Читайте также:
|
Прихід радянської влади на терени України ознаменувався низкою трагічних подій. 1921 року агентом ВЧК був вбитий Микола Леонтович, а 1928 року було заборонена діяльність товариства його пам'яті. Найстрашніших втрат українське мистецтво зазнало у 1930-ті роки, протягом яких радянською владою було знищено кілька сотень бандуристів, кобзарів і лірників, а 1938 року слід за іншими митцями «розстріляного відродження» був розстріляний музикант і етнограф Гнат Хоткевич.
Також у радянський час відзначився видатний український композитор Анатолій Кос-Анатольський, у творчому доробку якого: два фортепіанних концерти, концерт для арфи, рапсодія для скрипки з оркестром «На верховині», опера «Назустріч сонцю», балети, естрадні пісні та багато романсів. Музика Кос-Анатольського втілювала українські мотиви.
У той же час радянською владою було відкрито ряд музичних установ в різних містах України. Зокрема, це театри опери і балету в Харкові (1925), Полтаві (1928), Вінниці (1929), Дніпропетровську (1931), Донецьку (1941), організовано хорові, симфонічні колективи.
Формально початок радянській музиці був покладений Постановою ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 року "Про перебудову літературно - художніх організацій". Нове музичне мистецтво знаходилося в стадії початкового становлення і охоплювало собою досить обмежене коло жанрів, в основному жанри, що спиралися на інтонаційність повсякденності - хорові та пісенні. Тільки у другій половині 1920-х років почалося інтенсивне опрацювання симфонії та опери. Творчі пошуки були спрямовані на втілення актуальних для того часу, модернізацію жанрових модусів. На початковій стадії свого становленя радянське мистецтво, незважаючи на псевдопролетарську риторику, мало спиратися наакадемічні і фольклорні традиції як на набільш потужні складові сучасного тоді мистецтва. І саме традиційні чинники стали найбільш визначними в подальшому розвитку радянської музики.
Основним, що давало радянській музиці глибоко своєрідних рис, був метод соціалістичного реалізму
Починаючи з другої половини 1930-х років музичне мистецтво радянської України розвивалося переважно у руслі соцреалізму, що став єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва, тоді як митці, що відходили від цього методу піддавались жорсткій критиці й переслідуванням. Зокрема нещадній критиці на пленумах Спілки композиторів піддавалися твори Б.Лятошинського і Л. Ревуцького, причому останній після 1934 року практично припинив творчу діяльність, обмежившись викладацькою та редакторською роботою.
1960-ті роки відзначаються проривом української композиторської школи на світову арену, опануванням новітніх течій європейської музичної культури. У Києві створюється група митців «Київський авангард», до якої увійшли композитори, як Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський, Віталій Ґодзяцький, Володимир Губа. В ці ж роки продовжують працювати композитори Платон і Георгій Майбороди, К. Данькевич, на цей період припадають останні дві симфонії Б. Лятошинського.
Г. Верьовка в 1941–1945 — науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР, перебуває у примусовій евакуації в азійській частині СРСР
41. Поп-музика 1960-х – 1980-х рр.
1960-і роки відзначаються проривом української композиторської школи на світову арену, освоєнням новітніх течій європейської музичної культури. У Києві створюється група художників «Київський авангард», до якої увійшли такі згодом відомі митці, як Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський та Віталій Годзяцький. Однак через розбіжності з ретроградними тенденціями офіційних музичних кіл СРСР члени «Київського авангарду» зазнавали різного роду утисків, що, зрештою, призвело до розпаду групи. У ці ж роки продовжують працювати такі композитори як Платон і Георгій Майборода, К. Данькевич, на цей період припадають останні дві симфонії Б. Лятошинського. У 1970-ті – 1980-і роки стають відомими композитори М. Скорик, Є. Станкович, І. Карабиць та інші. Світове визнання отримала національна школа вокального мистецтва. Яскраві імена української оперної сцени – А. Солов 'яненко, Д. Гнатюк, Б. Руденко, Є. Мірошниченко. Визначною подією музичного життя стала постановка опери Шостаковича «Катерина Ізмайлова» в Києві 1965 року.
Паралельно з формуванням поп-музики в західних країнах, в Україні, як і в інших радянських республіках досягає свого розквіту радянська естрада. Особливо виділяється творчість Володимира Івасюка, автора понад 100 пісень, чиє життя трагічно обірвалося в 1979 році. Серед композиторів-піснярів цих років також творили О.І. Білаш, В. Верменич, пізніше – І. Карабиць. Популярність завоювали в ці роки естрадні виконавці – Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Ігор Білозір, Тарас Петриненко, Алла Кудлай та інші.
Паралельно зароджувалися типово сучасні музичні та музично-поетичні проекти, серед яких сатиричний театр «Не журись» В. Морозова (1970-і рр.), група «Мертвий півень» та рок-бардівська група «Плач Єремії» (друга половина 1980-ті рр.).
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 203 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |