Читайте также:
|
Сьогодні вже ніхто не сумнівається у необхідності вивчення зарубіжного досвіду менеджменту. Однак не існує “патентованих” рецептів того, як за короткий час і з мінімальними витратами забезпечити вирішення проблем, що стоять перед підприємствами, як повинні змінюватися конкретні форми і методи управління в умовах дії існуючих чинників зовнішнього середовища. Для виявлення правильних відповідей на багато питань, що закономірно виникають при виробленні нової стратегії розвитку та переорієнтації систем управління на ринкові умови, необхідно досконало вивчити те, що роблять і що робитимуть передові компанії світу.
В кожній країні бізнес, а отже, і менеджмент має своє “національне обличчя”, свої характерні особливості, продиктовані психологією народу і його національними традиціями.
Світовий менеджмент в багатьох аспектах сформувався під впливом теорії і практики менеджменту США, оскільки саме ця країна вважається батьківщиною сучасного управління (однак менеджмент - це складне соціальне явище, яке перебуває під впливом величезної кількості економічних, соціальних, політичних, національно-демографічних та ін. чинників та умов. Внаслідок цього розрізняють 3 напрямки світового менеджменту:
o північно – американський
o західно - європейський
o азіатський)
Менеджмент, як діяльність, зародився у Сполучених Штатах Америки в останній чверті ХІХ століття, причини цього пояснюються наступним чином: наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття Сполучені Штати були практично єдиною країною, де підприємницька діяльність людини не залежала від її походження, національності, стану чи віросповідання. Мільйони емігрантів з Європи створили там величезний ринок робочої сили, на якому працелюбна людина могла досягти значного успіху. Уряд США завжди матеріально підтримував одержання освіти тими, хто бажав її здобути. Освіта сприяла збільшенню чисельності людей, які були здатними генерувати нові ідеї, в тому числі у сфері управління підприємствами. Ці люди і заклали практичні основи менеджменту.
Трансконтинентальні залізничні лінії, будівництво яких було завершене в кінці ХІХ століття, перетворили Америку в найбільший ринок у світі. Цікаво, що в цей час, практично не існувало державного регулювання в бізнесі. Невтручання дозволяло підприємствам, які досягали успіху на самому початку свого бізнесу, ставати монополістами. Ці та інші фактори зробили можливим формування великих галузей, великих підприємств, настільки великих, що вони вимагали формалізованих способів управління.
Перший вибух інтересу до управління був відмічений в 1911 р. Саме тоді Фредерік У. Тейлор видав свою книгу ”Принципи наукового управління”, яку традиційно вважають початком визнання управління наукою і самостійною областю досліджень. Ця концепція розвивалася протягом тривалого періоду часу, починаючи від середини ХІХ століття до 20-х років ХХ століття Основною силою, яка привернула увагу до управління, була промислова революція, яка розпочалася в Англії. Ідея, що саме управління може зробити значний внесок у розвиток і успіх організації, вперше зародилася в Америці.
Загальноприйнятої теорії менеджменту, придатної для всіх часів і народів, не існує – є лише загальні принципи управління, які породжують американську, японську чи європейську системи менеджменту зі своїми неповторними особливостями. Оскільки вони враховують певні національні цінності, особливості національної психології, менталітету тощо. Загальними принципами, притаманними усім вищевказаним моделям менеджменту є:
ü гнучкість, чуття на потреби ринку;
ü залізна дисципліна;
ü прагнення до високої якості в роботі;
ü детальне знання своєї справи і служіння їй;
ü вміння приваблювати хороших співробітників;
ü строгий контроль за співвідношенням між витратами і прибутком;
ü прагнення завжди бути кращими від своїх конкурентів.
Найбільш глибоке співставлення різних шляхів економічного розвитку націй було виконано в 1981 – 1984 рр. спеціалістами Гарвардської школи бізнесу. Були розглянуті економічні тенденції розвитку дев’яти країн (США, Японії, Великобританії, Франції, Німеччини, Тайваню, Південної Кореї, Бразилії і Мексики), в першу чергу ми розглядаємо результати цієї роботи по двох країнах – США і Японії. В цих країнах, на думку вчених, домінують крайні ідеології: індивідуалізм і колективізм
Управлінські школи США та Японії є на даний момент провідними в світі і розглядаються в інших країнах як своєрідний еталон розвитку менеджменту. Між ними є певні подібності - обидві школи основну увагу приділяють активізації людського фактора (однак, використовують різні форми і методи), постійним інноваціям, диверсифікації товарів і послуг, що виготовляються, поділу великих підприємств і помірній децентралізації виробництва; орієнтуються на розробку і реалізацію довгострокових стратегічних планів (правда, якщо американські менеджери розробляють свої плани на 5 – 8 років, то японські – на термін від 10 і більше). Незважаючи на зовнішню подібність, ці дві управлінські школи мають особливості, зумовлені специфікою соціально-економічного розвитку їх країн.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 114 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |