацій, служб, лабораторій, інститутів, центрів тощо, які займаються організацією мовлення, розробляють плани, сценарії і т. п. масових акцій, допомагають мовцям здійснювати акти спілкування з людьми. Ознакою інституційної форми спілкування є організованість процесу комунікації, використання певної технології спілкування професійними комунікантами.

Суб’єктно-об’єктна форма масової комунікації. Масова комунікація від природи суб’єктно-об’єктна, вона вимагає “жертви” у вигляді адресата інформаційної діяльності – маси.

Комунікаційна толеранція – то лише висунутий елітою на хвилі морально-етичного суспільного піднесення бажаний принцип стосунків між людьми. Масі ж потрібне не толерантне до неї ставлення, а сила духу, впевненість, переконаність, яку вона відчуває у словах і вчинках лідера, тоді маса піде за ним. Але ці вимоги слушні лише для сфери масового спілкування, вони можуть бути неприйнятними для інших видів, форм і сфер комунікації.

У демократичному суспільстві вихід один: розуміючи природу масової комунікації, необхідно говорити про форми й способи демократичного співіснування “інститутів управління й тиску на народ” з тим же народом. Послаблення прямого впливу на суспільство з боку ЗМІ, служб зі зв’язків із громадськістю, рекламних агенцій може здійснюватися тільки створенням плюралістичних, конкурентних систем медіа та служб і забезпеченням добровільного доступу громадян до цих систем. Паління цигарок – зло, попереджає міністерство охорони здоров’я, але ринок цього зла розвинений і ніхто нікого не примушує палити. Хочеш – пали, хочеш – ні!

У масовій комунікації, що має від природи суб’єктно-об’єктний характер, вектор процесу завжди спрямований від комуніканта до комуніката.

Суб’єктно-об’єктно орієнтована комунікація вже має маніпуляцій ний сенс, бо вона передбачає прихований вплив: комунікат-об’єкт не має волі та інтелекту для протистояння суб’єктові, він машинально через довіру до медіа або відсутність необхідних знань виконує те, що йому говорить суб’єкт.

У цьому плані відвертими і правдоподібними були визначення масової комунікації, зроблені ще в радянські часи. “ Масова комунікація — систематичне розповсюдження повідомлень (через пресу, радіо, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис) з метою утвердження духовних цінностей данного суспільства і здійснення ідеологічного, політичного, економічного або організаційного впливу на оцінки, думки і поведінку людей. Характер і цілі масової комунікації як засобу ідейно-політичної боротьби, керування, пропаганди, поширення культури, реклами визначаються соціальною природою суспільства.