Читайте также:
|
Лекція 3. Основні засади формування економічної безпеки банку
3.1. Економічна безпека на етапі створення, реєстрації та ліцензування комерційного банку.
3.2. Обов’язкові економічні нормативи діяльності банку і контроль за їх дотриманням.
3.3. Організація діяльності служби безпеки банку.
Економічна безпека на етапі створення, реєстрації та ліцензування комерційного банку
Проблема економічної безпеки банку, як і будь-якої іншої установи та організації, виникає на етапі створення банку і зникає лише після його ліквідації. Особливо гостро дана проблема постає в процесі реєстрації та ліцензування установи, тому процедура створення банку чітко та детально регламентується законодавством України.
Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш, Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень» № 375 від 31.08.2001 р. та інших нормативно-правових актів Національного банку України.
Для державної реєстрації банку уповноважена засновниками особа або голова спостережної ради подає до територіального управління Національного банку за місцем створення банку перелік документів, більше ніж з 23 позицій, чітко встановлених вище зазначеним положенням.
При створенні банку досить велика увага приділяється формуванню керівного складу банку. Так, у числі обов'язкових для подання документів знаходяться відомості про склад Спостережної (наглядової) ради, Правління (Ради директорів), Ревізійної комісії.
Важливим, з точки зору економічної безпеки майбутньої фінансової установи, є той факт, що Національний банк України має право перевіряти та робити свій висновок про бездоганну ділову репутацію і професійну придатність голови майбутнього банку (його заступників, членів спостережної ради банку, головного бухгалтера), шляхом їх тестування в установленому порядку та проведенням співбесіди з членами Комісії Національного банку. Ця комісія приймає рішення про погодження зазначених осіб з урахуванням загальної оцінки всіх поданих документів.
Крім того Національний банк України дуже детально перевіряє ділову репутацію юридичних та фізичних осіб - учасників банку, що є не менш важливим для забезпечення економічної безпеки банку у майбутньому.
Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакету документів. Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Банки створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
Національний банк України може відмовити в одержанні реєстрації банку у разі, якщо порушено порядок створення банку; установчі документи банку не відповідають законодавству України; подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку, або ці документи не відповідають вимогам законодавства; у Національного банку України є докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у банку; професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідають вимогам Національного банку України.
Таким чином, кожен документ, що визнаний обов'язковим до подання в НБУ, повинен нести повну та достовірну інформацію про майбутній суб'єкт банківської діяльності, що надасть можливість гарантувати безпеку його функціонування в майбутньому. Тому рішення про відмову у державній реєстрації банку НБУ є мотивованим у разі недотримання встановлених вимог.
На початковому етапі реєстрації НБУ встановлює комерційним банкам вимоги щодо формування та збільшення статутного капіталу. Найважливішими, з точки зору економічної безпеки, є наступні:
1) формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників;
2) грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - юридичні особи, фізичні особи-іноземці - в іноземній вільно конвертованій валюті або в гривнях;
3) статутний капітал банку не повинен формуватися за рахунок коштів, джерела походження яких не підтверджені;
4) забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо ці кошти мають інше цільове призначення, банківські метали, а також кошти, одержані в кредит та під заставу;
5) банкам забороняються зустрічні інвестиції у статутні капітали один одного та зустрічні інвестиції в статутні капітали їх учасників;
6) банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій попередньої підписки і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено та зареєстровано.
Національний банк не надає дозволу на придбання істотної участі в банку або її збільшення, якщо особа, яка придбаває або збільшує істотну участь, не має бездоганної ділової репутації; особа, яка придбаває або збільшує істотну участь, не має власних коштів, яких достатньо для здійснення заявленого внеску; придбання або збільшення істотної участі загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або розвитку конкурентного середовища в банківській системі.
Крім усіх вище наведених вимог, щодо реєстрації банківської установи, НБУ встановлює чіткий порядок реєстрації змін, що вносяться до статуту банку, дотримання якого є обов'язковим для кожного комерційного банку, який здійснює свою діяльність на території країни.
Одним з найефективніших засобів забезпечення безпечної діяльності банківської установи є ліцензування. Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III, банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. Крім Закону України «Про банки і банківську діяльність» питання ліцензування банківської діяльності регулюється Постановою Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» від 17.07.2001 р. за №275.
Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, за умови вчасного подання чітко встановленого переліку документів.
Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначені вище умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується.
Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках:
1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;
2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;
3) у разі порушення нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;
4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами законодавства;
5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.
На рис. 3.1 наведений перелік банківських операцій, які банк має право здійснювати за умови наявності банківської ліцензії та присутності (відсутності) письмового дозволу.
|
Національним банком України, крім процедури отримання банківської ліцензії, чітко встановлено процедуру отримання письмового дозволу та ліцензій на окремі види операції, з особливими вимогами щодо кожного з них.
Враховуючи результати проведеного дослідження динаміки зміни кількості банків, що мають ліцензію у 2007 - 2010 рр., варто зауважити, що у 2007 - 2009 рр. спостерігалася тенденція до щорічного збільшення кількості таких банків. За станом на 1 березня 2010 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 178 банків, що на 7 банків менше ніж у попередньому році. При цьому 176 банків (98,9% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) - акціонерні товариства (з них: 64 банків (35,9%) - відкриті акціонерні товариства, 1 банк (0,6%) - закрите акціонерне товариство, 111 банків (62,4%) - публічні), 2 банки (1,1%) - товариства з обмеженою відповідальністю. У 2010 році, порівняно з 2009 роком, значно скоротилась кількість банків, які мали статус закритих та відкритих акціонерних товариств. Це пов'язано зі змінами у законодавстві, а саме зі вступом в дію Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI. Згідно цього закону усі відкриті та закриті акціонерні товариства повинні реорганізуватися у публічні та приватні (акціонерні товариства відповідно до встановленого порядку та у встановлені терміни. Так у 2010 р. 111 банків (62,36 % від загальної кількості банків, що мають ліцензію) пройшли процедуру реорганізації і отримали статус публічних акціонерних товариств.
Станом на 1 березня 2010 у стані ліквідації перебувало 15 банків, що на 2 банки більше, ніж у 2009 році, з них 13 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 2 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів. Протягом 2008 року Національним банком України було видано 644 індивідуальних ліцензій, генеральних ліцензій, погоджень та спеціальних дозволів, що у 2,4 рази менше, ніж у 2007 році (1524 ліцензії). Така тенденція до зниження кількості наданих ліцензій спричинена складним фінансовим становищем країни, яке склалося внаслідок поширення фінансово-економічної І кризи.
Отже, зробимо висновок, що процес створення банку, його реєстрація і ліцензування є досить складним, сповненим небезпек і можливостей для зловживань. З метою забезпечення ефективного функціонування банку у майбутньому Національний банк встановлює жорсткі вимоги до майбутнього топ-менеджменту банку, що автоматично знижує імовірність появи загрози стабільній діяльності банку. Ліцензування банківської діяльності, в свою чергу, слугує ефективним засобом регулювання та забезпечення економічної безпеки банку, інструментом контролю за його нормальною діяльністю та мірою покарання за неефективну та неправомірну поведінку фінансового посередника на ринку банківських послуг.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 78 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |