Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Форма «EUR 1″ та «EUR 2″ для «окупованих територій» (Західний берег річки Йордан та сектор Газа) (ст.ст. 105—114 ІК) та колишньої Югославії (ст.ст. 127—134 ІК).

Основними вимогами щодо видачі вищезазначених сертифікатів є такі:

сертифікат видається за заявою експортера чи уповноваженої ним особи;

разом із заявою подається документ, що підтверджує відповідність товару вимогам для отримання сертифікату;

Сертифікат видається компетентним органом держави — члена ЄС.

Важливе значення при проведенні митно-тарифного регулювання має механізм визначення митної вартості товару, на базі якої відбувається нарахування мита та інших податків; що стягуються з товару при переміщенні через митний кордон.

Сьогодні методи визначення митної вартості в більшості країн світу уніфіковані на базі ст. VII ГАТТ 1994 р. та Угоди про застосування ст.VII ГАТТ.Так, МКЄС містить прямі посилання на норми вищезазначених угод. Питанням визначення митної вартості товарів, що ввозяться на територію ЄС, присвячені ст.ст. 28—36 МКЄС та ст.ст. 141—181 ІК.

Основним методом визначення митної вартості є так званий метод ціни угоди щодо даного товару. Згідно зі ст. 41 МКЄС митною вартістю імпортного товару є ціна угоди, що фактично сплачена чи має бути сплачена за товар, який підлягає експорту на митну територію ЄС. Але при цьому ціна угоди застосовується за умови:

а)що немає обмежень щодо розпорядження товаром абовикористання товару покупцем. До таких обмежень не належать:

такі, що передбачені законом чи публічною владою ЄС;

такі, що обмежують географічну зону перепродажу товару;

такі, що суттєво не впливають на вартість товарів;

б)що існують обставини, пов’язані із продажем або ціноютовару, які не дають можливості визначити його митну вартість;

в)що основний інтерес продавця не. може полягати в отриманні вигоди (прямої чи непрямої) від подальшого перепродажу,розпорядження товаром чи використання товару покупцем;

Г)що покупець та продавець не є пов’язаними особами, абоколи вони,є пов’язаними особами, ціна угоди не впливає на цілі стягнення мита.

Питання визнання продавця та покупця пов’язаними особами регламентується нормами ст. 143 ІК. Ці особи визнаються пов’язаними у таких випадках:

директори та управляючі цих осіб беруть участь у роботі один одного;

ці особи юридично визнані партнерами;

ці особи є роботодавцем та працівником;

будь-яка третя особа прямо чи опосередковано володіє або контролює 5% або більше акцій обох цих осіб;

одна особа прямо чи опосередковано контролює іншу;

обидві особи прямо чи опосередковано контролюються третьою особою;

Ці особи є членами однієї сім’ї.

Визнання продавця та покупця пов’язаними особами не є достатньою підставою для незастосування метода ціни угоди. Необхідно довести, що пов’язаність сторін угоди впливає на її Ціну. У випадках, коли одна особа є агентом, дистриб’ютором або концесіонером іншої, вони можуть не визнаватися пов’язаними.

Також МКЄС визначає додаткові критерії визначення ціни угоди, зокрема, передбачений обов’язок декларанта обґрунтувати заявлену митну вартість, а також необхідність урахування всіх виплат, здійснених покупцем на користь продавця товару.»

Згідно зі ст. 43 МКЄС при визначенні митної вартості товару до контрактної ціни товару мають буди додані:

витрати покупця, які не увійшли до неї;

до нарахування вартості товарів та послуг, які поставлені покупцем продавцеві для виготовлення товарів на експорт, якщо такі поставки передбачають зниження цін;

усі роялті та ліцензійні платежі;

частина виручки від подальшого перепродажу, яка передається продавцеві;