Читайте также:
|
Згідно із системним підходом до управління кожна організація – це відкрита система, цілісність і життєздатність якої забезпечується завдяки елементам, з яких вона формується. Сукупність цих елементів становить внутрішнє середовище організації.
Внутрішнє середовище організації є джерелом її життєвої сили. Воно містить у собі потенціал, який дає можливість існувати і функціонувати на певному проміжку часу. Внутрішнє середовище може бути і джерелом проблем та ліквідації фірми, якщо воно не забезпечує її функціонування.
Таким чином, під внутрішнім середовищем організації слід розуміти комплекс змінних параметрів, які характеризують її ситуативний стан, формуються і контролюються керівництвом, або виникають під впливом зовнішнього середовища та процесів всередині організації і вимагають активних дій керівництва.
Внутрішнє середовище організації формується керівниками відповідно до їх уявлень про те, які саме елементи забезпечать її ефективне функціонування і розвиток. Цим зумовлене існування різних підходів до структурування внутрішнього середовища організацій. Найчастіше в ньому виділяють наступних 6 складових:
1. люди,
2. соціально-психологічний клімат,
3. цілі,
4. завдання,
5. організаційна форма і структура організації,
6. технологія.
Центром діяльності організації є людина, яка може бути співробітником або зовнішньою зацікавленою особою. Соціальні системи не є абстрактними побудовами, вони функціонують як групи мотивованих, ініціативних і готових до підвищення рівня своїх знань людей. Місце людського компонента у внутрішньому середовищі організації залежить від поведінки окремих людей, людей у групах, керівника, його впливу на поведінку окремих людей та їх груп.
Завданням керівника є створення в організації такого внутрішнього середовища, яке б підтримувало бажаний тип поведінки індивіда і груп працівників. А для того щоб людина надавала більшого значення цілям системи, ніж своїм, необхідно її мотивувати.
Успішна діяльність людини у складі організації залежить і від загального соціально-психологічного клімату — системи відносин між співробітниками у процесі виробництва і поза ним.
Ціль – це бажаний стан об’єкта або бажаний кінцевий результат діяльності. Визначення цілей є вихідним моментом діяльності менеджера.
З цілей випливають завдання організації і завдання її працівників як способи реалізації цілей шляхом управління господарською активністю. Вони полягають у розробленні й реалізації фірмової політики, яка охоплює принципи політики, цілі, стратегії (заходи щодо досягнення цілей політики), засоби реалізації.
Структура організації – це логічний взаємозв’язок функціональних зон і рівнів управління. В будь-якій організації є типові функціональні зони:
ü комерційна робота;
ü маркетинг
ü фінансово і контрольно-ревізійна робота
ü управління основними виробничими і забезпечуючи ми процесами.
Існує взаємозв’язок між функціональними зонами і рівнями управління. В межах кожного рівня діють певні носії управлінської структури за посадами: президент, віце-президент; начальники цехів, дільниць.
Основою формування структури організації є поділ праці: горизонтальний та вертикальний.
Горизонтальний поділ праці – це групування спеціалістів в межах функціональних зон.
Вертикальний поділ праці – відображає виробничо-технологічну і управлінську ієрархію.
Під технологією розуміють поєднання кваліфікаційних навичок персоналу, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для проведення бажаних перетворень матеріалів, інформації людей.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |