Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Обіг векселів

Обіг векселів в Україні регулюється Законом України "Про обіг векселів" від 05.04.2001 р.

Цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та про­стих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господар­ській діяльності, відповідно до Женевської кон­венції 1930 року, якою запроваджено Уніфікова­ний закон про переказні векселі та прості век­селі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Же­невської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості век­селі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Законодавство України про обіг векселів скла­дається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі — Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених до­датком II до цієї Конвенції, та із Женевської кон­венції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Же­невської конвенції 1930 року про гербовий збір сто­совно переказних векселів і простих векселів, Зако­ну України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Же­невської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулюван­ня деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і про­стих векселів", Закону "Про обіг векселів" та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Застереження, обумовлені у ст. З, 7, 9, 10 і 13 додатку II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, діють в Україні таким чином:

1) ст. 10 Уніфікованого закону не застосо­вується;

2) юридичні ситуації, зазначені у ст. 41 Уніфіко­ваного закону, визначають, що сума векселя, вира­жена в іноземній валюті, на території України
може бути сплачена в національній валюті України за курсом Національного банку України на день на­стання строку платежу (або якщо боржник прострочить платіж, — на розсуд держателя векселя — на день здійснення платежу) чи в іноземній валюті з додержанням вимог валютного законодавства України. Це положення застосовується і в тому разі, коли векселедавцем (трасантом) обумовлено, що платіж здійснюється у визначеній у векселі валюті (застереження про здійснення платежу в іноземній валюті);

3) юридичні ситуації, зазначені в абз. 3 ст. 44 Уніфікованого закону, визначають, що протест у не­платежі за векселем, який підлягає оплаті на виз­начену дату або у визначений строк від дати скла­дання чи пред'явлення, повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів;

4) юридичні ситуації, зазначені в пп. 2 і 3 ст. 4З, а також в абз. 6 ст. 44 Уніфікованого закону, визначаються таким чином:

- зазначені у п. 2 ст. 43 — у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель;

- зазначені у п. З ст. 43 — у разі визнання бан­крутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту;

- зазначені в абз. 6 ст. 44 — у разі визнання трасата банкрутом і незалежно від того, чи ак­цептував він вексель, або у разі визнання бан­крутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем векселя права регресу буде достатнім пред'явлення су­дового рішення про визнання банкрутом такого трасата чи трасанта;

5) відсотки, про які йдеться у п, 2 ст. 48 і п. 2 ст. 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на тери­торії України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку пла­тежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Зобов'язуватися та набувати права за переказни-ми і простими векселями на території України мо­жуть юридичні та фізичні особи.

Органи виконавчої влади, органи місцевого са­моврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюд­жету Автономної Республіки Крим або місцевих бюджетів, зобов'язуються та набувають права за пе-реказними і простими векселями лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів.

Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично пос­тавлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, за­значена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Особи, винні в порушенні вказаних вимог, несуть відповідальність згідно із законом.

Векселі (переказні і прості) складаються у докумен­тарній формі на бланках з відповідним ступенем за­хисту від підроблення, форма та порядок виготовлен­ня яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на тери­торії України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобо­в'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установ­чих документах.

Вексель підписується:

• від імені юридичних осіб — власноручно керів­ником і головним бухгалтером (якщо така по­сада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;

• від імені фізичних осіб — власноручно зазна­ченою фізичною особою або уповноваженоюнею особою, із зазначенням індивідуального
ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого орга­ном державної податкової служби (крім ви­падків відсутності індивідуального ідентифі­каційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це від­повідні державні органи), та паспортних даних
векселедавця-трасанта (серія та номер паспор­та, найменування органу, що видав паспорт, дата його видачі, місце проживання). Підпис
скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Установи банків та органи Державного казначей­ства України, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, тра­сатів (акцептантів) за переказними векселями, вико­нують функції розрахункових палат згідно із ст. 38 Уніфікованого закону.

Вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.

Резиденти можуть видавати та індосувати век­селі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидента­ми за зовнішньоекономічними договорами (контрак­тами) відповідно до валютного законодавства України.

Умови проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоеконо­мічному договорі (контракті).

Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до ва­лютного законодавства України.

Векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Платіж за втраченим векселем може бути здійснений за умови встановлення права власності на нього в порядку, визначеному законом.

Забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства.

Зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедав­цем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цьог Закону.

Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів “відповідно до змін” із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону.

У разі зміни строку платежу за переказним век­селем держатель векселя повинен одержати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя відповідно до нового строку. У разі коли акцепт вже було здійсне­но раніше, держатель векселя повинен одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку.

Якщо держатель векселя, який погодився на вне­сення змін до тексту векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен одержати їх згоду. У противному разі попередні індосанти несуть таку саму відповідальність, як і до внесення змін.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 р. № 693 до переліку документів, щодо яких стягнення боргу здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29,06.99р. № 1172, включено стягнення боргу за векселями, що опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку. Для одержання виконавчого напису нотаріусу подають­ся: а) оригінал опротестованого векселя; б) акт про протест векселя.