Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття кредитування та кредитів

1. Алнашский отдел

2. Балезинский отдел

3. Вавожский отдел

4. Воткинский отдел

5. Глазовский отдел

6. Дебесский отдел

7. Завьяловский отдел

8. Игринский отдел

9. Камбарский отдел

10. Каракулинский отдел

11. Кезский отдел

12. Кизнерский отдел

13. Киясовский отдел

14. Красногорский отдел

15. Малопургинский отдел

16. Можгинский отдел

17. Сарапульский отдел

18. Сюмсинский отдел

19. Увинский отдел

20. Шарканский отдел

21. Юкаменский отдел

22. Якшур-Бодьинский отдел

23. Ярский отдел

ЛЕКЦІЯ 8. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКОВИХ ВІДНОСИН.

1. Поняття кредиту та кредитних правовідносин.

2. Основні форми та види кредитів.

3. Загальна характеристика кредитного договору.

4. Відкриття рахунків у банках України.

5. Відкриття рахунків в іноземних банках.

6. Тимчасове зупинення операцій та примусове стягнення коштів з рахунків підприємців.

7. Порядок і форми безготівкових розрахунків між підприємцями.

8. Обіг векселів.

9. Правове регулювання обігу готівки.

Поняття кредитування та кредитів

Загальні правила банків­ського кредитування передбачені в Законі України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. (далі — Закон).

Відповідно до визначення в ст. 1 Закону, банків­ський кредит — будь-яке зобов'язання банку на­дати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату відсотків та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 49 Закону як кредитні розгля­даються:

- операції щодо розміщення банками залучених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик;

- організації купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їхнє виконання в грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені то­вари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом пла­тежів (факторинг);

- лізинг.

Для проведення спільного фінансування банки укладають угоди проконсорціумного кредиту – в рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банкн-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів.

Банк зобов'язаний при наданні кредитів додер­жуватися основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержу­ватися встановлених Національним банком України: вимог щодо концентрації ризиків. Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є ниж­чою від процентної ставки по кредитах, що бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виключення можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право ви­давати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Правові основи надання, використання і повернен­ня кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування, докладно регулює Положення Національного банку України "Про кредитування", затверджене постано­вою Правління Національного банку України від 28.09.95 р. № 246.

У цьому нормативно-правовому акті кредитна операція визначається як договір про надання кре­диту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням У балансах кредитора та позичальника.

Суб'єктами кредитних правовідносин є кредитор та позичальник.

Кредитор — суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяль­ності у тимчасове користування.

Позичальник — суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності і строковості.

Кредит — це позичковий капітал банку в гро­шовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, стро­ковості, платності та цільового характеру викорис­тання.

у Законі "Про оподаткування прибутку під­приємств" кредит визначений як кошти та матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами в користування юридичним або фізичним особам на певний Строк і під відсоток.

Згідно з цим Законом кредит поділяється на фінансовий кредит, товарний кредит і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Фінансовий кредит — кошти, що надаються банком — резидентом або нерезидентом, кваліфікова­ним як банківська установа відповідно до законо­давства країни перебування нерезидента, або рези­дентами і нерезидентами, які мають статус не-банківських фінансових установ, згідно з від­повідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на певний строк, для цільового вико­ристання і під відсоток.

Товарний кредит — товари, що передаються ре­зидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, яка передба­чає відстрочку остаточного розрахунку на певний строк і під відсоток.

Товарний кредит передбачає передачу права влас­ності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) в момент підписання договору або в мо­мент фізичного одержання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення заборгованості.

Кредит під цінні папери, що засвідчують відно­ви позики, — це кошти, що залучаються юридичною особою — боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором

Відповідно до Закону "Про внесення змін до деяких законів України з метою підтримки наукової і науково-технічної діяльності від 01.12.98 р., до ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внесені зміни: види кредитів допов­нені інвестиційним податковим кредитом.

Інвестиційний податковий кредит визначений як відстрочка плати податку з прибутку, надана суб'єкту підприємницької діяльності на певний строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, із подальшою компенсацією відстрочених сум у вигляді додатко­вих надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий внаслідок реалізації інноваційних програм.

Відповідно до Положення про кредитування суб'єкти господарської діяльності можуть викорис­товувати такі форми кредиту: банківський, ко­мерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий і консорціумний.

Банківський кредит надається суб'єктам креди­тування всіх форм власності в тимчасове користу­вання на умовах, визначених кредитним договором.

Банківський кредит поділяється на окремі види за різними ознаками. Так, якщо критерієм кла­сифікації є строки використання, то банківські кре­дити можуть бути:

а) короткострокові - до 1 року (можуть надава­тися банками у разі тимчасових фінансових труд­нощів, що виникають у зв'язку з витратами вироб­ництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді);

б) середньострокові — до 3 років (можуть нада­ватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень);

в) довгострокові — понад 3 роки (можуть нада­ватися для формування основних фондів. Об'єктом редитування можуть бути капітальні витрати на еконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, при­ватизацію тощо).

За забезпеченням банківські кредити поділяться на:

а) забезпечені заставою (майном, майновими пра­вами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами або майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (порука, свідоцтво стра­хової організації);

г) незабезпечені(бланкові).
За ступенем ризику:

• стандартні кредити;

• кредити з підвищеним ризиком.
За методами надання:

- у разовому порядку;

- відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

За строками погашення:

• водночас;

• у розстрочку;

• достроково (за вимогою кредитора або за за­явою позичальника);

• з регресією платежів;

• після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Комерційний кредит — товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарські відносини і мо­жуть створювати платіжні засоби у вигляді век­селів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послу­ги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. у разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем; передачі векселя відповідно до чинного законо­давства іншій юридичній особі (крім банків та Інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на бан­ківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Бланковий кредит може надаватися ко­мерційним банком тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпе: чення — тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні дже­рела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит може надаватися пози­чальнику банківським консорціумом такими спосо­бами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків — кредитуван­ня здійснюється залежно від потреби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування затверджено постановою Правлін­ня Національного банку України від 21.02.96 р. № 37.

Консорціуми на постійній основі можуть створюва­тися для проведення операцій на валютних ринках або для великомасштабних лізингових або факторінго­вих операцій на ринках позикових капіталів. Члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед позичальниками. Координує дії учасників консорціуму провідний банк (лідер), який представляє інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, що одер­жані від інших учасників консорціуму.

Лізинговий кредит — це відносини між юридич­ними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди-Лізинг є формою майнового кредиту.

Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також ко­мерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та Фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпоте­ки або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, ви­робничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.