Читайте также:
|
ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗМІНИ: ІНДУСТРІАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ.
Найважливішою причиною змін в характері сім’ї є індустріальна революція, сучасна технологія яка викликала ці зміни.
Саме сучасне технологічне виробництво витіснило сім’ю з її давньої виробничої ролі. Через сучасну технологію і супроводжуючу її сучасну бюрократію сім’я була вигнана з області виробничої роботи.
Як ми вже відзначали, місцем її вигнання стала та сама приватна сфера, яка, будучи унікальним творінням сучасного суспільства, стала всебільшою мірою областю, в якій індивіди шукали реалізації в своєму особстому житті. У цій приваттній сфері діти могли виховуватися в атмосфері, відособленій від серйозного і часто напруженого світу роботи. Можливо, не дивно, що у цій сфері приватної реалізації все сильніше стали панувати діти.
ДЕМОГРАФІЧНА ТА ЕКОНОМІЧНА ЗМІНА
Індустріальна революція, технологія, зокрема медична, зробили можливою демографічну революцію. Прогрес в області медицини спричинив зростання тривалості життя всіх індивідів і, що найбільш важливо, - значне скорочення дитячої смертності. Помітне падіння показників смертності відзначалося вже в демографічних дослідженнях у Франції в кінці 18 ст і в Сполучених Штатах на початку 19 ст.
Падіння смертності має чіткий економічний наслідок. По мірі того, як сім’я почала трансформуватися з виробничої одиниці в споживацьку, діти перестали бути економічним вкладенням. Діти перетворюються в економічне зобов’язання. На фермі, скажімо, діти можуть бути економічно корисними; а у міській квартирі?
Однак саме медична технологія зробила можливим, щоб з екномічних міркувань мати менше дітей. Загальний ефект цих процесів полягав у тому, що діти в сучасних суспільствах – більш рідкісне явище, в той же час можна очікувати, що проживуть вони довше.
Зниження дитячої смертності було одним з найбільш драматичних перетворень у сучасному світ.
Технологія стає все більш дієвою допомогою в реалізації певних цінностей. Технологія трансформувала домашнє господарство. Хоча технічні інновації в домашньому господарстві не зробили великих змін в часі, який матері витрачають на догляд за дітьми, вони значно змінили способи виконання різних видів діяльності у межах цього часу. Це було вражаюче сформульовано в рекламі змінних підгузників: «Ви просто можете викидати їх замість того, щоб прати. Тепер у вас більше часу, щоб провести його разом із своїм малюком».
НОВІ ЗРАЗКИ ТА ОЧІКУВАННЯ
Поряд з цими перетвореннями у сімейному житті розвивалися нові цінності, зразки, що стосувалися сексуальності, любові і сім’ї. Було б помилкою розглядати ці нематеріальні фактори чи просто причиною, чи прости результатом технологічних і демографічних процесів, про які ми щойно говорили. Зв’язок між матеріальним розвитком та ідеями в суспільстві набагато складніший. Напевно, найкраще про них думати – як про взаємодію та взаємний вплив. Як зазначав Макс Вебер, певні ідеї і певні матеріальні процеси в історії мають певну близькість один до одного, так, як ніби вони «шукали один одного» (прикладом є його розгляд етики протестантизму як чинника формування капіталістичних відносин).
Хорошою ілюстрацією цього є розробка сучасної західної концепції любові між чоловіком і жінкою. ЇЇ витоки добре відомі і задовго передують початку сучасного індустріального суспільства. Якщо точніше, то витоки ці треба шукати в культі лицарської любові в епоху Середньовіччя, вони розносилися з одного кінця Європи в інший трубадурами, мандрівними менестрелями.
У процесі повільного розвитку такий спосіб розгляду зв’язку між чолоовіками і жінками проникав в інші стани суспільства. Нарешті, він проник в буржуазію. В такому випадку ясно, що нова ідея кохання не була продуктом індустріальної революції. У той же час вона не може розглядатися як одна з причин індустріальної революції. Швидше, по мірі того, як буржуазія почала розвивати особливу структуру сімейного життя як результат її нових відносин з економікою, ці ідеї про любов стали популярними.
Від сучасної нуклеарної сім’ї є дуже багато емоційних, моральних очікувань. Передбачається, що чоловік і жінка люблять один одного, і це буде тривати постійно. Очікується, що батьки приділяють величезну увагу благополуччю своїх дітей («Хороші батьки повинні довести своїх дітей до пенсії»). Очікується, що і дорослі і діти реалізують себе у сімейних видах діяльності.
Не дивно, що через такі значні очікування сучасна сім’я стала досить нестабільною. Відокремлення від виробничої роботи дуже багато додало в цю нестабільність; грубо кажучи, чоловік набагато менше схильний до того, щоб позбавитися такої жінки, котра робить свій внесок у його роботу, ніж від тієї, котра просто коштує йому додаткових видатків. І навпаки, по мірі того, як жінки все більше входили до складу робочої сили, жінка, яка сама отримувала зарплату, набагато більше схильна до того, щоб позбавитися чоловіка, який став тягарем для сім’ї і перепоною на шляху її власної кар’єри.
Іншим фактором цієї нестабільності стало зменшення розмірів сім’ї: навколо стає набагато менше людей, що дають взаємне зчеплення і тривалість тому, що відбувається всередині сімейного кола. Таким чином, розвиток сучасної сім’ї супроводжувався стійким зростанням розділення і показників розлучень. (майже кожна друга сім’я в Україні).
Крім того, майже кожен індивід зазнає особливої кризи у той період, коли діти покидають дім. Старшим людям не знаходиться реального місця в сучасній сім’ї. Цей факт стає все серйознішим у їх соціальну участь, враховуючи те, що разом із зростанням тривалості життя в сучасних суспільствах з’являється зростає питома вага старших людей.
РОЗШИРЕНА ТА НУКЛЕАРНА СІМ’Я.
Сучасна сім’я – і як соціальний тип, і як зібрання певних цінностей, - стала одним з найбільш вдалих експортів з Західного світу, ставши універсальним феноменом. Нуклеарна сім’я і в принципі і фактично є деструктивною для більш старих сімейнихх традицій практично у кожному людському суспільстві. ЇЇ цінності підкреслюють протиставлення цінності індивіда цінностям груп. Кожен індивід оцінюється з його власних позицій, а не з точки зору його групи. І саме як індивід він чи вона володіє внутрішньо притаманними правами.
Одним з найважливіших наслідків цих цінностей, звичайно, є визнання права кожного, чи то чоловік, чи жінка, на вибір свого шлюбного партнера. В якості основи такого вибору пропонується кохання. (з старої лекції)
Ідеал нуклеарної сім’ї веде за собою революцію в цінностях. Історія показує, що люди рідко живуть згідно з своїми ідеалами, але сам факт існування таких ідеалів проводить глибоку відмінність з тим, що фактично відбувається.
Цінності нуклеарної сім’ї прямо пов’язані з різноманітними статистичними характеристиками. Спотерігається довготривала тенденція щодо ранніх шлюбів у напрямку зменшення вікового розриву між шлюбними партнерами. Ілюстрацією стало зростання студентських шлюбів в останні десятиліття. Звичайно, до певної міри ці тенденції пов’язані із зростаючим багатством суспільства. Але вони можуть також бути віднесені до подружньої ідеології, де передбачається, що матеріальні міркування стають менш важливими для прийняття рішення про вступ до шлюбу. Єдине, що вважається, має значення – глибокий емоційний зв’язок між шлюбними партнерами, а це, вичайно, може статися у будь-якому віці і не залежить від матеріальних досягнень кожного з них.
ШЛЮБ, РОЗЛУЧЕННЯ І ПОВТОРНИЙ ШЛЮБ
Все це показує, як все ж важливий шлюб для більшості людей – навіть всупереч тому, що його визначення дуже змінилося. Супутній ріст у статистиці розлучень часом приймався як індикатор в противагу останньому твердженню. Ми все ж стверджуємо, що це дуже неправильне розуміння значення розлучення. Велика більшість людей розлучаються не тому, що вони втомилися від шлюбу взагалі, як від інституту, а тому, що даний конкретний партнер в даному конкретному шлюбі не відповідає їх очікуванням. Більшість з них бажають зробити ще спробу. Іншими словами, причиною розлучення виступають не люди, що мають низькі експектації відносно шлюбу, а напроти, - ті, хто в дійсності володіють дуже високими експектаціями. Цінності нуклеарної сім’ї, відокремлені від більшості інших матеріальних інтересів, - у всякому випадку, в принципі, - сильно сприяють уявленню про те, що якщо даний шлюб не відповідає очікуванням, то кожен має право розірвати його і створити нову спробу.
Можна з впевненістю стверджувати, що тягар цих змін більш важко ліг на жінок, ніж на чоловіків. На дівчат чиниться сильний соціальний тиск (з боку батьків, особливо матерів, так само як і з боку ровесниць), щоб вони виходили заміж в досить ранньому віці. Такі ранні шлюби звичайно пов’язані із слабкою обізнаністю про реалії сімейного життя з боку кожного з партнерів (котрі обоє дуже молоді). Поява першої дитини – це часто досить грубе посвячення у таємницю цих реалій – з очевидних причин, більш грубе для жінки, ніж для чоловіка. Тягар примирення з домашнім ув’язненням накладається доглядом за дитиною. Всупереч прагнень до особистої, професійної незалежності, цей тягар односторонньо накладається в такій ситуації саме на жінку.
Однак більш пізня криза є характерна для таких же базових демографічних тенденцій. Не тільки виходять заміж юні жінки і одружуються рано юні мужчини, але й дітей вони заводять у досить ранньому віці. Середній вік, у якому українська жінка з середнього стану народжує останню дитину, - до тридцяти років. Діти на декілька років стають центром інтересів обох батьків, але не рівним чином. Саме жінка, а не чоловік, вірогідно, скаже: «Моя сім’я – це моя кар’єра». Тим не менш, ці діти, як і їхні батьки, знаходяться під соціальним тиском залишити батьківський дім, наскільки це можливо, рано – спочатку заради школи, коли повинні ввійти у світ ровесників. Згодом – заради власного шлюбу. Що відбувається з тією жінкою, котра зробила таку заяву? ЇЇ «кар’єра», звичайно, розбита, - звичайно у віці біля сорока, коли попереду чекають ще десятиліття життя. Напроти, коли чоловік бачить себе у раптом опустілому домі разом із фрустрованою і (не без причин) озлобленою дружиною, у нього виникає сильна спокуса пошукати де-небудь пасовища помолодше і позеленіше.
СІМ’Ї З РІЗНИМИ ПРИБУТКАМИ: СІМ’Ї РОБІТНИЧОГО І СЕРЕДНЬОГО КЛАСІВ
У той же час було б помилкою розглядати нуклеарну сім’ю як одноманітний феномен. Існують широкі відмінності в структурі сім’ї і сімейного життя, осообливо серед різних верств населення.
СІМ’Ї, ЗОСЕРЕДЖЕНІ НА ДОРОСЛИХ І ЗОСЕРЕДЖЕНІ НА ДІТЯХ.
Сім’я робітничого класу, це сім’я, зосереджена на дорослих. Немає потреби говорити, що це жодним чином не означає, ніби люди з робітничого класу люблять своїх дітей менше, ніж батьки середніх класів. Це означає швидше, що у їхній сім’ях розрізняються ідеї відносно прав дорослих та дітей. У сім’ях робітників від дитини очікують, що вона буде розвиватися без надмірно великої участі дорослих. Від маленької дівчинки очікують, щоб вона достатньо рано допомагала своїй матері виховувати молодших дітей. Вона стає для них ніби типу маленької мами. Чи, оскільки вона допомагає у виконанні домашніх робіт, вона стає ніби домашньою домогосподинею. З іншого боку маленький хлопчик, як і його батько, дуже рано отримує таку ж свободу приходити і йти коли захоче. Від нього очікують, що він буде проживати своє дитинство без нагляду батьків. Тому діти дуже рано створюють для себе світ, відокремлений від своїх батьків, і в якому батьки приймають дуже малу участь. Цілком логічно, що багато дітей в такій ситуації ведуть себе зовсім по-іншому вдома і на вулиці, із своїми ровесниками. Та сама дитина часто енергійна і навіть шумна на вулиці, абсолютно пасивна і навіть замкнута вдома. Ясно, що місце, де така дитина виражає себе, - це вулиця, а не сім’я.
У забезпеченіших сім’ях діти панують у домі. Дітей заохочують виражати себе, наскільки це можливо, всередині сім’ї, і дорослі роблять всі зусилля до того, щоб приділяти безперервну увагу до того, щоб діти добре харчувалися і отримали освіту. Звичайно дітей заохочують приводити в дім своїх друзів. Матері організують вечоринки для своїх дітей. На відміну від дітей робітників, від дітей вищого-середнього класу не очікують що вони будуть виконувати якусь роботу по дому. У всіх сім’ях тут менше дітей так що проблема догляду за молодшими братами чи сестрами набагато менша за своїми маштабами.
Сім’я залишається осередком формування основ фізичного і інтелектуального потенціалу людини, у ній закладається фундамент повноцінного фізичного, духовного, інтелектуального розвитку особистості. Найбільш відповідальні функції соціокультурного творення індивіда – передача культурних і традиційних цінностей, особливостей ментальності, формування найбільш індивідуальних рис особистості – залишаються за сім’єю, і в умовах багатомірного сучасного соціального середовища значно ускладнюються. Крім того, в умовах інтенсифікації соціальних процесів, прискорення ритму життя зростає значення таких унікальних соціально-психологічних функцій сім’ї, як збереження цілісності людської особистості, зняття емоційної напруги, реалізація найбільш індивідуальних, інтимних потреб особистості. Набувають іншої форми, але не зникають функції соціального контролю, соціального захисту. На наш погляд, наразі, у період поширення епідемій ВІЛ/СНІДу та інфекцій, що передаються статевим шляхом, набуває особливого змісту функція сім’ї щодо формування і контролю сексуальної поведінки.
Категорії сімей та внутрішньо-родинні дисгармонії, які потребують соціального супроводу сім’ї
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 116 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |